01. 07. 2026
19 червня 2026 року у Вищому антикорупційному суді відбулось судове засідання у рамках справи № 991/8087/26 відносно Скопенка В.В., підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України (службовій недбалості). У судовому засіданні брали участь захисник у режимі відеоконференції та слідчий суддя Федорак Л.М. Підозрюваний і прокурор у засідання не з’явилися.
Предметом судового розгляду було клопотання сторони захисту про витребування матеріалів судових справ та копій технічних записів відповідних судових засідань.
Обґрунтовуючи заявлене клопотання, захисник зазначив, що раніше ухвалами слідчих суддів Шевченківського районного суду міста Києва було надано дозволи на проведення обшуків у межах цього кримінального провадження, за результатами яких органом досудового розслідування було вилучено майно, на яке згодом накладено арешт. За позицією сторони захисту, після повідомлення особі про підозру вона має право збирати докази на підтвердження своєї невинуватості, а також перевіряти законність отримання, належність і допустимість доказів, зібраних стороною обвинувачення. Захисник зазначив, що для оцінки допустимості таких доказів істотне значення має перевірка дотримання встановленої законом процедури розгляду клопотань про проведення обшуків та постановлення відповідних судових рішень. У цьому контексті сторона захисту посилалася на положення кримінального процесуального законодавства, відповідно до яких відсутність повної технічної фіксації судового засідання під час розгляду клопотання про проведення обшуку може впливати на подальшу оцінку допустимості доказів, отриманих у результаті його виконання. З огляду на наведене захисник просив витребувати матеріали відповідних судових справ та копії технічних записів судових засідань.
Крім того, захисник наголосив щодо належності розгляду цього клопотання до компетенції Вищого антикорупційного суду, посилаючись на те, що кримінальне провадження стосується посадових осіб комунального підприємства «Харківські теплові мережі».
Заслухавши доводи сторони захисту, суд ухвалив відмовити в задоволенні клопотання сторони захисту щодо витребування. У зв’язку з відсутністю інших процесуальних питань, призначених до розгляду, судове засідання було завершено.
З приводу наведених обставин експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу, що у випадках, коли сторона захисту ставить під сумнів законність постановлення ухвал, на підставі яких були проведені слідчі (розшукові) дії та отримані докази, доступ до матеріалів відповідних судових проваджень і технічних записів судових засідань є процесуально необхідним елементом реалізації права на захист. Саме такі матеріали можуть бути єдиним джерелом інформації для перевірки дотримання процесуального порядку розгляду відповідних клопотань, а відтак — для оцінки законності отримання та допустимості доказів, покладених в основу підозри чи обвинувачення. За наявності належним чином обґрунтованих доводів щодо можливих процесуальних порушень національний суд має забезпечити стороні захисту ефективну можливість поставити під сумнів допустимість таких доказів, а також надати належну та змістовну оцінку відповідним запереченням. Саме такий підхід послідовно застосовує ЄСПЛ, наголошуючи, що оцінка справедливості кримінального провадження охоплює не лише формальну можливість оспорювати докази, а й реальну ефективність такого оспорювання та належність судової реакції на відповідні доводи сторони захисту (Seppern v. Estonia, п. 36; Macharik v. the Czech Republic, п. 51).
Окремої уваги також заслуговують доводи сторони захисту щодо можливої відсутності обов’язкової технічної фіксації судового засідання, під час якого розглядалося клопотання про надання дозволу на проведення обшуку. У разі підтвердження таких обставин вони можуть порушувати питання не лише щодо дотримання вимог кримінального процесуального законодавства, а й щодо можливості подальшої ефективної перевірки законності відповідної судової процедури. Хоча сама по собі відсутність технічного запису не є тотожною порушенню пункту 1 статті 6 Конвенції, у сукупності з іншими процесуальними недоліками вона може впливати на оцінку справедливості провадження загалом, оскільки об’єктивно обмежує можливість сторони захисту перевірити законність процесуальних дій та ефективно оскаржити їх результати. Як наголошує ЄСПЛ, принцип відкритості судового розгляду є одним із фундаментальних механізмів забезпечення довіри до правосуддя та запобігання здійсненню «таємного правосуддя» (Mraović v. Croatia, п. 44).
Окремої уваги в межах кримінального провадження щодо Скопенка В.В. за частиною 2 статті 367 КК України потребує питання визначення належної судової юрисдикції, оскільки справа фактично розглядається Печерським районним судом міста Києва, тоді як окремі процесуальні питання, пов’язані із цим провадженням, розглядаються Вищим антикорупційним судом. Сторона захисту неодноразово порушувала питання щодо правильності визначення підсудності справи Печерському районному суду міста Києва та наполягала на наявності передбачених законом підстав для її розгляду Вищим антикорупційним судом. Відповідні аргументи захисту, зокрема, були зафіксовані під час судового засідання в Печерському районному суді міста Києва 19 травня 2026 року (див. детальніше: «Моніторинг кримінального провадження щодо Скопенка В.В. від 19 травня 2026 року»). У цьому контексті експерти моніторингової місії IAC ISHR наголошують, що питання підсудності має бути вирішене належним чином та на підставі належно мотивованої оцінки встановлених законом критеріїв. Невизначеність щодо компетентного суду може впливати на дотримання принципу правової визначеності та гарантії розгляду справи судом, встановленим законом, а за певних обставин — стати підставою для подальшого скасування ухвалених судових рішень. За наведених обставин експерти моніторингової місії IAC ISHR не можуть прийти до висновку про необгрунтованість доводів сторони захисту, оскільки зафіксовані під час моніторингу обставини не дають підстав вважати, що питання визначення належної судової юрисдикції у цьому кримінальному провадженні отримало вичерпне та належно мотивоване процесуальне вирішення. Особливого значення це набуває з огляду на те, що окремі процесуальні питання в межах цього кримінального провадження продовжують розглядатися Вищим антикорупційним судом. Відсутність чіткої та мотивованої відповіді на відповідні аргументи може ставити під сумнів дотримання принципу правової визначеності та гарантії розгляду справи судом, встановленим законом, передбаченої пунктом 1 статті 6 ЄКПЛ.
ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що принцип «суду, встановленого законом» охоплює не лише наявність правової основи для існування суду, а й дотримання конкретних норм, які регулюють його компетенцію та порядок здійснення правосуддя. У рішенні Guðmundur Andri Ástráðsson v. Iceland Суд зазначив, що порушення вимог щодо законності формування чи компетенції суду здатне підірвати довіру громадськості до судової влади у демократичному суспільстві (пп. 211, 213). Крім того, ЄСПЛ наголошував, що право на суд, встановлений законом, є одним із проявів принципу верховенства права та тісно пов’язане із гарантіями незалежності та неупередженості суду. У справі M.L. v. Poland Суд підкреслив, що незалежність, неупередженість і законність складу суду мають спільну мету — забезпечення фундаментальних засад правової держави та підтримання довіри суспільства до правосуддя (п. 167).
Підсумовуючи викладене, експерти моніторингової місії IAC ISHR вбачають у цьому кримінальному провадженні обставини, які можуть свідчити про наявність ознак порушення гарантій, передбачених пунктами 1 та 3 статті 6 ЄКПЛ, зокрема у частині права на розгляд справи судом, встановленим законом, та ефективної реалізації права на захист. З огляду на необхідність подальшої оцінки зазначених обставин і їхнього впливу на загальну справедливість кримінального провадження справа рекомендується до подальшого моніторингу.
