16. 10. 2026
23 вересня 2026 року у Вищому антикорупційному суді відбулось судове засідання у справі 991/4059/26(у рамках кримінального провадження № 42025000000000272), відносно народного депутата України IX скликання Шевченка Євгена Володимировича, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України (легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом). У засіданні брали участь обвинувачений, його захисник, прокурор, який долучився в режимі відеоконференції, та колегія суддів під головуванням Мовчан Н.В. Моніторинговий звіт підготовлено за участю студентів юридичних факультетів у межах освітньо-аналітичного проекту, що реалізується за підтримки BMZ.
На початку засідання обвинувачений порушив питання щодо умов його доставлення до суду та перебування у приміщенні для очікування судового розгляду. За словами Шевченка Є. В., до початку засідання він близько шести годин перебував у невеликому приміщенні разом із приблизно 25 іншими особами, за відсутності харчування та умов, пристосованих для тривалого перебування. Обвинувачений також повідомив про значне задимлення приміщення внаслідок куріння присутніх осіб, що, за його твердженням, спричинило кашель та погіршення фізичного самопочуття.
У цьому контексті Шевченко Є.В. зазначив, що раніше брав участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції, та поставив під сумнів необхідність особистого доставлення до суду з огляду на описані ним умови очікування. У відповідь головуюча суддя пояснила, що особиста присутність обвинуваченого на початковому етапі судового розгляду була необхідною для забезпечення безпосередньої комунікації суду з ним. Водночас суд повідомив, що під час подальшого розгляду обвинувачений матиме можливість обирати між особистою участю в судових засіданнях та участю в режимі відеоконференції.
Експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу, що, за наявною інформацією, Шевченко Є.В. перебуває під вартою в межах іншого кримінального провадження, яке розглядається Шевченківським районним судом міста Києва. Відтак під час доставлення до суду та очікування засідання він залишається під повним контролем держави, яка несе відповідальність за умови його перебування незалежно від розподілу повноважень між відповідними органами. Як наголосив ЄСПЛ у справі Rooman v. Belgium (п. 143), держава зобов’язана забезпечувати особам, позбавленим свободи, умови, сумісні з людською гідністю, та захищати їхнє здоров’я і благополуччя, не допускаючи страждань, що перевищують неминучий рівень, притаманний триманню під вартою. У цьому контексті повідомлені обвинуваченим обставини викликають обґрунтоване занепокоєння щодо дотримання гарантій статті 3 ЄКПЛ.
Водночас відповідальність держави не обмежується забезпеченням прийнятних умов тримання, а охоплює створення передумов для ефективної участі обвинуваченого в судовому розгляді. У справі Suslov and Batikyan v. Ukraine (п. 145) ЄСПЛ наголосив, що гарантії статті 6 § 3 (b) Конвенції вимагають такої організації провадження, за якої умови тримання, транспортування та харчування не перешкоджають здатності обвинуваченого зосередитися й докладати необхідних інтелектуальних зусиль для здійснення захисту. Тривале перебування в умовах фізичного дискомфорту та незабезпечення базових потреб перед судовим засіданням ставлять під сумнів не лише належність поводження з особою, позбавленою свободи, а й практичну ефективність її процесуальної участі. За оцінкою експертів моніторингової місії IAC ISHR, сукупність повідомлених обставин свідчить про ризики порушення гарантій статей 3 та 6 ЄКПЛ, які потребують подальшої перевірки й моніторингу.
У подальшому Шевченко Є. В. звернув увагу на обставини проведення попереднього судового засідання, яке, за його словами, відбулося за відсутності захисників, незважаючи на те, що прокурор не заперечував проти відкладення розгляду. Обвинувачений зазначив, що суд продовжив розгляд окремих процесуальних питань фактично без участі сторони захисту, мотивуючи це можливістю подальшого заявлення відповідних клопотань. Окрему частину пояснень обвинуваченого було присвячено обставинам його взаємодії з агрохімічною компанією «Бастіон». Шевченко Є. В. заперечував твердження сторони обвинувачення щодо обіцянки сприяння в отриманні дозвільних документів або транскордонному переміщенні товарів в обмін на неправомірну вигоду, зазначаючи, що співпрацю з підприємством здійснював його син. За словами обвинуваченого, після початку кримінального провадження щодо компанії її рахунки було заблоковано, а керівник підприємства згодом надав викривальні показання проти нього. Шевченко Є. В. також стверджував, що після початку кримінального переслідування стосовно нього розслідування щодо підприємства фактично припинилося. На його переконання, така послідовність подій могла свідчити про використання процесуальних заходів як засобу впливу на особу з метою отримання викривальних показань. Обвинувачений додатково посилався на тривалу відсутність імпортних операцій компанії, ставлячи під сумнів фактичне підґрунтя інкримінованих обставин.
Окрім того, сторона захисту порушила питання доступу до документів, які, за її твердженням, були використані як підстава для внесення відомостей до ЄРДР, зокрема листування між САП і НАБУ, інформаційно-аналітичних матеріалів та листа СБУ з відповідною резолюцією, на підставі якого буле відкрито кримінальне провадження. Адвокат зазначила, що ці документи не були відкриті стороні захисту, та, посилаючись на статтю 290 КПК України, обґрунтовувала необхідність їх витребування для перевірки підстав початку досудового розслідування і належної підготовки процесуальної позиції. На думку захисту, відсутність доступу до зазначених матеріалів обмежує можливість ефективного оскарження відповідних процесуальних обставин.
У цьому ж контексті Шевченко Є. В. висловив припущення щодо можливої політичної обумовленості кримінального переслідування. За його твердженням, початок кримінального переслідування щодо нього був пов’язаний з аналізом публікацій у його Telegram-каналі, зокрема висловлювань критичного характеру щодо Президента України. Обвинувачений розцінював ці публікації як реалізацію права на вираження політичної позиції в межах депутатської діяльності та наголошував на необхідності дослідження первинних матеріалів, на підставі яких було розпочато кримінальне провадження.
Прокурор заперечував проти надання запитуваних документів на відповідній стадії судового розгляду, посилаючись на принцип змагальності, та зазначив, що ці матеріали будуть представлені під час дослідження доказів.
Крім того, суд розглянув клопотання захисту про тимчасовий доступ до матеріалів іншого кримінального провадження, отримання відомостей, необхідних для перевірки достовірності показань, а також доступ до речей і документів, що перебувають у володінні компанії «Бастіон». За позицією захисників, відповідні матеріали мають істотне значення для перевірки обставин, на яких ґрунтується обвинувачення.
Суд запропонував повернутися до розгляду клопотань щодо доступу до матеріалів на стадії дослідження доказів. Обвинувачений та сторона захисту проти запропонованого порядку не заперечували.
У зв’язку із завершенням часу, відведеного для судового засідання, розгляд було завершено.
Щодо повідомлених обвинуваченим обставин проведення попереднього судового засідання за відсутності захисників експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу на ризики неналежного забезпечення права на захист та принципу рівності сторін. Розгляд процесуальних питань без участі адвокатів, навіть за умови можливості повторного заявлення відповідних клопотань, може позбавляти обвинуваченого своєчасної професійної правничої допомоги та можливості належним чином реагувати на процесуальну позицію обвинувачення. Як випливає з практики ЄСПЛ у справі Opalenko v. Ukraine (п. 26), право на захист має забезпечуватися практично та ефективно, тоді як принцип рівності сторін передбачає надання кожній стороні розумної можливості представити свою позицію без істотно невигідного становища порівняно з процесуальним опонентом (Ezeoke v. the United Kingdom, п. 51). Водночас остаточна оцінка зазначеного епізоду потребує врахування характеру питань, розглянутих за відсутності захисників, та їхніх процесуальних наслідків.
Особливого значення набувають обставини, на які сторона захисту посилалася, обґрунтовуючи необхідність доступу до матеріалів, що передували початку кримінального переслідування. Йдеться, з одного боку, про твердження Шевченка Є.В. щодо можливого використання його публічних політичних висловлювань як підстави для ініціювання кримінального провадження, а з іншого — про припущення щодо отримання викривальних показань представника компанії «Бастіон» в умовах процесуального тиску, пов’язаного з розслідуванням стосовно самого підприємства. Ці твердження не є встановленими фактами, однак їхній зміст і потенційні наслідки виключають можливість розглядати відповідні заперечення як суто другорядні процесуальні питання.
Якщо початок кримінального переслідування був фактично пов’язаний із реалізацією особою права на політичне висловлювання, це потребувало б оцінки не лише формальних підстав реєстрації провадження, а й можливого використання кримінально-процесуальних механізмів для цілей, несумісних із конвенційними гарантіями. Водночас підтвердження обставин отримання викривальних показань під неправомірним тиском могло б поставити під сумнів їхню достовірність, добровільність та можливість використання в доказуванні. У сукупності такі обставини здатні впливати не лише на оцінку окремих процесуальних дій чи доказів, а й на справедливість кримінального провадження загалом, оскільки стосуються походження обвинувачення, способів формування його доказової основи та можливості ефективного судового контролю за відповідними діями державних органів.
Саме тому доступ до первинних матеріалів, на підставі яких було розпочато розслідування, набуває принципового значення для перевірки наведених тверджень. За відсутності можливості ознайомитися з відповідними документами сторона захисту може бути істотно обмежена у встановленні фактичної послідовності процесуальних дій, перевірці походження відомостей, використаних стороною обвинувачення, та обґрунтуванні заперечень щодо належності, допустимості й достовірності доказів. У справі Rook v. Germany (пп. 56–58) ЄСПЛ розглядав доступ до матеріалів провадження як складову забезпечення достатніх можливостей для підготовки захисту та реалізації принципу рівності сторін. При цьому право на доступ не є необмеженим, однак будь-які обмеження повинні оцінюватися з огляду на їхній вплив на справедливість провадження в цілому.
Експерти моніторингової місії IAC ISHR враховують, що суд запропонував повернутися до відповідних клопотань на стадії дослідження доказів і сторона захисту не заперечувала проти такого порядку. Водночас перенесення їх розгляду не усуває необхідності забезпечити реальну можливість перевірки заявлених обставин. Визначальним буде не лише факт подальшого надання доступу, а й те, чи матиме захист достатній час і процесуальні можливості для дослідження отриманих матеріалів, формування заперечень та ефективного оспорювання доказової позиції обвинувачення. Особливе значення це має з огляду на характер порушених питань, потенційні наслідки яких можуть поширюватися на оцінку всього кримінального провадження.
За оцінкою експертів моніторингової місії IAC ISHR, наведені обставини потребують подальшої перевірки в контексті гарантій статті 6 ЄКПЛ, насамперед права на ефективний захист, принципів рівності сторін і змагальності, а також вимоги справедливості судового розгляду в цілому. Окремої уваги потребує встановлення фактичних підстав початку кримінального переслідування та умов отримання викривальних показань, оскільки підтвердження заявлених стороною захисту обставин може мати істотне значення для оцінки конвенційної сумісності провадження.
З урахуванням раніше зафіксованих ризиків за статтею 3 ЄКПЛ та наведених питань щодо дотримання статті 6 ЄКПЛ кримінальне провадження рекомендовано до подальшого моніторингу.
