14. 06. 2026
2 червня 2026 року у Вищому антикорупційному суді відбулося судове засідання у справі № 991/2364/23 щодо колишнього голови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг – Вовка Дмитра Володимировича; колишнього члена НКРЕКП Євдокімова Володимира Анатолійовича; колишнього заступника директора з регуляторних питань Дирекції з комерційної діяльності ТОВ «ДТЕК Енерго» Гелюха Івана Миколайовича; колишнього керівника Департаменту з регуляторних питань дирекції з комерційної діяльності ТОВ «ДТЕК Енерго» Лісового Бориса Григоровича; колишнього начальника Управління енергоринку НКРЕКП Ревенка Тараса Євгеновича; колишнього заступника начальника Управління енергоринку НКРЕКП Бутовського Володимира Олександровича; а також колишніх членів НКРЕКП: Морозової Вікторії Іванівни та Машляківського Руслана Леонідовича, які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 та ч.2 ст. 367 КК України (зловживання владою або службовим становищем, службова недбалість). У засіданні брали участь обвинувачені, їхні захисники, прокурор та головуюча суддя Литвинко Т.В.
Основним предметом судового засідання було продовження долучення та дослідження доказів сторони обвинувачення.
Під час судового засідання прокурор долучив до матеріалів справи докази, отримані з електронної поштової скриньки Вовка Д.В. Досліджене листування стосувалося запитів щодо тарифів на постачання та передачу електричної енергії за 2014 рік, а також відомостей про доходи окремих підприємств, які, за твердженням сторони обвинувачення, становили комерційну таємницю. Також було досліджено відповіді Вовка Д.В. на відповідні запити, зокрема інформацію про структуру тарифів на передачу та постачання електричної енергії за 2013–2014 роки і таблицю з довідковими даними щодо рівня витрат у структурі тарифів енергопостачальних компаній.
Окремо прокурор долучив лист від 5 лютого 2014 року з прикріпленим файлом, який стосувався монопольного становища ТОВ «ДТЕК Енерго». При цьому прокурор зазначив, що в першому кварталі 2015 року між державними органами та компанією, за версією сторони обвинувачення, існували розбіжності щодо показників фінансово-господарської діяльності та способів їх досягнення. Прокурор також послався на раніше досліджений відеозапис виступу Тимченка М.В. на телеканалі «УНІАН», зазначивши, що серед присутніх перебував Бутенко В.Г., якого сторона обвинувачення пов’язує з питаннями досягнення певних тарифних показників. За версією прокурора, відповідальним за цей напрям був інший обвинувачений – Гелюх І.М. На підтвердження залученості Бутенка В.Г. прокурор звернув увагу на те, що копії досліджених листів надсилалися на його електронну адресу. На думку сторони обвинувачення, це може свідчити про його участь в обговоренні відповідних документів із Міністерством енергетики та вугільної промисловості України. Щодо Гудаченка А.В. сторона обвинувачення зазначила, що він брав участь у підготовці документів, пов’язаних із тарифоутворенням, а у квітні 2015 року здійснював аналіз динаміки окремих складових тарифу для теплових електростанцій та порівнював їх з індексом API2. На думку прокурора, результати такого аналізу могли бути використані під час підготовки подальших регуляторних рішень НКРЕКП, які ухвалювалися колегіально під головуванням Вовка Д.В. та за участю Євдокімова В.А. Таким чином, за версією обвинувачення, вже у лютому 2015 року Вовк Д.В. опрацьовував питання формульного ціноутворення на енергетичне вугілля, а 8 квітня 2015 року публічно представив свою позицію щодо відповідних питань.
За версією сторони обвинувачення, починаючи з жовтня 2015 року між посадовими особами НКРЕКП та представниками ТОВ «ДТЕК Енерго» розпочалося неформальне спілкування, предметом якого було встановлення тарифу для теплових електростанцій. Крім того, за твердженням прокурора, Ревенко Т.Є. брав участь у підготовці відповіді Антимонопольному комітету України щодо розроблення НКРЕКП регуляторного акта про порядок розрахунку оптової ринкової ціни. На переконання сторони обвинувачення, Вовк Д.В. уже на цьому етапі міг надавати АМКУ інформацію, яка не повною мірою відповідала фактичним обставинам, оскільки реальні заінтересовані сторони, за версією прокурора, з’явилися лише після оприлюднення першого проєкту відповідного порядку.
Щодо формули ціноутворення прокурор зазначив, що запропонована ціна фактично враховувала витрати на морське транспортування вугілля, тобто відображала середні змішані витрати країн-постачальників на доставку вугілля до європейських портів. Прокурор звернув увагу, що Вовк Д.В. був обізнаний зі змістом відповідної інформації, зокрема щодо врахування витрат на фрахт і перевалку, а також із зауваженнями про те, що такі показники могли перевищувати вартість вугілля в Україні та не враховувати попит на внутрішньому ринку. На переконання сторони обвинувачення, позиція Вовка Д.В. із цього питання була послідовною та залишалася незмінною протягом тривалого часу, зокрема відображалася в його публічних виступах ще у квітні 2015 року.Прокурор також звернув увагу, що 27 жовтня 2015 року, приблизно за півтора місяця до ухвалення рішення про запровадження формули імпортного паритету, Вовк Д.В. спілкувався з представником кредиторів групи ДТЕК. За версією сторони обвинувачення, компанія мала значне боргове навантаження в іноземній валюті, яке істотно зросло внаслідок девальвації гривні, а подальше підвищення тарифу завдяки застосуванню формули імпортного паритету сприяло збільшенню доходів групи та покращенню її можливостей щодо обслуговування кредитних зобов’язань.
Сторона обвинувачення також наголосила на відмінності між підходами, які, за її твердженням, пропонували НКРЕКП та ТОВ «ДТЕК Енерго». За словами прокурора, позиція НКРЕКП передбачала врахування лише індексу API2 як індикатора ціни на конкурентному ринку, тоді як позиція ТОВ «ДТЕК Енерго» полягала у додатковому врахуванні витрат на фрахт і перевалку. На думку прокурора, відповідна різниця мала істотний вплив на розмір паливної складової тарифу.
Сторона захисту не погодилася з такою інтерпретацією доказів, зазначивши, що прокурор фактично викладає власне бачення змісту документів, а не їх об’єктивний аналіз. Зокрема, щодо формули ціноутворення захист пояснив, що від’ємне значення в розрахунках означало не виключення транспортних витрат, а коригування ціни з урахуванням фактичної калорійності українського вугілля на рівні 5400–5500 ккал/кг порівняно з базовим показником 6000 ккал/кг. За позицією захисту, індекс API2 є виключно індикативним ціновим показником і сам по собі не включає транспортних витрат, тоді як поняття імпортного паритету охоплює як скориговану індикативну ціну, так і витрати на доставку.
Крім того, захист наголосив, що порядок розрахунку оптової ринкової ціни, який є предметом цього кримінального провадження, регулює відносини між суб’єктами господарювання на ринку електричної енергії та безпосередньо не стосується тарифів для населення, які визначаються на підставі окремого нормативно-правового акта. У зв’язку з цим доводи про завдання шкоди населенню сторона захисту вважає необґрунтованими. Окрему увагу захист звернув на можливу невідповідність між аргументацією прокурора, озвученою під час судового розгляду, та фактичним змістом обвинувального акта. На думку сторони захисту, окремі пояснення сторони обвинувачення щодо фактичних обставин справи відрізняються від тих, які були покладені в основу висунутого обвинувачення.
У зв’язку із закінченням відведеного процесуального часу судове засідання було завершено.
Як повідомляють спостерігачі моніторингової місії IAC ISHR, під час судового засідання сторона захисту та суд неодноразово зверталися до прокурора з проханням уточнити, кого саме з обвинувачених стосуються наведені твердження, а також конкретизувати зміст і доказове значення окремих досліджуваних матеріалів. За спостереженнями моніторингової місії IAC ISHR, необхідність таких уточнень була зумовлена тим, що окремі пояснення сторони обвинувачення сприймалися як недостатньо конкретизовані та ускладнювали однозначне розуміння їхнього зв’язку з конкретними епізодами обвинувачення і діями окремих обвинувачених. Аналогічна ситуація, за даними моніторингової місії IAC ISHR, уже фіксувалася у звіті за результатами моніторингу судового засідання від 29 травня 2026 року.
У цьому контексті експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу, що на стадії дослідження доказів особливого значення набуває забезпечення чіткого та зрозумілого зв’язку між доказами, фактичними обставинами обвинувачення та діями кожного з обвинувачених. Відповідно до гарантій статті 6 ЄКПЛ право на захист передбачає не лише формальне ознайомлення особи зі змістом обвинувачення, а й реальну можливість розуміти його фактичну основу, логіку доказування та характер претензій, які висуваються стороною обвинувачення. Саме тому особливої уваги потребують доводи сторони захисту щодо можливої невідповідності між окремими поясненнями прокурора під час судового розгляду та змістом обвинувального акта. Якщо фактична конструкція обвинувачення, яка викладається під час дослідження доказів, відрізняється від тієї, що була покладена в основу обвинувального акта, це може впливати на можливість сторони захисту належним чином оцінювати докази, прогнозувати межі судового розгляду та ефективно будувати власну процесуальну стратегію.
У цьому зв’язку показовою є практика ЄСПЛ, відповідно до якої право бути детально поінформованим про характер і підстави обвинувачення охоплює не лише його юридичну кваліфікацію, але й фактичні обставини, на яких воно ґрунтується. Як зазначив Суд у справі Vizgirda v. Slovenia (п. 75), особа повинна мати можливість повною мірою розуміти як фактичний, так і правовий зміст пред’явленого обвинувачення для належної підготовки свого захисту. Саме тому питання узгодженості обвинувального акта з доказами та аргументацією сторони обвинувачення має принципове значення для оцінки справедливості судового розгляду.
Не менш важливим є і питання достатності та внутрішньої узгодженості доказової бази. За результатами судового розгляду обвинувальний висновок може ґрунтуватися лише на такій сукупності доказів, яка після всебічної, критичної та неупередженої оцінки дозволяє дійти висновку про винуватість особи поза розумним сумнівом. При цьому суд повинен надати переконливу відповідь на доводи сторони захисту щодо можливих суперечностей, прогалин або альтернативних пояснень подій. У цьому контексті релевантною є практика ЄСПЛ, відповідно до якої доказування має ґрунтуватися на достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою доказах. У справі Episcopo and Bassani v. Italy (п. 121) Суд наголосив, що вина особи повинна бути доведена поза розумним сумнівом. Аналогічний підхід відображений у справі B.T. and B.K.Cs. v. Hungary (п. 107), де Суд зазначив, що відповідний висновок може випливати із сукупності достатньо сильних, чітких та узгоджених між собою доказів або неспростовних презумпцій факту. Водночас у справі SA-Capital Oy v. Finland (п. 107) ЄСПЛ окремо підкреслив, що тягар доведення покладається на державу, а сумніви мають тлумачитися на користь обвинуваченого. З огляду на це особливого значення набувають доводи сторони захисту про можливі суперечності між окремими доказами, їх інтерпретацією стороною обвинувачення та фактичними обставинами, викладеними в обвинувальному акті. Якщо такі суперечності дійсно мають місце та не отримають належного процесуального пояснення, це може впливати не лише на оцінку окремих доказів, а й на питання достатності доказової бази в цілому з точки зору стандарту доведення поза розумним сумнівом.
Крім того, як свідчать результати моніторингу цього кримінального провадження, сторона захисту вже неодноразово звертала увагу на можливі неузгодженості у фактичній та доказовій конструкції обвинувачення. Повторюваність таких зауважень додатково підкреслює необхідність особливо ретельної оцінки відповідних доводів судом та надання на них чіткої і мотивованої відповіді.
Водночас важливо враховувати, що принципи змагальності та рівності сторін вимагають не лише формальної можливості заявляти заперечення, але й реальної можливості ефективно брати участь у дослідженні доказів та впливати на результат судового розгляду. Як зазначив ЄСПЛ у справі Abdulaal Naser and Others v. Denmark (п. 156), кожна сторона повинна мати розумну можливість представити свою позицію за умов, які не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з процесуальним опонентом, а також ознайомитися та висловити свої зауваження щодо доказів і доводів, здатних вплинути на рішення суду.
З огляду на викладене експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу на необхідність подальшої оцінки цього кримінального провадження крізь призму гарантій статті 6 ЄКПЛ, зокрема щодо визначеності фактичної основи обвинувачення, узгодженості доказової бази, послідовності позиції сторони обвинувачення та забезпечення стороні захисту реальної можливості ефективно оспорювати представлені докази. Водночас зафіксовані під час цього судового засідання обставини самі по собі не дають достатніх підстав для остаточного висновку про порушення гарантій справедливого судового розгляду та потребують оцінки з урахуванням подальшого перебігу провадження. З огляду на це справа рекомендується до подальшого моніторингу.
