10. 08. 2026
29 липня 2026 року у Вищому антикорупційному суді відбулося судове засідання у справі № 991/2364/23 щодо колишнього голови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг – Вовка Дмитра Володимировича; колишнього члена НКРЕКП Євдокімова Володимира Анатолійовича; колишнього заступника директора з регуляторних питань Дирекції з комерційної діяльності ТОВ «ДТЕК Енерго» Гелюха Івана Миколайовича; колишнього керівника Департаменту з регуляторних питань дирекції з комерційної діяльності ТОВ «ДТЕК Енерго» Лісового Бориса Григоровича; колишнього начальника Управління енергоринку НКРЕКП Ревенка Тараса Євгеновича; колишнього заступника начальника Управління енергоринку НКРЕКП Бутовського Володимира Олександровича; а також колишніх членів НКРЕКП: Морозової Вікторії Іванівни та Машляківського Руслана Леонідовича, які обвинувачуються у вчиненні кримінальнихправопорушень, передбачених ч.2 ст. 364 та ч.2 ст. 367 КК України (зловживання владою або службовим становищем, службова недбалість). У засіданні брали участь обвинувачені (частково у режимі відеоконференції), їхні захисники, представники цивільних відповідачів, прокурор та головуюча суддя Литвинко Т.В.
Предметом судового розгляду стало подальше дослідження письмових доказів, поданих стороною обвинувачення.
У ході судового засідання прокурор продовжив дослідження матеріалів, які, за версією сторони обвинувачення, підтверджують викладені в обвинувальному акті обставини. Зокрема, для дослідження були представлені розрахунки ОРЦ, які, як зазначив прокурор, були надіслані з електронної поштової скриньки обвинуваченого Бутовського В.О. На переконання сторони обвинувачення, ця обставина свідчить про його безпосередню участь у підготовці відповідних розрахунків. Крім того, прокурор зазначив, що станом на лютий 2017 року Бутовський В.О. володів інформацією щодо економічних показників і витрат, пов’язаних із вугіллям, та мав у своєму розпорядженні відповідні розрахунки. Прокурор також представив низку таблиць із числовими показниками, пояснивши методику, використану стороною обвинувачення для визначення обсягу імпортованого вугілля. Окрім цього, було досліджено протокол обшуку та матеріали, отримані за результатами його проведення, а також листування обвинувачених з Антимонопольним комітетом України. За позицією сторони обвинувачення, у процесі підготовки до затвердження порядку ОРЦ не було дотримано встановленої процедури погодження з Державною регуляторною службою. Прокурор зазначив, що кінцевий аналітичний розрахунок не був поданий до ДРС та не був публічно представлений на засіданні 22 грудня 2015 року. Сторона захисту заперечила, зазначивши, що жодного порушення порядку погодження ані з боку Комісії, ані з боку ДРС допущено не було.
Під час дослідження доказів сторона захисту неодноразово висловлювала заперечення щодо доводів сторони обвинувачення. Зокрема, захисники звернули увагу, що прокурор не дослідив один із протоколів, який, на їхнє переконання, має істотне значення для повного та всебічного з’ясування обставин кримінального провадження. Крім того, захист зазначив, що різниця між ціною придбання та ціною списання вугілля не може оцінюватися без урахування всіх релевантних економічних чинників, зокрема динаміки ринкових цін у відповідний період та наявності запасів вугілля на складах. Окремо сторона захисту звернула увагу на невідповідність між датою складення одного з протоколів та датою проведення відповідного обшуку, що, на її переконання, може викликати сумніви щодо достовірності та автентичності цього документа. Крім того, адвокати зазначили, що під час дослідження одного з протоколів сторона обвинувачення посилалася на листування з адвокатом, що, на думку захисту, може свідчити про порушення гарантій адвокатської таємниці та впливати на допустимість відповідних матеріалів. Щодо листування з Антимонопольним комітетом України сторона захисту наголосила, що така комунікація була передбачена законодавством та здійснювалася в межах встановленої процедури.
Окремим предметом процесуальної дискусії стало уточнення часових меж інкримінованої стороною обвинувачення злочинної змови.
Суд запропонував прокурору конкретизувати момент її виникнення та поставив низку уточнювальних запитань щодо окремих дій, на які посилалася сторона обвинувачення. Суд звернув увагу, що з позиції сторони обвинувачення не повною мірою зрозуміло, які саме дії вона вважає протиправними та які з них охоплюються формулюванням пред’явленого обвинувачення. Крім того, суд зазначив, що окремі дії, які раніше характеризувалися прокурором як правомірні, під час цього судового засідання отримали іншу правову оцінку. У відповідь сторона захисту висловила позицію, що поставлені судом запитання фактично спрямовані на уточнення та конкретизацію обвинувальної версії. На переконання захисників, такі процесуальні дії можуть викликати сумніви щодо об’єктивності та незалежності суду, оскільки можуть сприяти стороні обвинувачення в усуненні недоліків її правової позиції. Суд, своєю чергою, зазначив, що має право ставити уточнювальні запитання, необхідні для з’ясування фактичних обставин справи та змісту пред’явленого обвинувачення. Водночас сторона захисту повідомила, що на цьому етапі не заявляє відводу складу суду.
У відповідь прокурор зазначив, що, за версією обвинувачення, злочинна змова виникла 3 грудня 2015 року, тоді як дії, які, за твердженням прокурора, відбувалися у жовтні 2015 року, розглядалися стороною обвинувачення як створення передумов та інструментів для подальшої реалізації злочинного умислу.
У зв’язку із закінченням процесуального часу, відведеного для розгляду справи, подальше дослідження письмових доказів було відкладено, після чого судове засідання завершилося.
З огляду на викладене експерти моніторингової місії IAC ISHR зазначають, що у цьому судовому засіданні не зафіксовано обставин, які самі по собі свідчили б про порушення судом принципу безсторонності. З точки зору об’єктивного спостерігача характер і зміст поставлених судом уточнювальних запитань можуть свідчити про те, що представлені стороною обвинувачення доводи на цьому етапі не усунули сумнівів суду щодо достатньої визначеності й послідовності обвинувальної версії та її відповідності стандарту доведення «поза розумним сумнівом». Водночас зафіксовані під час моніторингу численні уточнення прокурором фактичних меж обвинувачення, часових рамок інкримінованих подій та змісту окремих епізодів свідчать про необхідність подальшої оцінки достатньої визначеності та внутрішньої узгодженості обвинувальної позиції. У контексті практики ЄСПЛ саме сторона обвинувачення повинна забезпечити чітке, послідовне й несуперечливе обґрунтування висунутого обвинувачення. За наявності численних неточностей, суперечностей і потреби у постійній процесуальній конкретизації обвинувальної версії об’єктивно виникає питання щодо того, наскільки таке кримінальне переслідування відповідає вимогам правової визначеності та стандартам обґрунтованості обвинувачення, виробленим практикою ЄСПЛ.
У цьому аспекті практика ЄСПЛ послідовно виходить із того, що стандарт доведення «поза розумним сумнівом» вимагає наявності достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою доказів або неспростовних презумпцій, а за відсутності таких ознак винуватість особи не може вважатися доведеною (Kobets v. Ukraine, п. 43). Важливо також додати, що обвинувальний акт має охоплювати як фактичні обставини, так і їх правову кваліфікацію, забезпечуючи особі реальну можливість зрозуміти зміст пред’явленого обвинувачення та належним чином підготувати свій захист (Vizgirda v. Slovenia, п. 75; Gelenidze v. Georgia, п. 29). Наявність суперечностей, недостатня конкретизація фактичних обставин або внутрішня непослідовність позиції сторони обвинувачення можуть істотно ускладнити належну та ефективну реалізацію обвинуваченим права на захист.
ЄСПЛ неодноразово наголошував, що принцип змагальності та принцип рівності сторін є фундаментальними складовими поняття справедливого судового розгляду й вимагають забезпечення сторонам розумної можливості представити свою позицію без істотної процесуальної нерівності (Đurić v. Serbia, пп. 69, 71).
Окремої оцінки потребують доводи сторони захисту щодо можливої недопустимості окремих доказів. У цьому контексті увагу привертають зауваження захисників стосовно невідповідності дат складення відповідних протоколів датам проведення зафіксованих у них слідчих дій. За таких обставин національному суду важливо ретельно перевірити ці обставини та надати зазначеним доводам належну й мотивовану оцінку з погляду допустимості, автентичності та достовірності відповідних матеріалів. У сукупності з раніше описаними внутрішніми суперечностями позиції обвинувачення та зауваженнями суду такі обставини можуть додатково посилювати сумніви щодо узгодженості, достовірності й достатності доказової бази обвинувачення. Як наголошує ЄСПЛ, дотримання вимог справедливого судового розгляду має оцінюватися у кожній справі з урахуванням розвитку провадження в цілому (Mehmet Zeki Doğan v. Türkiye (No. 2), п. 79). У даному випадку це безпосередньо стосується й оцінки походження доказів, оскільки спосіб їх отримання може прямо впливати на їхню надійність і допустимість, а відтак — на справедливість провадження в цілому.
Окремої уваги потребують доводи сторони захисту щодо наявності в матеріалах кримінального провадження та дослідження стороною обвинувачення протоколу, який містить листування з адвокатом. Такі обставини, у разі їх підтвердження, можуть мати істотне значення для оцінки дотримання гарантій конфіденційності спілкування між адвокатом і клієнтом, права на повагу до приватного життя та кореспонденції, а також права на ефективний захист. ЄСПЛ неодноразово наголошував, що всі форми комунікації між адвокатом і клієнтом користуються привілейованим статусом та потребують особливо високого рівня захисту, оскільки конфіденційність такого спілкування є необхідною передумовою довірчих відносин між ними та належного здійснення правосуддя (Kulák v. Slovakia, п. 75).
Разом із тим експерти моніторингової місії IAC ISHR не можуть залишити поза увагою зафіксовану під час моніторингу тенденцію до поступового зростання недовіри сторони захисту до процесуальної ролі суду (див.: «Моніторинг кримінального провадження щодо Вовка Д. В., Євдокімова В. А., Гелюха І. М. та інших (від 23 липня 2026 року). Як засвідчили спостереження, необхідність регулярного уточнення судом окремих елементів обвинувальної позиції та активна процесуальна комунікація із прокурором дедалі частіше сприймаються стороною захисту як такі, що можуть виходити за межі звичайного здійснення судом своїх процесуальних повноважень. Хоча наявні матеріали моніторингу наразі не дають достатніх підстав для висновку про порушення принципу безсторонності суду, зазначені обставини потребують подальшої оцінки з огляду на те, що, як наголошує ЄСПЛ, довіра до суду залежить не лише від належного здійснення правосуддя, а й від того, як його діяльність об’єктивно сприймається учасниками провадження та громадськістю (Kroi and Nocka v. Albania, п. 50). З огляду на викладене кримінальне провадження рекомендується до подальшого моніторингу.
