20 березня 2025 року у Печерському районному суді м. Києва продовжився розгляд клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12024000000000072 відносно власника агрохолдингу I&U Тарасова Сергія Дмитровича, якого підозрюють в організації схеми виведення земель з державної власності через Головне управління держгеокадастру у Кіровоградській області (за ч.5 статті 191 та ч.3 статті 209 КК України – привласнення чужого майна в особливо великих розмірах та легалізація майна, одержаного злочинним шляхом). У залі судового засідання були присутні захисники, підозрюваний (через відеозв’язок) прокурор та головуючий суддя Хайнацький Є.С.

Під час судового засідання, до безпосереднього розгляду клопотання прокурора, сторона захисту подала низку клопотань, які умовно можна розподілити на дві групи: 

• Клопотання щодо витребування певних матеріалів, відео-, аудіо- записів.

Підозрюваний заявив клопотання про витребування документів, які могли б підтвердити факт отримання ним повісток про виклик на слідчі дії. Він наголосив, що жодного разу особисто таких повісток не отримував та що завжди з’являвся на судові засідання, коли судом йому надавалась така можливість. Захисники зазначили, що ключове питання полягає не у «направленні» повісток, а в їх «отриманні». Вони вказали на те, що слідство стверджує про отримання повісток дружиною підозрюваного, однак остання, за словами захисту, не є належним суб’єктом, оскільки не підтримує з підозрюваним жодних контактів протягом останніх 10 років. Таким чином, фактичне вручення викликів підозрюваному підлягає сумніву.

Крім того, захисники звернули увагу на те, що повістки були направлені у такі строки, за яких підозрюваний об’єктивно не міг з’явитися на слідчі дії, оскільки перебував за кордоном на лікуванні. Вони також вказали, що раніше надавали суду медичні документи, які підтверджують стан здоров’я підозрюваного та його неможливість своєчасно реагувати на виклики. Також було зазначено, що матеріали кримінального провадження містять інформацію про відмову понятих підписати документи під час вручення повісток, що ставить під сумнів дотримання належного процесуального порядку їх вручення.

Прокурор заперечував проти задоволення цього клопотання, вказуючи, що повістки вже долучені до матеріалів справи. Суд, заслухавши аргументи сторін, ухвалив рішення про відмову у задоволенні клопотання.

Сторона захисту також звернулася з клопотанням про витребування повних витягів з ЄРДР разом із додатками (матеріали охоплюють три провадження щодо підозрюваного) та протоколів допиту ключового свідка у даному провадженні, разом з ухвалою, яка виділяла справу цього свідка в окреме провадження. Захисники стверджували, що вручення підозри відбулося поза межами процесуальних строків, як і направлення клопотання щодо обрання запобіжного заходу стосовно Тарасова С.Д. Тому існує необхідність витребувати витяги з ЄРДР для точного визначення процесуальних строків, враховуючи, що прокурор раніше долучав витяги, які стосувалися лише двох проваджень.

Щодо витребування протоколів допиту та ухвали щодо ключового свідка в даному провадження, адвокати наполягали, що дослідження вищезазначених матеріалів дозволить в повній мірі провести належну оцінку всіх обставин.

Прокурор заперечував проти задоволення обох клопотань, наголошуючи, що на його думку вони є необґрунтованими.

Суд ухвалив задовольнити клопотання щодо витребування повних витягів з ЄРДР разом із додатками, проте відмовив у задоволенні клопотання про витребування протоколів допиту свідка та відповідної ухвали.

Захисники подали два клопотання про витребування відеозаписів, що фіксують вручення повісток на слідчі дії, а також відеозапису повідомлення про зміну раніше врученої підозри Тарасову. Сторона захисту наполягала на необхідності дослідження цих матеріалів, оскільки вони можуть надати об’єктивну оцінку щодо дотримання процесуальних вимог стороною обвинувачення під час відповідних процесуальних дій.

Суд відмовив у задоволенні обох клопотань на цій стадії розгляду, зазначивши, що відповідні відеоматеріали будуть досліджені в межах стадії дослідження доказів.

Європейський суд з прав людини наголошує, що принцип змагальності гарантує сторонам процесу право ознайомлюватися з усіма доказами та зауваженнями, поданими з метою вплинути на судове рішення, а також надавати свої коментарі щодо їх змісту, автентичності та доказової сили. Це право включає можливість доступу до матеріалів справи у розумні строки та у відповідній формі, що забезпечує ефективну реалізацію права на захист та принципу рівності сторін у процесі (Cangi And Others v. Turkey, п. 46-47). Крім того, права на захист, передбачені статтею 6 § 3 (b) Конвенції, спрямовані на забезпечення процесуальної рівноваги між обвинуваченням і захистом. ЄСПЛ підкреслює, що можливості, які повинні бути надані обвинуваченому, обмежуються тими, що сприяють або можуть сприяти ефективній підготовці захисту (Nevzlin v. Russia, п. 138).

Спостерігачі IAC ISHR зазначають, що у межах даного кримінального провадження сторона захисту неодноразово наголошувала в судових засіданнях на необхідності дослідження відповідних матеріалів для всебічного з’ясування всіх обставин справи. Враховуючи, що витребування та дослідження судом зазначених матеріалів може усунути існуючі сумніви щодо процесуальних недоліків, зокрема дотримання належного порядку вручення повісток на виклик до слідчих дій та до суду, а також сприяти всебічному аналізу обставин справи, експерти моніторингової місії IAC ISHR вважають, що таке дослідження є необхідним для забезпечення принципу рівності сторін та дотримання права на справедливий суд. Принцип рівності сторін передбачає створення процесуального балансу між обвинуваченням і захистом, що є невід’ємною складовою належного судового розгляду.

Стосовно проведення процесуальних дій у відповідні розумні строки варто додати, що відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі обставин справи та відповідно до таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також те, що було поставлено на карту для заявника у спорі. Тривалі періоди, протягом яких розгляд справи застоюється без пояснень, можуть порушувати пункт 1 статті 6 ЄКПЛ. Зацікавлена особа зобов’язана лише проявляти старанність у виконанні процесуальних дій, що стосуються її, утримуватися від використання тактики затягування і користуватися можливостями, наданими національним законодавством для скорочення строків провадження (Jann-Zwicker and Jann v. Switzerland, п. 95). Враховуючи важливість дотримання цього принципу для забезпечення загальної справедливості кримінального провадження, витребування та дослідження відомостей, які могли б усунути сумніви щодо недотримання процесуальних строків, видається необхідним і важливим для запобігання можливих порушень. Слід також зазначити, що суд у даному засіданні прийняв позицію сторони захисту і зобов’язав прокурора надати всі необхідні матеріали для точного визначення процесуальних строків.

• Клопотання щодо допиту свідків

У ході судового засідання сторона захисту звернула увагу на те, що як вручення повісток для участі у слідчих діях та судових засіданнях, так і повідомлення про зміну раніше врученої підозри здійснювалося, за твердженням сторони обвинувачення, через колишню дружину підозрюваного. У зв’язку з цим захист клопотав про виклик її як свідка для встановлення фактичних обставин – зокрема, чи дійсно такі вручення мали місце, яким чином вони здійснювалися та чи проживає вона разом із Тарасовим С.Д.

Окрім того, сторона захисту наполягала на виклику ключового свідка у даному кримінальному провадженні, обґрунтовуючи це необхідністю детального дослідження всіх обставин справи. Зазначене клопотання мотивувалося тим, що під час одного з судових засідань вказаний свідок стверджував, що підозрюваний не був обізнаний про всі деталі придбання земельних ділянок, зокрема щодо можливого підроблення документів.

Прокурор заперечив проти обох клопотань, вказавши, що навіть якщо підтвердиться факт розірвання шлюбу між підозрюваним і особою, через яку здійснювалися вручення, вона відповідно до Конституції України має право відмовитися давати свідчення проти нього. Щодо ключового свідка прокурор зауважив, що у матеріалах справи вже містяться протоколи його допиту, а також наголосив, що у межах одного з кримінальних проваджень цей свідок має статус підозрюваного разом із Тарасовим С.Д., що дає йому право не свідчити проти себе.

Суд, розглянувши доводи сторін, відмовив у задоволенні обох клопотань, зазначивши, що на поточному етапі провадження не передбачено допит свідків, а отже, їх виклик не є доцільним.

Експерти моніторингової місії IAC ISHR вважають за необхідне зазначити, що аргументація прокурора у відповідь на заявлені стороною захисту клопотання може свідчити про відхід від принципу презумпції невинуватості.

Зокрема, звертає на себе увагу те, що прокурор наперед виходить із припущення, що колишня дружина підозрюваного скористається своїм правом відмовитися від надання свідчень, замість того щоб розглядати можливість того, що її свідчення можуть бути виправдувальними або такими, що ставлять під сумнів позицію обвинувачення. Аналогічно, у своїх доводах щодо ключового свідка прокурор робить акцент на його статусі підозрюваного в іншому кримінальному провадженні та на його праві не свідчити проти себе, не враховуючи, що його допит у судовому засіданні міг би сприяти встановленню об’єктивної істини у справі. Такий підхід може розцінюватися як упереджений та такий, що не узгоджується з вимогами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує кожному право на справедливий судовий розгляд та презумпцію невинуватості. ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово наголошував, що органи обвинувачення не повинні будувати свої доводи на припущенні про винуватість особи, оскільки це може впливати на сприйняття справи судом та порушувати принцип рівності сторін у процесі.

З цього приводу варто зазначити, що стаття 6 пункт 3 (d) Конвенції не вимагає виклику та допиту кожного свідка з боку обвинуваченого/підозрюваного, проте її метою є забезпечення повної рівності сторін у судовому процесі. ЄСПЛ сформулював тристоронній критерій для оцінки того, чи було дотримано право на виклик свідка для захисту згідно з цим положенням: (1) чи було прохання допитати свідка достатньо обґрунтованим і відповідним предмету обвинувачення; (2) чи національні суди врахували доречність таких показань і надали достатні причини для відмови у допиті; (3) чи рішення національних судів не підірвало загальну справедливість провадження. Зокрема, ЄСПЛ зазначає, що необхідно перевірити, чи здатні показання свідка вплинути на результат розгляду або чи можна обґрунтовано очікувати, що вони зміцнять позицію захисту. Оцінка “достатності” аргументації захисту щодо допиту свідків має враховувати обставини конкретної справи, включаючи стадію та хід провадження, аргументацію сторін та їхню процесуальну поведінку (Khachapuridze and Khachidze v. Georgia, п. 95-97).

Зважаючи на твердження захисників щодо свідчень ключового свідка (зокрема, про те, що підозрюваний не усвідомлював усіх обставин придбання земельних ділянок), не можна не погодитися, що ці показання могли мати важливе значення для з’ясування обставин кримінального провадження. Водночас, принцип рівності сторін набуває ще більшого значення у цьому контексті, оскільки сторона обвинувачення, на відміну від сторони захисту, має повний доступ до протоколів допиту цього свідка. 

З огляду на вищевикладене, експерти IAC ISHR підкреслюють, що справедливий судовий розгляд можливий лише за умови, що всі доводи сторін будуть дійсно “почуті” та належним чином розглянуті судом. Національні судові органи зобов’язані забезпечити всебічний розгляд заявлених клопотань, аргументів і доказів, дотримуючись принципів змагальності та рівності сторін, без шкоди для оцінки їхньої доречності (Đurić v. Serbia, п. 69).

Підсумовуючи все вищезазначене, експерти моніторингової місії IAC ISHR рекомендують продовжити моніторинг даного кримінального провадження з метою повного з’ясування всіх обставин та оцінки дотримання права на справедливий суд (ст. 6 ЄКПЛ) з приділенням особливої уваги заявам сторони захисту, які можуть свідчити про ризики порушення принципу рівності сторін (п. 1 ст. 6 ЄКПЛ) та права на захист (п. 3 ст. 6 ЄКПЛ).