01. 10. 2026
11 вересня 2026 року у Вищому антикорупційному суді відбулося судове засідання у справі № 991/2364/23 щодо колишнього голови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг – Вовка Дмитра Володимировича; колишнього члена НКРЕКП Євдокімова Володимира Анатолійовича; колишнього заступника директора з регуляторних питань Дирекції з комерційної діяльності ТОВ «ДТЕК Енерго» Гелюха Івана Миколайовича; колишнього керівника Департаменту з регуляторних питань дирекції з комерційної діяльності ТОВ «ДТЕК Енерго» Лісового Бориса Григоровича; колишнього начальника Управління енергоринку НКРЕКП Ревенка Тараса Євгеновича; колишнього заступника начальника Управління енергоринку НКРЕКП Бутовського Володимира Олександровича; а також колишніх членів НКРЕКП: Морозової Вікторії Іванівни та Машляківського Руслана Леонідовича, які обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 364 та ч.2 ст. 367 КК України (зловживання владою або службовим становищем, службова недбалість). У засіданні брали участь обвинувачені (частково у режимі відеоконференції), їхні захисники (частково у режимі відеоконференції), представники цивільних відповідачів (частково у режимі відеоконференції), прокурор та головуюча суддя Литвинко Т.В.
Основним предметом судового засідання було продовження дослідження письмових доказів сторони обвинувачення.
На початку засідання сторона захисту повторно порушила питання щодо процесуального порядку, в якому їй буде надано можливість системно висловити заперечення та пояснення стосовно вже досліджених блоків доказів сторони обвинувачення. Суд зазначив, що запланований графік розгляду було змінено, зокрема через неодноразове переривання судових засідань у зв’язку з повітряними тривогами, однак конкретного моменту, коли захист зможе повноцінно викласти відповідну позицію, не визначено. Сторона захисту звернула увагу, що така ситуація створює для неї стан процесуальної невизначеності та фактично відтерміновує можливість предметно реагувати на представлені обвинуваченням матеріали. Суд, зі свого боку, повідомив, що можливість представити відповідні пояснення та заперечення стороні захисту буде забезпечена на подальших етапах судового розгляду, однак конкретних строків або порядку реалізації такої можливості на цьому етапі не уточнив.
Експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу, що **невизначеність процесуального порядку реалізації стороною захисту права на оспорювання доказів обвинувачення становить проблему забезпечення змагальності судового розгляду та рівності процесуальних можливостей сторін**. Гарантії статті 6 Конвенції передбачають не формальну можливість висловити заперечення, а реальні процесуальні умови для перевірки змісту, походження, достовірності та доказового значення представлених матеріалів, а також належного розгляду судом відповідних аргументів захисту. Як випливає з практики ЄСПЛ, пункт 3 (b) статті 6 Конвенції вимагає забезпечення достатнього часу та можливостей для підготовки і представлення позиції захисту з урахуванням складності провадження та стадії його розгляду (Gregačević v. Croatia, пп. 50–51). Водночас гарантії справедливого судового розгляду охоплюють реальну можливість оспорювати докази обвинувачення та обов’язок національного суду належним чином розглядати істотні доводи сторін щодо доказової бази (Saakashvili v. Georgia, п. 124; Mehmet Zeki Doğan v. Türkiye (No. 2), пп. 80–87).
Зазначена проблема має повторюваний характер у межах цього кримінального провадження, що підтверджується попередніми моніторинговими спостереженнями, під час яких неодноразово фіксувалися доводи сторони захисту щодо можливих суперечностей, неточностей та неоднозначного тлумачення окремих доказів обвинувачення (див. моніторингові звіти від 25 і 29 травня, 2 і 3 червня, 15, 17 і 21 липня, 27 і 31 серпня та 2 вересня 2026 року). За наявності таких обставин відсутність визначеного процесуального порядку комплексного представлення заперечень захисту фактично залишає неврегульованим питання реалізації однієї з основоположних гарантій змагального провадження — можливості своєчасно та предметно оспорювати докази, на яких ґрунтується позиція обвинувачення. На переконання експертів моніторингової місії IAC ISHR, сукупність зафіксованих обставин свідчить про наявність ризику порушення процесуального балансу між сторонами, а також обмеження права на ефективний захист, гарантованого статтею 6 Конвенції. Забезпечення цього права вимагає не лише надання стороні захисту можливості висловити свою позицію, а й такого порядку судового розгляду, який гарантує своєчасність її представлення, предметну перевірку істотних заперечень та їх належне врахування під час оцінки доказів.
Надалі сторона обвинувачення продовжила представлення матеріалів, отриманих за результатами огляду електронних носіїв інформації та листування. Під час дослідження одного з протоколів огляду захист звернув увагу на електронний лист із посиланням на вебсторінку, яке на момент судового розгляду вже було неактивним. За твердженням захисника, це унеможливлювало перевірку змісту першоджерела та його відповідності долученим матеріалам, у зв’язку з чим він поставив під сумнів достовірність відповідного додатка й просив не враховувати його як підтвердження обставин обвинувачення. Суд зазначив, що наведені заперечення будуть враховані під час остаточної оцінки доказів.
Основний масив досліджуваних документів стосувався ціноутворення на вугілля, рентних платежів, імпорту та постачання вугілля, а також методології визначення прогнозованої оптової ринкової ціни електроенергії. За версією обвинувачення, електронне листування та розрахункові матеріали свідчили про застосування економічно необґрунтованих підходів під час прийняття відповідного Порядку та вплив окремих зацікавлених суб’єктів на формування його показників. Обґрунтовуючи цю позицію, прокурор зіставляв фактичні ціни закупівлі вугілля, його імпортну вартість і показники, використані у відповідних розрахунках. Захист заперечував проти такого підходу, наголошуючи на необхідності розмежування фактичних і прогнозних величин, вартості вугілля для вугледобувних підприємств і доходів генеруючих компаній, а також різних механізмів ціноутворення на енергетичному ринку. На думку захисників, обвинувачення в окремих випадках зіставляло економічно неоднорідні показники та надавало документам доказового значення, яке безпосередньо не випливало з їхнього змісту.
У межах цього обговорення захист також вказав на можливу зміну аргументації обвинувачення щодо врахування транспортної складової у вартості вугілля. За його твердженням, раніше оспорювалася обґрунтованість самого включення витрат на доставку, тоді як під час цього засідання предметом аргументації став обсяг вугілля, до якого відповідні витрати могли застосовуватися. Суд звернув увагу на необхідність з’ясування цього питання та запропонував прокурору конкретизувати, які саме обставини висунутого обвинувачення підтверджуються представленими матеріалами.
Подальше обговорення стосувалося характеру підготовки та погодження документів, пов’язаних із прийняттям Порядку. Обвинувачені стверджували, що відповідний процес був відкритим і здійснювався з дотриманням передбачених процедур. У зв’язку з цим суд поставив прокурору питання про співвідношення відкритості відповідної інформації з версією обвинувачення щодо злочинного характеру інкримінованих дій. Прокурор пояснив, що обвинувачення не ґрунтується на твердженні про повне приховування інформації, а стосується насамперед економічної необґрунтованості прийнятого Порядку та обмеженого доступу до частини робочих матеріалів до його затвердження. Суд зауважив, що економічна необґрунтованість як така не вичерпує змісту інкримінованого кримінального правопорушення. Водночас захист заперечував проти характеристики частини листування як внутрішньої комунікації, посилаючись на те, що окремі запити ініціювала сама НКРЕКП, а відповідні документи надсилалися в межах офіційної взаємодії.
Під час подальшого дослідження протоколу огляду даних з іншого комп’ютера сторона захисту порушила питання щодо способу отримання доступу до відповідної інформації. На їхню думку, матеріали не містили достатніх відомостей про обставини подолання технічного захисту пристрою, що могло мати значення для оцінки допустимості отриманих доказів. Прокурор не надав пояснень із цього питання, вважаючи його таким, що не стосується поточного предмета дослідження.
Інша група заперечень захисту стосувалася хронологічного зв’язку досліджуваних документів і презентацій з інкримінованими подіями. Захисники зазначали, що окремі матеріали були створені вже після прийняття рішень, з якими їх пов’язувало обвинувачення, а тому їхнє доказове значення та зв’язок із відповідними обставинами потребують додаткової перевірки. Зокрема, щодо однієї з презентацій захист наполягав на необхідності допиту її автора для встановлення часу, обставин підготовки документа та його можливого зв’язку з раніше ухваленими рішеннями. У цьому ж контексті захисники неодноразово зверталися до прокурора з проханням конкретизувати, які саме інкриміновані дії та елементи обвинувачення підтверджуються окремими фрагментами листування й розрахункових матеріалів. На думку захисту, така конкретизація необхідна для належного розуміння фактичної та доказової основи обвинувачення й ефективного представлення власної процесуальної позиції. Прокурор зазначив, що відповідні пояснення вже надавалися та, за необхідності, можуть бути додатково викладені в межах процесуальної позиції сторони обвинувачення.
У контексті викладеного експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу на збереження у межах цього кримінального провадження раніше зафіксованої негативної тенденції «сумнівних доказів» (див. моніторингові звіти від 28 і 31 серпня та 2 і 3 вересня 2026 року). Повторюваність змістовних заперечень сторони захисту щодо походження, достовірності, допустимості та доказового значення матеріалів обвинувачення, які не отримують достатньо переконливого предметного спростування під час їх дослідження, свідчить про наявність проблеми, що виходить за межі окремих процесуальних розбіжностей між сторонами. При цьому йдеться не про встановлення недопустимості чи недостовірності доказів, а про наявність об’єктивно значущих сумнівів щодо їхньої надійності та доказового значення, які потребують належної перевірки й мотивованої судової оцінки.
Зазначена проблема безпосередньо стосується гарантій справедливого судового розгляду, оскільки відповідно до практики ЄСПЛ оцінка справедливості провадження охоплює не лише формальну допустимість доказів, а й їхню якість, надійність, обставини отримання та наявність у сторони захисту реальної можливості оспорити їхню автентичність і використання (Macharik v. the Czech Republic, п. 52). Водночас обов’язок національного суду належним чином розглядати конкретні, релевантні та істотні доводи сторін, надаючи на них мотивовану відповідь, становить самостійну складову гарантій статті 6 Конвенції (Đurić v. Serbia, п. 69). Таким чином, невирішеність обґрунтованих питань щодо доказової бази має значення не лише для оцінки її надійності, а й для забезпечення ефективності судового контролю та практичної реалізації права на захист.
Особливе занепокоєння експертів моніторингової місії IAC ISHR викликає поєднання повторюваних сумнівів щодо доказів обвинувачення з процесуальною невизначеністю стосовно порядку та моменту повноцінного представлення захистом своїх заперечень. За таких обставин ризик полягає не лише в можливості використання доказів, надійність або доказове значення яких належним чином не перевірені, а й у порушенні процесуального балансу сторін, коли обвинувачення має можливість послідовно представляти й обґрунтовувати свою доказову позицію, тоді як реалізація відповідних процесуальних можливостей захисту залишається невизначеною. Така сукупність обставин формує ризики порушення принципу змагальності, рівності сторін та права на ефективний захист, гарантованих статтею 6 Конвенції.
Таким чином, з урахуванням наведених стандартів ЄСПЛ експерти моніторингової місії IAC ISHR фіксують у межах цього кримінального провадження обставини, які у практиці Суду розглядаються як ознаки можливого порушення гарантій справедливого судового розгляду, зокрема принципів змагальності та рівності сторін (пункт 1 статті 6 Конвенції), а також права на ефективний захист (пункт 3 статті 6 Конвенції).
З огляду на зазначене кримінальне провадження рекомендується до подальшого моніторингу.
