18. 09. 2024
13 вересня 2024 року у Вищому антикорупційному суді відбулося засідання у справі № 991/1388/20 відносно судді Зарічного районного суду міста Сум Шершака Миколи Івановича, якого обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення за ст. 368 КК України (одержання неправомірної вигоди службовою особою). На засіданні був присутній обвинувачений (у режимі відеоконференції), захисники, прокурор та судді: Дубас В.М., Ткаченко О.В. і Танасевич О.В.
Кримінальне провадження знаходиться на стадії судових дебатів. Весь час засідання був наданий адвокатам обвинуваченого для обґрунтування позиції сторони захисту.
Захисники вказали на численні сумніви та неточності, які, на їхню думку, мали місце під час розслідування. Зокрема, в матеріалах справи відсутня дата отримання грошей обвинуваченим, що викликає обґрунтовані сумніви щодо їх походження.
Попри численні спроби сторони захисту уточнити цей факт під час кримінального провадження, сторона обвинувачення не надала жодних пояснень, а суд не вимагав додаткових доказів, що могли б прояснити ситуацію.Також, за словами сторони захисту, сторона обвинувачення так і не підтвердила жодними доказами походження грошей і їх приналежність саме обвинуваченому. Більше того, у судовому процесі так і не була встановлена законність ухвали про проведення обшуку, у результаті якого слідство вилучило гроші. Адвокати за час судового процесу подали більше 10 клопотань про тимчасовий доступ до матеріалів справи з метою з’ясування чи вищезазначена ухвала була законною, але всі вони були відхилені.
Аналізуючи вищезазначене, експерти моніторингової місії IAC ISHR вважають, що в даній ситуації доречно звернути увагу на п.2 статті 6 ЄКПЛ, в частині «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Цікавою є позицією ЄСПЛ у справі «Kolompar v. Serbia», в якій ЄСПЛ визнав порушення права на справедливий суд через те, що не було дотримано дві основні вимоги кримінального правосуддя: (i) обвинувачення повинно довести вину підсудного поза розумним сумнівом; і (ii) принцип in dubio pro reo, який вимагає, щоб перевага в будь-яких сумнівах щодо достовірності доказів надавалася підсудному, а не обвинуваченню ( п.16). Схожу позицію ЄСПЛ займає і в справі «Telfner v. Austria», де зазначає, що національні суди не повинні виходити з упередженої думки про те, що обвинувачений вчинив інкриміноване йому правопорушення; тягар доведення лежить на стороні обвинувачення, і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого (п. 15).
Ця судова практика залишається актуальною в контексті даного провадження, оскільки сторона обвинувачення, як зауважили захисники, не змогла повністю усунути наявні сумніви щодо доведеності вини обвинуваченого. Як зазначають спостерігачі IAC ISHR, під час засідання 11 вересня головуючий суддя звернув увагу на розуміння та знання судом стандартів і практики ЄСПЛ. Даний факт викликає питання щодо того, чому були збережені сумніви до стадії дебатів. Такий розвиток подій може породжувати занепокоєння стосовно неупередженості судового розгляду. Особливо з тієї точки зору, що суд, як зазначив адвокат, відмовив у задоволенні клопотань захисту, які могли б допомогти з’ясувати спірні моменти.
Спостерігачі IAC ISHR звернули увагу на скарги захисників, що в задоволенні більшості їхніх клопотань суд відмовив, хоча ідентичні клопотання сторони обвинувачення були задоволені. Адвокати зазначили, що після неодноразових відмов суду сторона захисту почала подавати клопотання, засновані на тих самих обставинах, що і клопотання обвинувачення, однак суд їх знову відхилив. Захисники також наголосили, що більшість їхніх клопотань були спрямовані на більш повне з’ясування обставин справи, зокрема, щодо допиту ключового свідка та отримання тимчасового доступу до матеріалів справи. Окрім того, адвокати звернули увагу на складнощі підготовки правової позиції через щільний графік судових засідань, на що суд не надав належної реакції.
Вищезазначені обставини можуть мати ознаки дій, які ЄСПЛ розцінює як порушення принципу рівності сторін судового процесу, а процесуальні дії суду, на думку експертів моніторингової місії IAC ISHR могли поставити сторону захисту в незручне становище по відношенню до сторони обвинувачення.
Європейський суд з прав людини повторює, що «принцип змагальності та принцип рівності сторін тісно пов’язані між собою і є основними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають «справедливого балансу» між сторонами (Coventry v. The United Kingdom, п.77). Крім того, варто додати, що ЄСПЛ наголошує на тому, що «стаття 6 § 3 (b) Конвенції має на увазі, що основний захист від імені обвинуваченого може включати все, що є «необхідним» для підготовки основного судового розгляду. Обвинувачений повинен мати можливість організувати свій захист належним чином і без обмежень щодо здатності викладати всі відповідні аргументи захисту перед судом першої інстанції та таким чином вплинути на результат провадження» (Kikabidze v. Georgia, п.43).
Стосовно допиту свідків, хочемо повторно наголосити, що підпункт «d» пункту 3 статті 6 Конвенції не вимагає присутності та допиту кожного свідка з боку обвинувачення; скоріше, основною метою цього положення (на що вказують слова «за однакових умов») є забезпечення повної «рівності сторін» у справі, що розглядається (Škoberne v. Slovenia, п.99). Тобто, як стороні захисту, так і стороні обвинувачення повинна бути надана однакова, рівна можливість у допиті свідків. Враховуючи всі обставини справи, експерти моніторингової місії IAC ISHR не вважають аргументи адвокатів щодо порушення принципу рівності однозначно необґрунтованими.
Враховуючи все вищезазначене, експерти моніторингової місії IAC ISHR вважають, що в даному процесі може мати місце порушення права на захист п.3 статті 6 ЄКПЛ та принципу рівності сторін судового процесу п.1 статті 6 ЄКПЛ.
