10. 08. 2026
23 липня 2026 року у Вищому антикорупційному суді відбулося судове засідання у справі № 991/2364/23 щодо колишнього голови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг – Вовка Дмитра Володимировича; колишнього члена НКРЕКП Євдокімова Володимира Анатолійовича; колишнього заступника директора з регуляторних питань Дирекції з комерційної діяльності ТОВ «ДТЕК Енерго» Гелюха Івана Миколайовича; колишнього керівника Департаменту з регуляторних питань дирекції з комерційної діяльності ТОВ «ДТЕК Енерго» Лісового Бориса Григоровича; колишнього начальника Управління енергоринку НКРЕКП Ревенка Тараса Євгеновича; колишнього заступника начальника Управління енергоринку НКРЕКП Бутовського Володимира Олександровича; а також колишніх членів НКРЕКП: Морозової Вікторії Іванівни та Машляківського Руслана Леонідовича, які обвинувачуються у вчиненні кримінальнихправопорушень, передбачених ч.2 ст. 364 та ч.2 ст. 367 КК України (зловживання владою або службовим становищем, службова недбалість). У засіданні брали участь обвинувачені (частково у режимі відеоконференції), їхні захисники, представники цивільних відповідачів, прокурор та головуюча суддя Литвинко Т.В.
Предметом судового розгляду було подальше дослідження письмових доказів, поданих стороною обвинувачення.
У ході дослідження письмових доказів прокурор виклав позицію сторони обвинувачення, відповідно до якої обвинувачені ще до початку відповідної наради визначили її результати незалежно від позицій інших учасників. На обґрунтування цієї версії прокурор послався на досліджувані матеріали, які, на його переконання, свідчать про попереднє визначення окремих показників відповідного проєкту та прибуття обвинувачених на нараду із заздалегідь підготовленим проєктом порядку. Крім того, він зазначив, що проєкт відповідного порядку був прийнятий лише за основу та на той момент остаточно не затверджений. Окрему увагу прокурор приділив механізму визначення ціни вугілля з урахуванням транспортної складової, джерелам вихідних даних та відповідності застосованих показників положенням досліджуваного порядку. При цьому прокурор висловив припущення, що підтримка учасниками наради запропонованого підходу могла бути зумовлена їхньою недостатньою обізнаністю щодо відповідного питання.
Сторона захисту, зі свого боку, наголосила, що прокурор викладає відповідні відомості в інтерпретації, яка, на її переконання, не відповідає фактичним обставинам, та послалася на інші матеріали провадження, які, на думку захисників, підтверджують їхню позицію. Захист також звернув увагу, що наданий прокурором протокол наради не містить належних ідентифікаційних відомостей. Крім того, захисники зазначили, що під час одного з попередніх судових засідань прокурор наводив відомості, які, на їхню думку, суперечать позиції, висловленій ним у цьому засіданні. На думку сторони захисту, в обвинувальному акті розрахунок вартості вугілля здійснювався з урахуванням транспортної складової, тоді як під час дослідження доказів прокурор посилався на показники без урахування відповідних витрат. Захист також стверджував, що сторона обвинувачення порівнює між собою показники, які не є співставними, у зв’язку з чим просила прокурора оголосити досліджуваний документ у повному обсязі, оскільки його зміст має істотне значення для належного з’ясування фактичних обставин кримінального провадження.
У відповідь суд зазначив, що після завершення дослідження доказів сторони обвинувачення стороні захисту буде надано можливість викласти власну версію фактичних обставин справи.
Разом із тим, спостерігачі IAC ISHR зафіксували, що реагуючи на заперечення сторони захисту під час дослідження письмових доказів, суд в окремих випадках самостійно висловлював власне розуміння змісту окремих доказів та логіки обвинувальної версії.
У зв’язку із закінченням процесуального часу, відведеного для розгляду справи, судове засідання було завершено.
З огляду на викладене експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу, що доводи сторони захисту щодо суперечливості доказів і непослідовності позиції обвинувачення мають істотне значення для оцінки загальної справедливості кримінального провадження. Зокрема, окремої та ретельної перевірки потребують твердження захисту про відсутність у протоколі наради належних ідентифікаційних відомостей, розбіжності у способах розрахунку ціни вугілля, використання непорівнюваних показників, а також зміну пояснень прокурора.За таких обставин оцінка наведених доводів повинна здійснюватися з урахуванням того, що саме на сторону обвинувачення покладається обов’язок довести кожен елемент інкримінованого кримінального правопорушення поза розумним сумнівом, тоді як усі сумніви, які неможливо усунути після всебічного, повного й об’єктивного дослідження доказів, повинні тлумачитися на користь обвинувачених. Дотримання цього стандарту передбачає оцінку доказів у їх сукупності та взаємозв’язку з урахуванням належності, допустимості, достовірності та достатності.
У цьому контексті належна оцінка доводів сторін має істотне значення для забезпечення справедливості кримінального провадження. Судове рішення повинно містити мотивовану оцінку істотних доводів сторони захисту із зазначенням причин їх прийняття або відхилення. Водночас реалізація судом своїх процесуальних повноважень під час дослідження доказів повинна здійснюватися таким чином, щоб не створювати об’єктивного враження про підміну процесуальної ролі сторони обвинувачення або усунення недоліків її доказової позиції. Саме з цієї точки зору окремої оцінки потребують випадки, коли суд під час дослідження доказів висловлює власне розуміння змісту окремих доказів або логіки обвинувальної версії у відповідь на заперечення сторони захисту.
За відсутності належної оцінки істотних суперечностей у доказах або у випадку, якщо дії суду можуть бути сприйняті як такі, що фактично компенсують прогалини у доказовій позиції сторони обвинувачення, можуть виникати обґрунтовані питання щодо дотримання принципів змагальності, рівності сторін, безсторонності суду та ефективної реалізації права на захист, гарантованих статтею 6 Конвенції. У цьому контексті експерти моніторингової місії IAC ISHR вважають за необхідне повторно звернути увагу на практику ЄСПЛ щодо відповідного питання. Зокрема, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що права, гарантовані Конвенцією, повинні бути практичними та ефективними, а не теоретичними чи ілюзорними (Yüksel Yalçınkaya v. Türkiye, п. 305). У цьому ж контексті Суд підкреслював, що справедливість кримінального провадження вимагає надання стороні захисту реальної можливості оспорювати докази та заперечувати проти їх використання, а національні суди повинні належним чином реагувати на ключові доводи сторін щодо доказової бази (Saakashvili v. Georgia, п. 124; Mehmet Zeki Doğan v. Türkiye (No. 2), пп. 80–87). Крім того, у справі Episcopo and Bassani v. Italy Суд наголосив, що обвинувальний вирок може ґрунтуватися лише на достатньо переконливих, достовірних та узгоджених доказах, а всі розумні сумніви повинні тлумачитися на користь обвинуваченого (п. 121). У цьому аспекті практика ЄСПЛ послідовно виходить із того, що стандарт доведення «поза розумним сумнівом» вимагає наявності достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою доказів або неспростовних презумпцій, а за відсутності таких ознак винуватість особи не може вважатися доведеною (Kobets v. Ukraine, п. 43).
Також ЄСПЛ підкреслює, що стаття 6 § 1 Конвенції гарантує кожній стороні право бути поставленою в умови, які не створюють істотного процесуального дисбалансу порівняно з іншою стороною та забезпечують реальну можливість ефективного представлення своєї позиції (UAB Ambercore DC and UAB Arcus Novus v. Lithuania, п. 107).
З огляду на те, що під час моніторингу цього кримінального провадження вже неодноразово фіксувалися обставини, пов’язані із суперечливістю, непослідовністю та недостатньою конкретизованістю доказової позиції сторони обвинувачення, експерти моніторингової місії IAC ISHR зазначають, що за таких умов будь-які дії суду, які можуть об’єктивно сприйматися як спрямовані на усунення недоліків обвинувальної версії, здатні створювати враження порушення принципів змагальності, рівності сторін та безсторонності суду, гарантованих статтею 6 Конвенції. З огляду на викладене кримінальне провадження рекомендується до подальшого моніторингу.
