14 лютого 2025 року у Печерському районному суді м. Києва мав відбутись розгляд клопотання прокурора про можливість обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12024000000000072 відносно власника агрохолдингу I&U Тарасова Сергія Дмитровича, якого підозрюють у привласненні чужого майна в особливо великих розмірах та легалізації майна одержаного злочинним шляхом по ч.5 статті 191 та ч.3 статті 209 КК України. 

У зв’язку з тим, що прокурор не з’явився на судове засідання, головуючий суддя Вовк С.В., керуючись вимогами КПК України, визнав неможливим розгляд відповідного клопотання та ухвалив рішення про відкладення засідання.

Ідентична процесуальна ситуація склалася і в іншому судовому засіданні в межах цього ж кримінального провадження щодо Хмельницької А.Р., яка підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 3 ст. 209 КК України. Сторона обвинувачення подала клопотання про її екстрадицію та застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, однак, з огляду на відсутність прокурора, головуючий суддя Вовк С.В. ухвалив рішення про відкладення розгляду клопотання, керуючись тими ж процесуальними міркуваннями.

Враховуючи те, що в жодному із засідань прокурор не повідомив про поважні причини своєї відсутності, спостерігачі IAC ISHR зазначають, що такі обставини можуть ставити під сумнів дотримання права на доступ до суду, гарантованого пунктом 1 статті 6 ЄКПЛ. Пункт 1 статті 6 ЄКПЛ визначає: “Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який… вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення”. Це право є важливою складовою аспекту справедливого судового розгляду і при його порушенні справедливий судовий розгляд фактично унеможливлюється. 

ЄСПЛ з цього приводу зазначає, що хоча стаття 6 Конвенції не передбачає права на певний результат кримінального провадження або, відповідно, на офіційне засудження чи виправдання після пред’явлення кримінального обвинувачення, безперечно, існує  право на розгляд справи судом протягом розумного строку після того, як судовий процес було розпочато. Експерти моніторингової місії IAC ISHR зауважують, що це право ґрунтується на необхідності забезпечити, щоб обвинувачені/підозрювані особи не залишалися занадто довго в стані невизначеності щодо результату кримінального обвинувачення проти них. Також важливо додати, що право на суд, закріплене у статті 6 ЄКПЛ, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може підлягати обмеженням, що випливають із самої Конвенції, зокрема у зв’язку з процесуальними вимогами чи умовами прийнятності звернень до суду. Однак ці обмеження не повинні обмежувати здійснення права таким чином або в такій мірі, що порушується сама суть права. Вони повинні переслідувати легітимну мету, і має існувати розумна пропорційність між застосованими засобами та метою, якої прагнуть досягти (ÇağiL v. Turkey п. 42-43). У контексті цього кримінального провадження відсутність прокурора без належного обґрунтування та відповідних процесуальних заходів може поставити під сумнів ефективність здійснення права на доступ до суду та, як наслідок, відповідність судового розгляду стандартам статті 6 ЄКПЛ.

Крім того, експерти моніторингової місії IAC ISHR зазначають, що систематичне відкладення судових засідань з ініціативи сторони обвинувачення без належного обґрунтування може поставити під загрозу дотримання принципу розумного строку судового розгляду. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що розумність тривалості кримінального провадження повинна оцінюватися з огляду на конкретні обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та поведінка державних органів. Крім того, у своїй прецедентній практиці ЄСПЛ зазначає, що лише затримки, спричинені діями або бездіяльністю державних органів, можуть свідчити про порушення вимоги щодо розумного строку розгляду справи (Jóhannes Baldursson and Birkir Kristinsson v. Iceland, п. 159, Vegotex International S.A. v. Belgium,п.100, Frydlender v. France, п. 43).

З огляду на те, що зазначені принципи є невід’ємною складовою права на справедливий судовий розгляд, передбаченого статтею 6 ЄКПЛ, виникають обґрунтовані сумніви щодо їх належного дотримання в межах цього кримінального провадження. Враховуючи зазначене, подальший моніторинг цієї справи є доцільним.