11. 09. 2026
31 серпня 2026 року в Солом’янському районному суді міста Києва відбулося судове засідання у справі № 760/7291/19 щодо Смирнова О.О., якого обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 Кримінального кодексу України (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем). У судовому засіданні брали участь обвинувачений, його захисник, прокурор, представник потерпілого а також колегія суддів у складі: головуюча суддя — Педенко А.М., судді — Усатова І.А. та Застрожнікова К.С.
Основним предметом судового засідання став допит представника потерпілої сторони — Громадської організації «Українська асоціація студентів».
На початку допиту представник повідомив, що раніше від імені організації було подано заяву про відмову від цивільного позову та подальшої участі у кримінальному провадженні у статусі потерпілої сторони. Він підтвердив актуальність викладеної у заяві позиції та зазначив, що станом на момент судового засідання вона не змінилася.
Відповідаючи на запитання сторони захисту, представник пояснив, що за даними бухгалтерського обліку Асоціації заборгованість, пов’язана з обставинами цього кримінального провадження, не обліковується. За його словами, наявна в організації фінансова та бухгалтерська документація також не містить відомостей про відповідні невиконані зобов’язання. Представник зазначив, що у разі існування такої заборгованості вона мала б бути відображена у фінансовій звітності та бухгалтерському обліку організації. У цьому контексті представник окремо пояснив особливості фінансування Асоціації як неприбуткової організації. За його словами, значна частина її діяльності фінансувалася за рахунок цільового фінансування та грантових коштів. До моменту належного звітування про їх використання відповідні суми могли обліковуватися як зобов’язання перед донорами. Відсутність у бухгалтерському обліку непогашених зобов’язань перед відповідними організаціями представник пов’язував із виконанням вимог щодо звітування та закриттям таких зобов’язань.
На підтвердження своєї позиції представник також посилався на довідки секретаріату Асоціації про відсутність документів, які б свідчили про існування відповідної заборгованості. За його твердженням, у проаналізованій фінансовій документації також не було встановлено відомостей про невиконані зобов’язання обвинуваченого перед організацією. Під час допиту стороною обвинувачення прокурор з’ясовував обставини первинного звернення Асоціації із заявою про можливе вчинення кримінального правопорушення. Представник пояснив, що відповідне звернення було здійснено на підставі рішення правління організації в умовах, коли частина фінансової документації була відсутня, а у розпорядженні організації перебував експертний висновок, який вказував на можливу наявність відповідних обставин.
Водночас представник повідомив, що після зміни керівництва Асоціації обсяг доступної організації фінансової документації змінився. Зокрема, за його словами, у грудні 2023 року Асоціації було передано фінансову документацію за 2014–2016 роки, яку згодом проаналізувало нове керівництво, а у 2026 році відповідні документи були долучені до матеріалів кримінального провадження.
За твердженням представника, саме аналіз цієї документації став підставою для перегляду попередньої позиції організації та висновку нового керівництва про відсутність заборгованості перед Асоціацією. При цьому він звернув увагу, що експертний висновок, який використовувався раніше та на який посилалася сторона обвинувачення, був складений без урахування зазначених документів, оскільки на момент проведення відповідного експертного дослідження вважалося, що фінансова звітність за цей період відсутня. Причини такої ситуації представник пов’язував із недоліками в організації роботи попереднього керівництва Асоціації. Окремим предметом допиту стали обставини реалізації проєктів, які фінансувалися донорами у 2013–2014 роках. Представник висловив позицію, що відповідні проєкти фактично були реалізовані, а наявні у нього документи не дають підстав стверджувати про завдання фінансової шкоди Асоціації. Він також пояснив, що у разі неналежного використання коштів цільового фінансування питання про їх повернення мало б виникати у правовідносинах із відповідним донором. Водночас, за його словами, зобов’язання перед донорами були закриті. З огляду на це представник поставив під сумнів наявність підстав для повернення відповідних коштів безпосередньо Асоціації, зазначивши, що така ситуація могла б породжувати окремі правові питання.
Крім того, представник повідомив, що Асоціація з’ясовувала у своїх попередніх представників питання щодо можливих претензій з боку донорських організацій, однак відомостей про заявлення таких претензій встановлено не було.
Під час допиту представник також звернув увагу на те, що показання осіб, раніше допитаних у межах кримінального провадження, за його оцінкою, не були повністю узгодженими між собою та містили різні інтерпретації обставин, що є предметом судового розгляду. Щодо процедури зміни позиції потерпілої сторони представник пояснив, що відповідне рішення не було одноособовим. За його словами, воно було прийняте колегіально після обговорення на засіданні правління та ознайомлення його членів із доступними матеріалами. У відповідному обговоренні, за його твердженням, брали участь до 26 осіб. Представник також повідомив, що в період з 1 червня 2013 року до липня 2016 року Асоціація мала статус неприбуткової організації.
Підсумовуючи свою позицію щодо фінансових обставин, представник потерпілої сторони повторно зазначив, що за результатами аналізу доступної організації фінансової та бухгалтерської документації він не вбачає документального підтвердження розтрати коштів або існування заборгованості перед Асоціацією. Після завершення допиту представника потерпілої сторони прокурор повідомив про намір надалі надати суду додаткові докази.
У зв’язку із завершенням відведеного процесуального часу судове засідання було завершено.
У контексті викладеного експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу, що кримінальне обвинувачення має спиратися не лише на матеріали, які стали підставою для його первинного формування, а на доказову сукупність, яка зберігає свою достатність, достовірність та внутрішню узгодженість з урахуванням обставин і доказів, встановлених у процесі судового розгляду. Підтримання обвинувачення не може перетворюватися на самостійну процесуальну мету, якщо подальший розгляд виявляє обставини, здатні поставити під обґрунтований сумнів його фактичну основу. У цьому кримінальному провадженні особливого значення набуває не стільки зміна процесуальної позиції потерпілої сторони, скільки причини такої зміни. Як було зафіксовано спостерігачами IAC ISHR, первинна позиція Асоціації та експертний висновок, який має значення для доказової конструкції обвинувачення, формувалися за відсутності частини фінансової документації за відповідний період. Надалі така документація була отримана, проаналізована новим керівництвом організації та долучена до матеріалів кримінального провадження. За твердженням представника потерпілої сторони, її зміст не підтверджує ані наявності заборгованості перед Асоціацією, ані завдання їй майнової шкоди.
За таких обставин ключовим для оцінки справедливості подальшого провадження стає питання про те, чи зберігає сформована раніше доказова конструкція обвинувачення свою переконливість після появи первинних фінансових документів, які не були враховані під час проведення відповідного експертного дослідження. Якщо нові або раніше недоступні матеріали стосуються обставин, що мають істотне значення для обвинувачення, їх зміст не може залишатися поза оцінкою лише тому, що версія обвинувачення була сформована до їх появи. Такий підхід безпосередньо пов’язаний із вимогами до якості та надійності доказової основи обвинувачення. У справі Seppern v. Estonia (п. 40) ЄСПЛ наголосив, що при оцінці справедливості провадження необхідно враховувати якість доказів, зокрема те, чи не ставлять відповідні обставини під сумнів їхню надійність або точність. Суд також бере до уваги стан інших доказів у матеріалах справи та значення відповідного доказу для результату провадження. Водночас ЄСПЛ повторно зазначив, що тягар доказування покладається на сторону обвинувачення, а будь-які сумніви мають тлумачитися на користь обвинуваченого. Аналогічний принцип Суд підтвердив у Telfner v. Austria (п. 15), а у SA-Capital Oy v. Finland (п. 107) окремо зазначив, що перенесення тягаря доказування з обвинувачення на захист становить проблему з погляду презумпції невинуватості.
Особливе значення для цього провадження має також позиція ЄСПЛ щодо суперечностей усередині доказової бази. У справі Ajdarić v. Croatia (п. 51) Суд констатував, що очевидні розбіжності у показаннях та інші суттєві проблеми доказової конструкції, які не отримали належної оцінки національних судів, були несумісними з вимогою доведення обвинувачення та принципом in dubio pro reo. У справі Kolompar v. Serbia (п. 16) ЄСПЛ аналогічно звернув увагу на недостатню оцінку національними судами розбіжностей у доказах та наголосив на двох фундаментальних вимогах кримінального судочинства: саме обвинувачення має довести винуватість особи, а сумніви щодо надійності доказів повинні вирішуватися на користь обвинуваченого. Таким чином, на думку експертів моніторингової місії IAC ISHR, завдання суду в цьому провадженні полягає не лише у формальному дослідженні доказів, представлених сторонами, а у наданні змістовної та мотивованої відповіді на виявлене протиріччя: чи може обвинувачення, сформоване, зокрема, на підставі експертного дослідження, проведеного без частини первинної фінансової документації, залишатися достатньо обґрунтованим після появи документів, які, за твердженням представника потерпілої сторони, ставлять під сумнів факт заборгованості та завдання шкоди.
Відповідь на це питання не може бути замінена самим фактом існування раніше сформованого обвинувачення. Якщо в процесі судового розгляду виникають конкретні та обґрунтовані сумніви щодо фактичної основи окремих його елементів, саме сторона обвинувачення має представити достатні докази, здатні усунути такі сумніви, а суд — надати їм належну оцінку. Вимагати натомість від захисту доведення відсутності шкоди або спростування обвинувачення означало б зміщувати тягар доказування у напрямку, несумісному з гарантіями статті 6 § 2 Конвенції.
З огляду на зафіксовані обставини експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу на наявність у провадженні питань, що можуть мати значення для оцінки дотримання гарантій справедливого судового розгляду та презумпції невинуватості, передбачених статтею 6 §§ 1 і 2 ЄКПЛ. У зв’язку з цим справа рекомендується до подальшого моніторингу.
