18 вересня 2024 року у Вищому антикорупційному суді відбулося засідання у справі №991/1388/20 відносно судді Зарічного районного суду міста Сум Шершака Миколи Івановича, якого обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення за ст. 368 КК України (одержання неправомірної вигоди службовою особою). На засіданні був присутній обвинувачений (у режимі відеоконференції), захисники, прокурор та судді: Дубас В.М., Ткаченко О.В. і Танасевич О.В.

Дане засідання фактично завершило стадію судових дебатів та кримінального провадження в цілому. Фактично весь час судового засідання був наданий одному з адвокатів Шершака М.І. для обґрунтування позиції сторони захисту. У своєму виступі адвокат зазначила, що в кримінальному провадженні, на думку сторони захисту, є численні сумніви та неточності стосовно доведення вини обвинуваченого, а досудове розслідування було проведено некоректно. Зокрема вона звернула увагу на наступні обставини:

•  Відмова у виклику свідків. Суд відхилив клопотання про виклик двох свідків, які, на думку сторони захисту, могли б спростувати версію обвинувачення. ЄСПЛ з цього приводу зазначає, що стаття 6 § 3 (d) залишає за національними судами право оцінювати, чи доцільно викликати свідків, її основною метою, як вказують слова «за однакових умов», є повна «рівність сторін» у справі. Принцип рівності сторін передбачає, що заявнику повинна бути «надана розумна можливість представити свою справу» (Štefančič V. Slovenia п.49-50). Враховуючи той факт, що за словами сторони захисту покази цих свідків могли б спростувати версію слідства, ми не можемо однозначно стверджувати, що в даній ситуації судом були дотримані право на захист та рівність сторін, гарантовані ЄКПЛ.
• Обшук без присутності адвоката. Як зазначила адвокат, обшук дому Шершака М.І. проводився без адвоката, хоча обвинувачений просив про його присутність.  З цього приводу, вважаємо доречним навести правову позицію Верховного суду України в складі колегії суддів Третьої судової палати ККС в постанові від 15.09.2023 по справі №476/579/18: «законодавство не містить обов’язку слідчого, прокурора чи іншої службової особи для забезпечення присутності під час проведення обшуку захисника чи адвоката. Натомість закон передбачає лише те, що «слідчий, прокурор не має права заборонити учасникам обшуку користуватися правовою допомогою адвоката або представника. Слідчий, прокурор зобов’язаний допустити такого адвоката або представника до обшуку на будь-якому етапі його проведення». Тобто, хоч законодавством не закріплено обов’язок слідчого, прокурора чи іншої службової особи забезпечувати присутність адвоката під час обшуку, тим не менш, при проханні обвинуваченого забезпечити йому захисника, слідчий, прокурор повинні допустити такого захисника до участі. Зі слів сторони захисту при проведенні обшуку прохання обвинуваченого проігнорували, більше того, до нього було застосовано фізичну силу та примус. 

У випадках, коли держави вважають за необхідне вдаватися до таких заходів, як обшуки житлових приміщень, ЄСПЛ також досліджує наявність ефективних гарантій проти зловживань або свавілля, передбачених національним законодавством, і перевіряє, як ці гарантії діяли в конкретній справі, що розглядається (Bagiyeva V. Ukraine, п. 50). Втручання в право на повагу до приватного і сімейного життя має ґрунтуватися на законі, який гарантує належні гарантії проти свавілля. Повинні існувати гарантії того, що дискреційні повноваження, залишені виконавчій владі, здійснюються відповідно до закону і без будь-яких зловживань владою (Wałęsa V. Poland, п.286). Враховуючи вищевказане, експерти моніторингової місії IAC ISHR не можуть вважати сумніви сторони захисту у дотриманні прав Шершака М.І. під час обшуку об’єктивно необґрунтованими.

• Відмова в проведенні експертиз. Суд не задовольнив клопотання про проведення експертизи знайдених купюр, що могло б, на думку сторони захисту, зняти сумніви щодо вини обвинуваченого. ЄСПЛ наголошує що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов’язані, є фундаментальними складовими поняття «справедливого розгляду» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають дотримання «справедливого балансу» між сторонами: кожна сторона повинна мати розумну можливість представити свою позицію за умов, які не ставлять її в невигідне положення порівняно з іншою стороною. Будь-які труднощі, спричинені стороні внаслідок обмеження її прав, мають бути належним чином компенсовані процедурами, дотриманими судовими органами (Uab Ambercore Dc and Uab Arcus Novus V. Lithuania, п.107). Враховуючи, що суд відмовив практично в усіх клопотаннях стосовно обставин, які сторона захисту вважала важливими для встановлення обставин, у той же час, за словами адвокатів, задовольняючи всі клопотання сторони обвинувачення, то виникають сумніви в дотриманні судом принципів ЄКПЛ.

За результатами розгляду, суд ухвалив у нарадчій кімнаті вирок, згідно з яким Шершака М.І. було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч.3 ст. 368 КК України (одержання неправомірної вигоди службовою особою) та призначено основне покарання в виді 7 років позбавлення волі та додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах судової влади на строк 3 роки та конфіскації всього належного йому на праві власності майна.

Аналізуючи вирок, моніторингова місія IAC ISHR вважає за потрібне звернути увагу на декілька моментів:

В одному з абзаців суд зазначає наступне:

«Також згідно з пунктами 1-2 частини 7 статті 56 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суддя зобовʼязаний: справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

…

Вищеописані свідомі правові порушення Шершаком М. І. свідчать про його правовий нігілізм – тобто деформаційний стан правосвідомості особи, який характеризується усвідомленим ігноруванням вимог закону, цінності права, зневажливим ставленням до правових принципів і традицій, та пробуденне сприйняття корупції як норми поведінки».

У даному випадку, експерти моніторингової місії IAC ISHR зауважують, що обов’язок дотримання суддівської етики, високих стандартів поведінки судді у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, покладається на всіх суддів без виключення. Спостерігачі  IAC ISHR в одному з засідань у цій справі 11 вересня 2024 року зафіксували поведінку головуючого судді Дубаса В.М., яку важко охарактеризувати як таку, що відповідає правилам суддівської етики та загалом високим стандартам поведінки. На думку спостерігачів IAC ISHR, головуючий здійснював тиск на адвоката та відверто демонстрував своє незадоволення бажанням адвоката заявити йому відвід:

«Як зазначають спостерігачі IAC ISHR, суд спробував проігнорувати бажання захисника заявити відвід, зазначивши, що текст відводу не відрізняється від попередніх, відсутні вагомі підстави і вбачаючи зловживання захисником своїми процесуальними правами. Під час виступу адвокату доводилось виправдовуватись і пришвидшуватись, оскільки головуючий суддя неодноразово перебивав адвоката та зазначав, що такі підстави вже зазначались у попередніх відводах. Необхідно зазначити, що за словами адвоката, це був лише другий її відвід судді у даній справі».

….

«Після закінчення часу, відведеного для проведення судового засідання, головуючий суддя уточнив тривалість виступів в дебатах кожного з адвокатів і запропонував узгодити дати та час наступних слухань на 12 і 13 вересня. Водночас захисники та обвинувачений звернули увагу суду на систематичне призначення засідань майже щодня, що суттєво ускладнює підготовку сторони захисту, обмежує їх участь в інших судових процесах та призводить до перевантаження, оскільки готуватись адвокати змушені у позаробочий час. Незважаючи на ці зауваження, колегія суддів прийняла рішення призначити засідання на зазначені дати, додатково уточнивши у прокурора про можливість його або його колег бути присутніми. Після отримання ствердної відповіді судді зауважили дослівно: «адвокати, маєте бути», «стороні захисту треба повчитися у обвинувачення». 

Питання неупередженості та безсторонності суду можуть оцінюватися ЄСПЛ з точки зору об’єктивного спостерігача. При цьому важливо враховувати дотримання судом етичних стандартів і рівного ставлення до сторін процесу. Враховуючи зафіксовані спостерігачами IAC ISHR факти щодо поведінки головуючого судді Дубаса В.М. виникають питання щодо можливого відхилення від цих принципів, а також щодо наявності ознак правового нігілізму, про що дана колегія під головуванням Дубаса В.М. згадує у вироку.

Зважаючи на вищеописане, вважаємо за доречне звернути увагу на ще один абзац із вироку:

«Суд вважає необхідним зазначити, що сторона захисту найрізноманітнішими способами відверто затягувала судовий розгляд у цьому кримінальному провадженні шляхом тотального систематичного зловживання процесуальними правами, зокрема  шляхом заявлення 19 необґрунтованих відводів з надуманих підстав, неодноразовим поданням однотипних необґрунтованих клопотань, поданням практично щодо кожного дослідженого документу сторони обвинувачення (незалежно від їх значення для встановлення обставин справи) багатосторінкових письмових заперечень, правових позицій та клопотань, із наполяганням на їх зачитуванні упродовж тривалого часу в судових засіданнях з численними дослівними цитатами норм КПК та судової практики, тривалих усних висловлювань позицій щодо кожного доказу кожним з учасників сторони захисту, наполяганні на дослідженні геть усіх відеозаписів процесуальних дій, здійснених під час досудового розслідування, із розлогим коментуванням такого, численних неприбуттів захисників з неповажних причин (на що суд реагував шляхом звернення до органів адвокатського самоврядування, проте виявилось недієвим) тощо, що призвело до тривалого судового процесу, обумовленого, окрім іншого, запровадженням у березні 2020 року карантину з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, початком у лютому 2022 року повномасштабної агресії росії проти України, що зокрема призводить до повсякчасного оголошення повітряних тривог».

Експерти моніторингової місії IAC ISHR зазначають, що суд не пояснив, як пов’язує право захисту на подання відводів, клопотань та заперечень, а також дослідження всіх відеозаписів із затягуванням процесу, а не з реалізацією права на захист. 

У цьому контексті варто звернути увагу на позицію ЄСПЛ. Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції, принцип змагальності вимагає, щоб і обвинувачення, і захист мали можливість ознайомитися з доказами іншої сторони та прокоментувати їх. Пункт 3 (b) статті 6 гарантує обвинуваченому «достатній час та можливості для підготовки свого захисту», а отже, передбачає, що основна діяльність захисту може охоплювати все, що є «необхідним» для підготовки до судового процесу. Обвинувачений повинен мати можливість організувати свій захист належним чином і без обмежень щодо можливості представити всі відповідні аргументи захисту перед судом і таким чином вплинути на результат провадження. Можливості, якими повинен користуватися кожен, кого обвинувачують у кримінальному правопорушенні, включають можливість ознайомитися з результатами розслідування, проведеного протягом всього провадження, з метою підготовки свого захисту. Обвинуваченому має бути надано необмежений доступ до справи. Питання про достатність часу та можливостей, наданих обвинуваченому, має оцінюватися з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Право на змагальність судового процесу, окрім можливості ознайомитися з поданими спостереженнями та доказами іншої сторони, також передбачає, що обвинувачення зобов’язане передати захисту всі докази, які є в їхньому розпорядженні, як на користь, так і проти обвинуваченого. (Rook V. Germany п.56-58).

Занепокоєність викликає те, що суд, розглядаючи законні права захисту як спробу затягування процесу, міг не дотриматися принципів справедливості та неупередженості. Окрім того, зафіксовані факти некоректної поведінки судді та явна прихильність до сторони обвинувачення ставлять під питання неупередженість суду. ЄСПЛ зазначає, що неупередженість визначається як суб’єктивними, так і об’єктивними критеріями. Суб’єктивний критерій передбачає відсутність особистих упереджень у судді, тоді як об’єктивний аналіз зосереджений на тому, чи суд і його склад забезпечують гарантії для виключення будь-яких сумнівів щодо неупередженості (Sacharuk v. Lithuania, п.101).

Враховуючи все вищезазначене, важко стверджувати, що суд зробив усе можливе, аби не виникло сумнівів у його неупередженості.

Підсумовуючи, експерти моніторингової місії IAC ISHR вбачають в цій справі обставини, які можуть бути розцінені ЄСПЛ як порушення права на захист (ст.6 п.3 ЄКПЛ), рівності сторін судового процесу та змагальності (ст.6 п.1 ЄКПЛ), безсторонності суду (ст.6 п.1 ЄКПЛ) та загалом справедливості судового процесу (ст.6 п.1 ЄКПЛ).