21. 09. 2026
17 вересня 2026 року у Вищому антикорупційному суді відбулося судове засідання в рамках кримінального провадження № 42025000000001123 (справа – № 991/2224/26) стосовно депутата Верховної Ради України, голови політичної партії «Батьківщина» Тимошенко Юлії Володимирівни, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України (пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі). У засіданні брали участь обвинувачена, її захисник, прокурор. Справу розглядала колегія суддів у складі головуючого судді Ткаченка О.В. Моніторинговий звіт підготовлено за участю студентів юридичних факультетів у межах освітньо-аналітичного проекту, що реалізується за підтримки BMZ.
Основним предметом судового засідання був розгляд клопотань сторони захисту, а також запланований допит представників установ що проводили експертизи в рамках цього провадження Державної митної служби України, Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України та Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса».
На початку засідання суд повідомив, що представники зазначених експертних установ були належним чином повідомлені про виклик, однак у судове засідання не з’явилися. Сторона захисту звернула увагу на повторний характер неявки викликаних осіб та наполягала на необхідності їх допиту. Водночас суд висловив позицію, що подальший розгляд може відбуватися без отримання їхніх показань.
Експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу, що, за наявними матеріалами моніторингу цього кримінального провадження, сторона захисту ініціювала допит представників зазначених установ з метою перевірки обставин проведення відповідних експертиз, а також відомостей, покладених в основу експертних висновків. Значення такого допиту посилюється тим, що первинні матеріали, на підставі яких проводилися експертні дослідження, за словами захисту були знищені. За таких обставин сторона захисту фактично позбавлена можливості самостійно звернутися до першоджерел та перевірити відповідність експертних висновків матеріалам, які безпосередньо досліджували експерти. Відповідно, отримання інформації від осіб, причетних до проведення відповідних досліджень, набуває особливого значення для перевірки доказів сторони обвинувачення.
У цьому контексті позиція суду щодо можливості продовження розгляду без допиту зазначених осіб викликає занепокоєння з точки зору практичної та ефективної реалізації права на захист. Особливого значення набуває й те, що клопотання про їх виклик раніше було задоволене самим судом, однак після повторної неявки спостерігачами не було зафіксовано належних заходів, спрямованих на забезпечення реальної можливості сторони захисту отримати відповідні відомості. За умов, коли первинні матеріали, за твердженням сторони захисту, вже знищені, відмова від подальшого допиту таких осіб може істотно обмежити можливість захисту перевірити походження, зміст та надійність доказів, які мають значення для кримінального провадження.
За оцінкою експертів моніторингової місії IAC ISHR, наведені обставини формують ознаки неналежного забезпечення принципу рівності сторін та права на захист. Ключовою проблемою є не сама неявка викликаних осіб, а відсутність для сторони захисту іншого ефективного способу перевірити відомості, що стали основою відповідних експертних висновків. Якщо за таких умов захист не отримує реальної можливості допитати осіб, які можуть надати необхідні пояснення, його процесуальні можливості щодо перевірки доказів сторони обвинувачення та належного представлення власної позиції істотно звужуються, що створює ризики для дотримання гарантій, передбачених статтею 6 ЄКПЛ.
З цього приводу ЄСПЛ наголошує, що з огляду на права сторони захисту, питання щодо додержання гарантій статті 6 ЄКПЛ можуть виникати стосовно того, чи були докази, подані на користь або проти обвинуваченого, представлені таким чином, щоб забезпечити справедливий судовий розгляд, оскільки справедливий судовий розгляд передбачає змагальність процесу та рівність сторін; отже, можливі недоліки в процесі дослідження доказів можуть розглядатися в аспекті статті 6 § 1 (Yüksel Yalçinkaya v. Türki̇ye, п. 303).
Під час судового засідання сторона захисту подала клопотання про роз’яснення ухвали Вищого антикорупційного суду від 3 вересня 2026 року, якою було частково задоволено клопотання про надання тимчасового доступу до речей і документів, що перебувають у володінні експертної установи. Захист просив уточнити, чи передбачає наданий доступ можливість залучення спеціаліста для дослідження електронних матеріалів що перебувають у володінні експертної установи Адвокат зазначив, що враховуючи форму відповідних матеріалів, то повне та належне дослідження всіх відомостей стороною захисту неможливе без застосування спеціальних знань спеціаліста. Суд задовольнив клопотання про роз’яснення, зазначивши що в залученні захистом спеціаліста для дослідження електронних матеріалів було відмовлено.
Крім того, захист заявив нове клопотання про тимчасовий доступ до документів, пов’язаних із проведенням криміналістичної експертизи відео- та звукозаписів, посилаючись на можливі невідповідності у складі досліджуваних файлів, втрату використаного програмного забезпечення та зміну носіїв інформації. Обвинувачена підтримала клопотання, наголосивши на необхідності перевірки матеріалів експертизи та висловивши сумніви щодо її належного проведення. Прокурор заперечив, посилаючись на недостатню конкретизацію вимог і припущення сторони захисту. Суд відклав розгляд нового клопотання для додаткового вивчення доводів сторін.
З приводу цього ЄСПЛ неодноразово зазначав, що визначаючи, чи було провадження в цілому справедливим, необхідно також зважати на те, чи було дотримано прав сторони захисту. Зокрема, слід встановити, чи мав заявник можливість оскаржити автентичність доказів і заперечувати проти їх використання. Крім того, необхідно брати до уваги якість доказів, зокрема питання про те, чи не ставлять обставини їх отримання під сумнів їхню надійність або точність (Saakashvili v. Georgia, п. 124). Варто також додати, що питання про те, чи належним чином національні суди розглянули заперечення заявника щодо доказів — тобто чи був обвинувачений/підозрюваний справді «почутий» і чи обґрунтували суди свої рішення відповідними й достатніми мотивами, — також є чинниками, які слід брати до уваги під час проведення такої оцінки. У цьому зв’язку варто ще раз наголосити: хоча суди не зобов’язані надавати детальну відповідь на кожен висунутий аргумент, із рішення має бути зрозуміло, що суттєві питання справи були розглянуті (Mehmet Zeki̇ Doğan v. Türki̇ye (No. 2), п. 86). З приводу реальної можливості доступу до матеріалів, важливо додати, що ефективне здійснення права на захист передбачає достатній доступ до матеріалів кримінального провадження, необхідних для оспорювання позиції обвинувачення, включаючи матеріали, які можуть мати значення для оцінки доказової основи провадження (Rook v. Germany, пп. 56–58).
Особливого значення набуває те, що під час моніторингу не було зафіксовано належної судової оцінки зазначених обставин та їх впливу на можливість сторони захисту перевірити докази обвинувачення і повноцінно представити власну позицію. За таких умов виникають ознаки неналежного забезпечення гарантій, передбачених пунктом 1 та підпунктом «b» пункту 3 статті 6 ЄКПЛ, зокрема в частині рівності процесуальних можливостей сторін, достатніх можливостей для підготовки захисту та ефективного оспорювання доказів сторони обвинувачення.
