29. 06. 2026
12 червня 2026 року у Вищому антикорупційному суді відбулося судове засідання у справі № 991/2364/23 щодо колишнього голови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг – Вовка Дмитра Володимировича; колишнього члена НКРЕКП Євдокімова Володимира Анатолійовича; колишнього заступника директора з регуляторних питань Дирекції з комерційної діяльності ТОВ «ДТЕК Енерго» Гелюха Івана Миколайовича; колишнього керівника Департаменту з регуляторних питань дирекції з комерційної діяльності ТОВ «ДТЕК Енерго» Лісового Бориса Григоровича; колишнього начальника Управління енергоринку НКРЕКП Ревенка Тараса Євгеновича; колишнього заступника начальника Управління енергоринку НКРЕКП Бутовського Володимира Олександровича; а також колишніх членів НКРЕКП: Морозової Вікторії Іванівни та Машляківського Руслана Леонідовича, які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 та ч.2 ст. 367 КК України (зловживання владою або службовим становищем, службова недбалість). У засіданні брали участь обвинувачені (частково у режимі відеоконференції), їхні захисники, представники цивільних відповідачів, прокурор та головуюча суддя Литвинко Т.В.
Предметом судового розгляду було продовження заслуховування пояснень і заперечень сторони захисту щодо доказів, раніше досліджених стороною обвинувачення.
Обґрунтовуючи свою позицію, захисники зазначили, що електронне листування між окремими обвинуваченими, на яке посилається сторона обвинувачення, здійснювалося виключно через офіційні корпоративні електронні адреси. На думку сторони захисту, відкритий характер такого листування, можливість його подальшої перевірки та відсутність будь-яких способів приховування комунікації не узгоджуються з версією обвинувачення про її неформальний або конспіративний характер. Крім того, захист зазначив, що на момент інкримінованих подій законодавство не містило заборони на професійне спілкування членів НКРЕКП із суб’єктами енергетичного ринку.
Окремі заперечення стосувалися належності, достовірності та допустимості протоколу огляду від 15 січня 2018 року. За позицією сторони захисту, у цьому протоколі відображено результати огляду файлів, попередньо скопійованих на персональний ноутбук детектива, а не безпосередньо даних, отриманих експертом із первинних носіїв інформації. У зв’язку з цим адвокати поставили під сумнів походження відповідних цифрових матеріалів, незмінність їхнього змісту та можливість перевірки дотримання належного порядку їх одержання і подальшого дослідження. Сторона захисту також наголосила на некоректному, на її думку, тлумаченні стороною обвинувачення окремих фактичних обставин справи, зокрема порядку формування оптової ринкової ціни (ОРЦ) електроенергії. Захисники стверджували, що розрахунок ОРЦ здійснювався на підставі визначених економічних показників, відповідних рішень регулятора та чинних на той час нормативно-правових актів. На їхнє переконання, це свідчить про нормативно врегульований характер відповідної процедури та потребує врахування під час оцінки правомірності дій обвинувачених.
Значна частина пояснень сторони захисту також стосувалася можливих процесуальних порушень під час збирання доказів. Зокрема, захисники посилалися на обставини проведення процесуальних дій щодо майна, яке, за їх твердженням, мало статус тимчасово вилученого та на яке своєчасно не було накладено арешт. На підтвердження цієї позиції вони посилалися на судові рішення, які, на їхню думку, свідчать про те, що відповідне майно протягом певного часу залишалося тимчасово вилученим та не було визнане речовим доказом у встановленому законом порядку. Також адвокати порушили питання щодо здійснення окремих процесуальних дій особами, які, на їх переконання, не мали належних повноважень. Окремо було зазначено, що залучений стороною обвинувачення спеціаліст міг діяти поза межами наданих йому процесуальних повноважень, що, на думку захисту, потребує перевірки під час оцінки допустимості отриманих за його участю матеріалів. Водночас захисники наголосили, що особи, згадані в досліджених стороною обвинувачення матеріалах, діяли в межах своїх службових і професійних повноважень. На підтвердження цієї позиції вони посилалися на відповідні нормативні акти та документи, які, за їхнім твердженням, визначали компетенцію і порядок дій таких осіб.
У зв’язку із закінченням часу, відведеного для проведення судового засідання, подальше заслуховування пояснень сторони захисту було відкладено до наступного засідання.
З приводу наведених обставин експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу, що одним із ключових питань цього кримінального провадження продовжує залишатися перевірка законності походження та процесуального шляху отримання цифрових доказів, на яких ґрунтується обвинувальна версія. Водночас зазначені питання не є новими для цього кримінального провадження. Під час попередніх судових засідань (див. Моніторинг кримінального провадження Вовка Д.В., Євдокімова В.А., Гелюха І.М. та інших (від 9 червня 2026 року)) експерти моніторингової місії IAC ISHR вже фіксували аналогічні доводи сторони захисту щодо походження електронних доказів, порядку їх копіювання, збереження, процесуального статусу осіб, які брали участь у їх отриманні, а також дотримання встановленої законом процедури проведення відповідних процесуальних дій. Така сталість процесуальної позиції сторони захисту об’єктивно свідчить про те, що йдеться не про окремі зауваження до окремих доказів, а про системне оспорювання допустимості значної частини доказової бази сторони обвинувачення.
За умови підтвердження наведених стороною захисту обставин питання можуть виникати не лише щодо допустимості окремих доказів, а й щодо надійності сформованої на їх основі доказової системи загалом. У цьому контексті особливого значення набуває перевірка безперервності процесуального шляху отримання доказової інформації та дотримання вимог закону на кожному етапі її збирання, зберігання, копіювання, дослідження та використання. Якщо первинні цифрові матеріали були отримані або оброблені з істотними процесуальними порушеннями, такі обставини можуть впливати на оцінку похідних доказів, сформованих на їх основі, а відтак — і на оцінку доказової системи у цілому, в контексті доктрини «плодів отруєного дерева». Практика ЄСПЛ виходить із того, що хоча стаття 6 Конвенції не встановлює правил допустимості доказів як таких, суд повинен оцінити, чи було кримінальне провадження загалом справедливим, зокрема з урахуванням способу одержання доказів та можливості сторони захисту ефективно поставити під сумнів їх допустимість, достовірність і доказове значення (Macharik v. the Czech Republic, пп. 51–52; Almaši v. Serbia, п. 100). Водночас доводи сторони захисту щодо альтернативного тлумачення фактичних обставин, правового статусу учасників відповідних процесів та порядку формування оптової ринкової ціни електроенергії також потребують належної оцінки у сукупності з усією доказовою базою. Висновок про винуватість може ґрунтуватися лише на достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою доказах, які дозволяють встановити вину особи поза розумним сумнівом (Kobets v. Ukraine, п. 43).
Окрему увагу експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають на те, що ефективність судового контролю у подібних справах визначається не лише можливістю сторони захисту заявити відповідні заперечення, а й обов’язком суду надати їм належну, змістовну та мотивовану оцінку. Право на справедливий судовий розгляд вимагає, щоб суд реально розглянув ключові доводи сторін, здатні вплинути на результат провадження (Sytnyk v. Ukraine, п. 73; Đurić v. Serbia, п. 69), а їх формальне або неповне дослідження може поставити під сумнів загальну справедливість провадження (Cupiał v. Poland, пп. 56–57).
За результатами моніторингу цього судового засідання експерти моніторингової місії IAC ISHR не констатують порушення гарантій статті 6 ЄКПЛ. Водночас сукупність процесуальних питань, які сторона захисту послідовно порушує, свідчить про наявність обставин, що за умови їх підтвердження або ненадання їм належної судової оцінки можуть призвести до порушення гарантій справедливого судового розгляду, передбачених статтею 6 Конвенції. З огляду на це справа рекомендується до подальшого моніторингу.
