16. 10. 2026
25 вересня 2026 року у Шевченківському районному суді міста Києва відбулося судове засідання у рамках кримінального провадження №62025000000000912 (справа № 757/54144/25) відносно Народного депутата України IX скликання Шевченка Євгенія Володимировича, якого обвинувачують у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 111, ч. 4 ст. 190 КК України (державна зрада та шахрайство у особливо великих розмірах). У судовому засіданні брали участь обвинувачений, його захисники, представник потерпілого (у режимі відеоконференції) та прокурор. Розгляд справи здійснюється колегією суддів у складі: головуюча суддя — Хардіна О.П., судді — Кваша А.В. та Мартинов Є.О.
Основним предметом судового засідання став розгляд заяв сторони захисту про відвід судді та прокурора.
На початку судового засідання сторона захисту заявила відвід судді Мартинову Є. О., посилаючись на можливе порушення процедури автоматизованого розподілу судової справи після відводу судді Бугіля В. В.
Обґрунтовуючи заяву, сторона захисту зазначила, що відповідно до протоколу первинного автоматизованого розподілу серед суддів, які могли бути визначені для розгляду цього кримінального провадження, була зазначена суддя Овсеп’ян Т. В. При цьому у відповідному протоколі вона була вказана як така, що раніше не брала участі у цьому кримінальному провадженні, а тому, на думку захисту, процесуальних перешкод для її участі у розгляді справи не існувало.
Водночас, за твердженням сторони захисту, приблизно через 10–15 хвилин було проведено повторний автоматизований розподіл. У відповідному протоколі суддя Овсеп’ян Т. В. уже була зазначена як така, що раніше брала участь у розгляді цього кримінального провадження. Сторона захисту заперечувала факт її попередньої участі у справі та звертала увагу, що за результатами повторного розподілу для розгляду кримінального провадження було визначено суддю Мартинова Є. О.
З огляду на наведені обставини сторона захисту висловила сумніви щодо дотримання встановленої процедури автоматизованого розподілу справи та, відповідно, правомірності визначення судді Мартинова Є. О. для її розгляду.
Прокурор зазначив, що попередньо не ознайомлювався з обставинами, наведеними стороною захисту, у зв’язку з чим залишив вирішення питання про відвід на розсуд суду. Представник потерпілого підтримав таку позицію.
Заслухавши учасників судового провадження, суд відмовив у задоволенні заяви про відвід судді Мартинова Є. О. Суд зазначив, що повторний автоматизований розподіл було проведено на підставі мотивованого рішення голови суду та відповідно до встановленої процедури у зв’язку з виявленням очевидної помилки під час первинного розподілу. За результатами повторного автоматизованого розподілу для розгляду кримінального провадження було визначено суддю Мартинова Є. О.
У подальшому сторона захисту заявила відвід прокурору. На обґрунтування заяви, захист послався на обставини, пов’язані зі старшим групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні. За твердженням сторони захисту, у межах іншого кримінального провадження зазначений прокурор міг здійснювати позапроцесуальні дії, інформація про які стала відома із засобів масової інформації. На думку сторони захисту, ці обставини можуть свідчити про можливу упередженість прокурора, у зв’язку з чим захист просив задовольнити заяву про його відвід.
У зв’язку з оголошенням повітряної тривоги судове засідання було завершено. Розгляд заяви сторони захисту про відвід прокурора в межах цього судового засідання завершений не був.
У контексті наведених обставин експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу, що порядок визначення судді для розгляду конкретного кримінального провадження є не лише питанням внутрішньої організації роботи суду, а й складовою гарантії розгляду справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, відповідно до пункту 1 статті 6 ЄКПЛ. Процедура автоматизованого розподілу покликана, зокрема, мінімізувати можливість дискреційного впливу на визначення конкретного судді, а тому зміна результатів первинного розподілу повинна ґрунтуватися на чітких, передбачених процедурою та об’єктивно перевірюваних підставах.
У цьому провадженні суд підтвердив проведення повторного автоматизованого розподілу, пославшись на мотивоване рішення голови суду та наявність очевидної помилки під час первинного розподілу. Водночас під час судового засідання спостерігачами моніторингової місії IAC ISHR не було зафіксовано конкретного пояснення того, у чому саме полягала відповідна помилка та з яких підстав суддя Овсеп’ян Т. В., яка під час первинного розподілу була визначена як така, що раніше не брала участі у провадженні, під час повторного розподілу отримала інший статус. Також судом не було надано змістовного пояснення щодо твердження сторони захисту про відсутність процесуальних перешкод для її участі у розгляді справи.
За таких обставин процедура зміни результатів первинного автоматизованого розподілу та визначення іншого судді не виглядає достатньо прозорою і зрозумілою для стороннього спостерігача. Відсутність чіткого пояснення причин такої зміни створює об’єктивні підстави для сумнівів щодо дотримання встановленої законом процедури формування складу суду та, відповідно, потребує оцінки в контексті гарантії «суду, встановленого законом» і вимоги об’єктивної безсторонності, передбачених пунктом 1 статті 6 ЄКПЛ.
ЄСПЛ неодноразово наголошував, що значення судової незалежності та правової визначеності для верховенства права вимагає особливої ясності правил, що застосовуються в будь-якій окремій справі, та чітких гарантій для забезпечення об’єктивності та прозорості, і, перш за все, уникнення будь-якого прояву свавілля у призначенні конкретних справ суддям (Miracle Europe Kft v. Hungary, п. 57). Саме національні суди мають організовувати провадження у справах таким чином, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя. Призначення справи конкретному судді чи суду належить до сфери розсуду національних органів у таких питаннях (тобто у контексті українського судочинства за визначеною процедурою автоматизованого розподілу серед суддів). Таке призначення повинно узгоджуватися зі статтею 6 § 1 Конвенції (Yakymchuk v. Ukraine, п. 96). Відповідно, суд має бути не лише неупередженим, але й «встановленим законом», що охоплює дотримання правил формування складу суду та процедур розподілу справ (Guðmundur Andri Ástráðsson v. Iceland, п. 211)
У контексті заявленого відводу прокурору має значення наявність конкретних обставин, здатних викликати обґрунтовані сумніви щодо неупередженості прокурора, що відповідає підставі, передбаченій пунктом 3 частини 1 статті 77 КПК України. Відомості про можливі дії старшого прокурора поза належною процесуальною процедурою в іншому провадженні потребують оцінки з урахуванням їх фактичного підтвердження та зв’язку з розглядом цієї справи. Особливої уваги заслуговують характер зазначених дій, роль відповідного прокурора у поточному провадженні та можливий вплив цих обставин на прийняття процесуальних рішень і реалізацію прав сторони захисту. Оскільки захист посилався на інформацію із засобів масової інформації, її достовірність і достатність для обґрунтування відводу залишаються окремими питаннями оцінки.
З огляду на зафіксовані обставини експерти моніторингової місії IAC ISHR фіксують у межах цього кримінального провадження ознаки неналежного забезпечення гарантій пункту 1 статті 6 ЄКПЛ, зокрема у частині вимог щодо прозорого, передбачуваного й зрозумілого порядку визначення судді шляхом автоматизованого розподілу.
Справа рекомендується до подальшого моніторингу.
