07. 09. 2026
27 серпня 2026 року у Вищому антикорупційному суді відбулося судове засідання у справі № 991/2364/23 щодо колишнього голови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг – Вовка Дмитра Володимировича; колишнього члена НКРЕКП Євдокімова Володимира Анатолійовича; колишнього заступника директора з регуляторних питань Дирекції з комерційної діяльності ТОВ «ДТЕК Енерго» Гелюха Івана Миколайовича; колишнього керівника Департаменту з регуляторних питань дирекції з комерційної діяльності ТОВ «ДТЕК Енерго» Лісового Бориса Григоровича; колишнього начальника Управління енергоринку НКРЕКП Ревенка Тараса Євгеновича; колишнього заступника начальника Управління енергоринку НКРЕКП Бутовського Володимира Олександровича; а також колишніх членів НКРЕКП: Морозової Вікторії Іванівни та Машляківського Руслана Леонідовича, які обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 364 та ч.2 ст. 367 КК України (зловживання владою або службовим становищем, службова недбалість). У засіданні брали участь обвинувачені (один з них у режимі відеоконференції), їхні захисники, представники цивільних відповідачів, прокурор та головуюча суддя Литвинко Т.В.
Основним предметом судового засідання було продовження дослідження доказів, наданих стороною обвинувачення.
На початку судового засідання прокурор просив дослідити додатки до протоколу огляду від 15 січня 2018 року, зокрема матеріали щодо електронного листа, надісланого на електронну адресу Ревенка Т.Є. До зазначеного листа було долучено документ, розробником якого, за твердженням сторони обвинувачення, був один із працівників групи компаній «ДТЕК». Прокурор зазначив, що на момент розроблення, прийняття та застосування Порядку формування прогнозованої оптової ринкової ціни електричної енергії ця особа обіймала посаду радника комерційного директора АТ «ДТЕК Дніпроенерго», а також працювала у ТОВ «ДТЕК Енерго». За словами прокурора, зазначений працівник офіційно направляв пропозиції щодо формули, відомої як «Роттердам+».
Під час дослідження відповідних матеріалів прокурор звернув увагу на те, що в документах містилися пропозиції стосовно порядку формування прогнозованої оптової ринкової ціни електричної енергії, який на той момент, за версією сторони обвинувачення, вже був прийнятий та перебував на етапі державної реєстрації в Міністерстві юстиції України. Прокурор зазначив, що відповідно до офіційної позиції Комісії запровадження такого порядку обґрунтовувалося, зокрема, необхідністю диверсифікації можливих джерел постачання енергетичного вугілля та забезпечення можливості його імпорту за різних умов. Водночас сторона обвинувачення поставила під сумнів обґрунтованість окремих вихідних даних, покладених в основу відповідних розрахунків. Зокрема, прокурор зазначив, що, на думку сторони обвинувачення, віднесення приблизно 10 млн тонн вугілля антрацитової групи до обсягів, які мали покриватися за рахунок імпорту, не відповідало прогнозованій структурі палива. За твердженням прокурора, матеріали огляду також містили відомості про наявність профіциту вугілля газової групи в Україні. На переконання сторони обвинувачення, наведені відомості не узгоджувалися з аргументацією Комісії щодо необхідності запровадження саме такого порядку формування прогнозованої оптової ринкової ціни та визначення вартості вугілля у складі тарифу теплової генерації за принципом імпортного паритету. Прокурор окремо звернув увагу на включення до розрахункової вартості витрат на доставку та перевалку щодо всього обсягу енергетичного вугілля, тоді як у досліджуваних матеріалах, за його словами, одночасно містилися відомості про наявність профіциту окремих марок вугілля в Україні.
Надалі прокурор просив дослідити електронний лист від Ревенка Т. Є., до якого було долучено публікацію в засобі масової інформації, присвячену суспільній реакції на економічно обґрунтоване підвищення тарифів. На думку сторони обвинувачення, зміст цієї публікації та сам факт її пересилання могли свідчити про намагання представників ТОВ «ДТЕК Енерго» пояснити або обґрунтувати відповідний підхід до формування тарифів.Прокурор також навів окремі положення зазначеної публікації, у яких йшлося про те, що теплова генерація використовує українське вугілля, у зв’язку з чим відповідні кошти залишаються в економіці України, тоді як атомна генерація використовує імпортне паливо. Сторона обвинувачення розцінила ці твердження як такі, що, на її переконання, можуть не узгоджуватися з підходом, закладеним у порядок формування прогнозованої оптової ринкової ціни, а також із публічною позицією окремих представників групи компаній «ДТЕК».
Під час судового засідання сторона захисту звернула увагу на необхідність встановлення авторства одного з документів, який посідав істотне місце у процесі дослідження доказів сторони обвинувачення. Суд також визнав відповідне питання релевантним для подальшої оцінки змісту та походження цього документа.
Водночас прокурор повідомив, що авторство документа окремо не перевірялося, а сторона обвинувачення виходить із зазначеної в ньому інформації про його підготовку робочою групою під керівництвом Маляра Д. М. Крім того, за позицією обвинувачення, відповідний документ був надісланий одним із представників групи компаній «ДТЕК» у межах електронного листування.
Сторона захисту, зі свого боку, наголосила, що встановлення фактичного авторства документа має істотне значення. Захист також звернув увагу на те, що, за наявними відомостями, документ готувався робочою групою, тоді як його підписання здійснювалося керівником, що, на переконання сторони захисту, потребує оцінки походження та доказового значення відповідного матеріалу.
У зв’язку із закінченням відведеного процесуального часу судове засідання було завершено.
У контексті викладеного експерти моніторингової місії IAC ISHR вважають за необхідне окремо звернути увагу на питання встановлення авторства одного з досліджуваних документів, якому під час цього судового засідання сторона обвинувачення надавала істотне доказове значення. Релевантність з’ясування відповідної обставини була фактично визнана й судом. Водночас прокурор повідомив, що авторство документа окремо не перевірялося, а позиція сторони обвинувачення щодо його походження ґрунтується на відомостях, зазначених у самому документі, та обставинах його надсилання електронною поштою.
На думку експертів моніторингової місії IAC ISHR, якщо відповідний документ використовується для підтвердження обставин, які мають істотне значення для версії обвинувачення, питання його фактичного походження та кола осіб, причетних до його підготовки, потребує належного з’ясування. Невстановленість або недостатня перевіреність авторства сама може породжувати обґрунтовані питання щодо його походження, автентичності, надійності та, відповідно, доказового значення. За таких умов ці обставини мають отримати належну та мотивовану оцінку суду у взаємозв’язку з іншими матеріалами кримінального провадження.
Додаткової ваги це питання набуває з огляду на те, що під час моніторингу цього кримінального провадження вже неодноразово фіксувалися доводи сторони захисту щодо можливих суперечностей, неточностей та інших недоліків окремих елементів доказової бази сторони обвинувачення. Повторюваність таких зауважень посилює необхідність ретельної перевірки походження, змісту та достовірності кожного доказу, на який покладається сторона обвинувачення.
Водночас важливо враховувати, що якщо після всебічного дослідження доказів істотні сумніви щодо їх походження, достовірності чи значення залишаються неусуненими та впливають на доведеність обставин обвинувачення, вони мають оцінюватися з урахуванням принципу тлумачення розумних сумнівів на користь обвинуваченого.
З приводу цього ЄСПЛ неодноразово зазначав, що визначаючи, чи було провадження в цілому справедливим, необхідно також зважати на те, чи було дотримано прав сторони захисту. Зокрема, слід встановити, чи мав заявник можливість оскаржити автентичність доказів і заперечувати проти їх використання. Крім того, необхідно брати до уваги якість доказів, зокрема питання про те, чи не ставлять обставини їх отримання під сумнів їхню надійність або точність (Saakashvili v. Georgia, п. 124). Варто також додати, що питання про те, чи належним чином національні суди розглянули заперечення заявника щодо доказів — тобто чи був обвинувачений/підозрюваний справді «почутий» і чи обґрунтували суди свої рішення відповідними й достатніми мотивами, — також є чинниками, які слід брати до уваги під час проведення такої оцінки. У цьому зв’язку варто ще раз наголосити: хоча суди не зобов’язані надавати детальну відповідь на кожен висунутий аргумент, із рішення має бути зрозуміло, що суттєві питання справи були розглянуті (Mehmet Zeki̇ Doğan v. Türki̇ye (No. 2), п. 86).
З урахуванням викладеного важливо наголосити, що наведені стороною захисту доводи не повинні залишатися поза належною судовою оцінкою або сприйматися суто формально. Для забезпечення дотримання гарантій, передбачених ЄКПЛ, суд має надати відповідним аргументам змістовну, повну та мотивовану оцінку у взаємозв’язку з іншими обставинами кримінального провадження.
Окремої уваги потребує використання стороною обвинувачення публікації у засобі масової інформації як матеріалу, що, за позицією прокурора, може підтверджувати окремі обставини, пов’язані з обґрунтуванням формули «Роттердам+». Доказове значення такого матеріалу потребує оцінки з урахуванням його авторства, змісту, мети поширення, часу оприлюднення, економічного контексту та безпосереднього зв’язку з конкретними обставинами, що становлять предмет доказування. Наявність публічної позиції може набувати доказового значення лише за умови встановлення її релевантності та змістового зв’язку з інкримінованими діями. Відповідно, суттєвим для оцінки справедливості провадження буде те, чи перевірить суд аргументацію обвинувачення щодо такого зв’язку та чи отримає захист реальну можливість надати власне тлумачення відповідного матеріалу й оспорити його доказове значення.
З огляду на викладене експерти моніторингової місії IAC ISHR доходять висновку про наявність у межах цього кримінального провадження обставин, які можуть створювати ризики для належного забезпечення гарантій статті 6 ЄКПЛ. Йдеться, зокрема, про долучення та використання окремих доказів, щодо походження, достовірності або доказового значення яких залишаються невирішені питання та які в межах практики моніторингу можуть бути віднесені до умовної категорії «сумнівні докази». Справа рекомендується до подальшого моніторингу.
