29. 06. 2026
9 червня 2026 року у Вищому антикорупційному суді відбулося судове засідання у справі № 991/2364/23 щодо колишнього голови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг – Вовка Дмитра Володимировича; колишнього члена НКРЕКП Євдокімова Володимира Анатолійовича; колишнього заступника директора з регуляторних питань Дирекції з комерційної діяльності ТОВ «ДТЕК Енерго» Гелюха Івана Миколайовича; колишнього керівника Департаменту з регуляторних питань дирекції з комерційної діяльності ТОВ «ДТЕК Енерго» Лісового Бориса Григоровича; колишнього начальника Управління енергоринку НКРЕКП Ревенка Тараса Євгеновича; колишнього заступника начальника Управління енергоринку НКРЕКП Бутовського Володимира Олександровича; а також колишніх членів НКРЕКП: Морозової Вікторії Іванівни та Машляківського Руслана Леонідовича, які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 та ч.2 ст. 367 КК України (зловживання владою або службовим становищем, службова недбалість). У засіданні брали участь обвинувачені, їхні захисники, представники цивільних відповідачів, прокурор та головуюча суддя Литвинко Т.В.
Основним предметом цього судового засідання було заслуховування заперечень сторони захисту щодо раніше досліджених доказів сторони обвинувачення.
На початку судового засідання, сторона захисту просила долучити до матеріалів кримінального провадження письмові пояснення обвинуваченого Євдокімова В.А., а також підготовлені на їх основі графічні й аналітичні матеріали щодо динаміки оптової ринкової ціни електроенергії (ОРЦ). Зазначені матеріали були надані прокурору, а сторона захисту повідомила про намір посилатися на них як на докази, що дозволяють перевірити та зіставити твердження сторони обвинувачення з фактичними показниками функціонування енергетичного ринку. Захист пояснив, що раніше ці матеріали не відкривалися прокурору, оскільки зміст та логіка пред’явленого обвинувачення тривалий час залишалися недостатньо конкретизованими.
За позицією захисту, сторона обвинувачення оцінює зміну ОРЦ поза належним економічним та нормативним контекстом. ОРЦ була граничним показником, поряд із яким для окремих учасників ринку регулятор установлював фіксовані ціни, а різниця між відповідними показниками розподілялася між іншими суб’єктами ринку. Надані захистом дані за 2010–2015 роки свідчать, що ОРЦ переглядалася регулярно, інколи щомісячно, а в окремі періоди її зростання становило близько 20 %. Така динаміка спостерігалася і до виникнення інкримінованих обставин та, за твердженням захисту, залежала від сукупності об’єктивних чинників, зокрема інфляції, девальвації гривні, накопиченої заборгованості й багатомільярдної збитковості генеруючих підприємств. У зв’язку з цим саме по собі підвищення ОРЦ у 2016 році, на думку сторони захисту, не може розглядатися як самостійне підтвердження злочинного умислу. Відповідні рішення приймалися колегіально, у межах встановленої регуляторної процедури та з урахуванням низки економічних показників. Захист також звернув увагу, що аналогічна методика формування розрахунків і тарифів застосовувалася до 2024 року, а подібні за змістом підходи щодо окремих категорій виробників визнавалися правомірними. Це, на думку захисту, порушує питання щодо послідовності правової оцінки однакових за своєю суттю регуляторних механізмів.
Окремо сторона захисту заперечила твердження прокурора про нібито неформальний характер листування між учасниками процесу підготовки регуляторних рішень. За її позицією, комунікація здійснювалася через офіційні робочі електронні адреси між профільними спеціалістами та представниками учасників оптового ринку, які мали передбачене законодавством право подавати пропозиції і зауваження до проєктів регуляторних актів. Отримана інформація передавалася до відповідних структурних підрозділів та керівництва регулятора для опрацювання. Жодних засобів конспірації або приховування листування не використовувалося, а сам факт отримання, пересилання чи обговорення пропозицій не доводить незаконного впливу на подальше колегіальне рішення.
Захист також зауважив, що прокурор не конкретизував, між якими саме особами та в який момент нібито виникла попередня змова. Досліджене листування, на думку захисту, навпаки, свідчить про тривале обговорення різних, ще не погоджених варіантів проєкту порядку формування ОРЦ. Зокрема, останнє листування Ревенка Т.Є. з Євдокімовим В.А. датоване 28 жовтня 2015 року, тоді як виникнення змови сторона обвинувачення пов’язує з періодом від середини листопада до грудня 2015 року. Подальші редакції проєкту Ревенку Т.Є. не надсилалися, а листи інших учасників у грудні 2015 року містили нові пропозиції, що, за версією захисту, підтверджує продовження відкритого робочого обговорення, а не наявність заздалегідь узгодженого злочинного плану. Додатково сторона захисту посилалася на матеріали та відповіді Антимонопольного комітету України, в яких відображалася історична тенденція зростання ОРЦ і тарифів виробників, а також підтверджувалася правомірність відповідного порядку. За твердженням захисту, надані самим прокурором документи не спростовують, а в окремих аспектах підтверджують, що зростання цінових показників було наслідком системних процесів на енергетичному ринку. Тому висновки сторони обвинувачення про економічну необґрунтованість рішень і наявність зловживання службовим становищем захист вважає вибірковими та такими, що значною мірою ґрунтуються на припущеннях.
Істотні заперечення сторони захисту стосувалися також походження, цілісності та допустимості досліджених цифрових доказів. За її твердженням, під виглядом огляду вилученої комп’ютерної техніки детектив фактично здійснив копіювання цифрової інформації, створив декілька файлів-образів у різних форматах та переніс дані на окремі носії, хоча такі дії потребували спеціальних знань і мали проводитися в межах належної експертизи. Захист наголосив, що експертне дослідження було призначене вже після втручання детектива та спеціаліста в цифрові дані, а поставлені експертам запитання не стосувалися можливої модифікації файлів чи перевірки їхньої первинної цілісності.
Крім того, сторона захисту посилалася на невідповідність контрольних сум цифрових файлів, знищення частини створених образів та неможливість перевірити достовірність сформованих на їх основі звітів. На думку захисту, такі обставини можуть свідчити про порушення безперервності зберігання цифрових доказів і не дозволяють виключити можливість втручання в інформацію під час її перебування у розпорядженні сторони обвинувачення. Захист також стверджував, що у протоколах огляду вибірково відображалися лише відомості, які підтримували обвинувальну версію, тоді як інша інформація, здатна свідчити про звичайний робочий характер листування, належним чином не фіксувалася.
Окремі зауваження стосувалися законності вилучення та подальшого зберігання комп’ютерної техніки. За позицією сторони захисту, ухвала про проведення обшуку не містила прямого дозволу на вилучення відповідного майна, арешт на нього своєчасно не накладався, а техніка понад два роки зберігалася як тимчасово вилучене майно в кабінеті детектива. Сторона захисту також посилалася на судове рішення про повернення майна, в якому, за її словами, було констатовано відсутність належних повноважень на його тривале утримання. Крім того, захист звернув увагу на відсутність частини відеозапису обшуку, про що стороні обвинувачення було відомо ще на етапі відкриття матеріалів. На думку захисту, подальша спроба залучити спеціаліста для відновлення або додаткового дослідження невідкритих матеріалів фактично спрямована на отримання нових доказів уже під час судового розгляду та може порушувати право обвинувачених на належну підготовку захисту.
Узагальнюючи свої заперечення, сторона захисту зазначила, що досліджені прокурором матеріали не підтверджують наявності попередньої злочинної змови або незаконного впливу на діяльність регулятора, а відображають звичайний процес обговорення й підготовки регуляторних рішень. Значна частина висновків обвинувачення, на її думку, має характер припущень, не враховує економічний та нормативний контекст і ґрунтується на вибірковому тлумаченні офіційного робочого листування. Водночас порушення порядку вилучення, копіювання, зберігання та дослідження цифрової інформації ставлять під сумнів її достовірність і допустимість, у зв’язку з чим захист просив надати кожному такому доказу окрему оцінку відповідно до вимог КПК України та не використовувати докази, отримані з істотним порушенням встановленої законом процедури.
У зв’язку із закінченням відведеного процесуального часу судове засідання було завершено.
З приводу вищезазначеного експерти моніторингової місії IAC ISHR повторно наголошують, що під час оцінки доказової бази національний суд має належним чином розглянути істотні доводи обох сторін, зіставити їх із матеріалами кримінального провадження та надати мотивовану оцінку всій сукупності встановлених обставин. При цьому остаточний висновок про винуватість особи може ґрунтуватися лише на належних, допустимих, достовірних і взаємопов’язаних доказах, сукупність яких дозволяє встановити вину поза розумним сумнівом.
У межах цього кримінального провадження особливого значення набувають доводи сторони захисту щодо походження окремих цифрових доказів, законності їх вилучення, порядку копіювання і зберігання, незмінності цифрових даних, відповідності контрольних сум, повноти відеофіксації слідчих дій, а також можливого втручання в інформацію до проведення експертного дослідження. Окремої оцінки потребують твердження захисту про вибіркове відображення електронного листування у протоколах огляду та надання офіційній робочій комунікації значення доказу неформального впливу або попередньої змови без належного врахування нормативного й економічного контексту її здійснення. Будь-які обґрунтовані сумніви щодо законності одержання доказу, його автентичності, цілісності або безперервності зберігання мають бути ретельно перевірені судом, оскільки такі обставини можуть безпосередньо впливати на допустимість, достовірність та доказове значення відповідних матеріалів. Якщо неможливо достовірно встановити первинний стан цифрової інформації або виключити її зміну під час перебування у розпорядженні сторони обвинувачення, використання таких даних для обґрунтування обвинувачення потребує особливо обережного підходу.
За умови підтвердження істотного порушення встановленого законом порядку одержання первинного доказу суд має також надати окрему оцінку допустимості всіх похідних матеріалів, створених, відтворених або отриманих на його основі. Це особливо актуально у випадках, коли йдеться про цифрові носії інформації, файли-образи, звіти про їх дослідження, витяги з електронного листування чи інші матеріали, джерелом яких є первинний доказ, щодо якого висловлено обґрунтовані сумніви в законності його одержання або збереження. За таких обставин, на думку експертів моніторингової місії IAC ISHR, підлягає оцінці можливість застосування підходу, відомого як доктрина «плодів отруєного дерева», відповідно до якого порушення, допущене під час одержання первинного доказу, може ставити під сумнів допустимість похідних від нього матеріалів, якщо між ними існує безпосередній причинно-наслідковий зв’язок. Як неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини, у контексті статті 6 Конвенції вирішальним є не лише правомірність отримання окремого доказу, а й оцінка загальної справедливості всього кримінального провадження — включно з процедурою збирання, подання та аналізу доказової бази. Така оцінка потребує не формального, а змістовного підходу: суд має враховувати як сам факт порушення законності під час дій державних органів, так і характер цього порушення — особливо якщо воно стосується інших прав, гарантованих Конвенцією (Khan v. The United Kingdom, §34).
Крім того, експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу на те, що ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що при оцінці справедливості провадження необхідно з’ясувати, чи була особі надана реальна можливість заперечувати проти використання доказів та ставити під сумнів їхню надійність у процесуальних умовах, які забезпечують змагальність та рівність сторін. Недоліки у процедурі отримання, зберігання чи дослідження доказів можуть мати значення для оцінки загальної справедливості провадження, особливо якщо вони обмежують можливість захисту ефективно перевірити доказову базу обвинувачення. Водночас підлягає оцінці й те, чи були відповідні заперечення сторони захисту належним чином розглянуті національним судом. Судове рішення має свідчити, що ключові питання справи та основні доводи захисту були предметом реального аналізу, а не залишилися поза увагою суду. Такий підхід відображений, зокрема, у рішенні Severin v. Romania (пп. 69, 72–74). Подібну позицію Суд займає і в справі Mehmet Zeki Doğan v. Türkiye (No. 2) (п. 86), наголосивши, що сторони повинні мати не лише формальне право брати участь у процесі, а й реальну можливість впливати на оцінку доказів судом, у тому числі шляхом оспорювання їх допустимості, достовірності та доказового значення.
Також важливо, щоб сторона захисту мала реальну та практичну можливість ознайомитися з усіма відповідними матеріалами, перевірити їх походження й цілісність та ефективно оспорити їх використання. Це становить важливу складову принципів змагальності та рівності сторін, права на достатні можливості для підготовки захисту і загальної справедливості судового розгляду відповідно до пункту 1 та підпункту «b» пункту 3 статті 6 ЄКПЛ.
У цьому контексті ЄСПЛ наголошує, що принципи змагальності та рівності сторін передбачають не лише право бути поінформованим про обвинувачення, а й отримати ефективний доступ до матеріалів, зібраних органом досудового розслідування, включно з тими, які можуть свідчити як на користь обвинувачення, так і на користь захисту (Rook v. Germany, п. 56–58). Обвинуваченому має бути забезпечено реальну можливість ознайомлення з усіма матеріалами справи з метою належної підготовки свого захисту. Водночас, оцінка достатності наданого часу та можливостей має здійснюватися індивідуально — з урахуванням усіх обставин конкретної справи. Як зазначив Суд у справі F.S.M. v. Spain (пп. 55–56), можливості, передбачені статтею 6 § 3 (b) Конвенції, покликані забезпечити практичну рівність між обвинуваченням і захистом та охоплюють право ознайомлюватися з результатами розслідування, проведеного протягом усього кримінального провадження.
На думку експертів моніторингової місії IAC ISHR, формальне долучення цифрових матеріалів без належної та переконливої перевірки способу їх створення, копіювання і зберігання може поставити під сумнів надійність усієї доказової конструкції сторони обвинувачення. Тому в подібних справах національний суд має надати чіткі й мотивовані відповіді на істотні заперечення сторони захисту та пояснити, чому спірні докази можуть або не можуть бути покладені в основу висновку про винуватість особи.
Варто також зазначити, що, за повідомленнями спостерігачів моніторингової місії IAC ISHR, під час судових засідань, присвячених дослідженню доказів сторони обвинувачення та викладенню позиції прокурора, відповідні матеріали кримінального провадження перебували у безпосередньому розпорядженні суду та використовувалися під час надання пояснень стороною обвинувачення. Водночас під час заслуховування заперечень сторони захисту, яка посилалася на окремі документи, положення обвинувального акта та інші матеріали провадження для обґрунтування своїх доводів, безпосереднє використання цих матеріалів судом у ході їх перевірки не спостерігалося. За умови підтвердження зазначених обставин така відмінність у фактичних умовах представлення позицій сторін може порушувати питання щодо того, чи мав суд однакові практичні можливості для безпосереднього зіставлення доводів обвинувачення та захисту з відповідними матеріалами кримінального провадження. У цьому контексті значення має не формальна наявність доступу до матеріалів справи, а можливість їх оперативного використання для перевірки аргументів сторін у момент їх викладення.
Водночас сама по собі відсутність окремих документів у безпосередньому розпорядженні суду під час виступу сторони захисту не є достатньою підставою для висновку про порушення статті 6 ЄКПЛ. Вирішальним є те, чи були доводи захисту фактично перевірені судом за відповідними матеріалами провадження та чи отримали вони належну оцінку під час подальшого судового розгляду.
На думку експертів моніторингової місії IAC ISHR, процесуальна рівновага має оцінюватися не лише через формальне забезпечення сторонам однакового часу для виступів, а й через створення умов, за яких суд може однаково ефективно перевіряти та оцінювати аргументи кожної зі сторін. Якщо під час викладення позиції захисту суд фактично позбавлений можливості безпосередньо звернутися до матеріалів, на які посилається сторона, це потенційно може впливати на ефективність сприйняття та перевірки відповідних доводів, а також створювати об’єктивне враження процесуального дисбалансу. У справах Ivan Karpenko v. Ukraine (No. 2) (п. 27) та Ezeoke v. the United Kingdom (п. 51) ЄСПЛ підкреслив, що принцип «рівності сторін» передбачає надання кожній стороні реальної можливості представляти свою позицію за умов, які не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з опонентом. Крім того, право на справедливий суд не може вважатися ефективним, якщо запити та зауваження сторін не будуть дійсно «вислухані» – тобто належним чином розглянуті (Cupiał v. Poland, п 56).
З огляду на викладене, експерти моніторингової місії IAC ISHR констатують наявність обставин, які потребують подальшої ретельної оцінки судом з точки зору гарантій справедливого судового розгляду, передбачених статтею 6 ЄКПЛ. Зокрема, йдеться про доводи сторони захисту щодо законності отримання, копіювання, зберігання та дослідження окремих цифрових доказів, а також про зафіксовані під час судового розгляду особливості фактичних умов представлення та перевірки позицій сторін.
На цьому етапі моніторингу зазначені обставини самі по собі не дають підстав для висновку про порушення Конвенції. Водночас у разі підтвердження відповідних доводів сторони захисту та ненадання їм належної процесуальної оцінки з боку суду можуть виникати питання щодо дотримання принципів рівності сторін, змагальності процесу та ефективної реалізації права на захист у розумінні статті 6 ЄКПЛ.
З огляду на зазначене, справа рекомендується до подальшого моніторингу.
