Моніторинг судового процесу Шершака  М.І. (судове засідання від 11.09.2024)

11 вересня 2024 року у Вищому антикорупційному суді відбулося засідання у справі № 991/1388/20 відносно судді Зарічного районного суду міста Сум Шершака Миколи Івановича, якого обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення за ст. 368 КК України (одержання неправомірної вигоди службовою особою). На засіданні був присутній обвинувачений (у режимі відеоконференції), захисники, прокурор та судді: Дубас В.М., Ткаченко О.В. і Танасевич О.В.

На попередньому засіданні суд перейшов до стадії дебатів. Однак один із адвокатів не зміг прибути на засідання, про що заздалегідь повідомив суд і зазначив, що планує на засіданні 11 вересня заявити відвід головуючому колегії Дубасу В.М.

Як зазначають спостерігачі IAC ISHR, суд спробував проігнорувати бажання захисника заявити відвід, зазначивши, що текст відводу не відрізняється від попередніх, відсутні вагомі підстави і вбачаючи зловживання захисником своїми процесуальними правами. Під час виступу адвокату доводилось виправдовуватись і пришвидшуватись, оскільки головуючий суддя неодноразово перебивав адвоката та зазначав, що такі підстави вже зазначались у попередніх відводах. Необхідно зазначити, що за словами адвоката, це був лише другий її відвід судді у даній справі. Основний аргумент захисту полягав у тому, що головуючий суддя Дубас В.М. не є безстороннім та неупередженим, надає значну перевагу у своїх процесуальних діях стороні обвинувачення, у тому числі стосовно долучення доказів, узгодження дат судових засідань, тиску на обвинуваченого та ін. Адвокат також заявив, що дана поведінка судді не відповідає статтям 1, 5 Кодексу суддівської етики та обумовлена «бажанням покращити досьє» для участі у конкурсі на заміщення посади судді у апеляційній інстанції. 

Суд, порадившись на місці, залишив клопотання про відвід без розгляду, зазначивши, що це вже 19-тий відвід, і є зловживанням стороною захисту своїми правами.

Після цього було надано слово стороні обвинувачення для виступу у дебатах. Прокурор перерахував основні докази по справі, зазначив, що вони є достовірними та не підлягають сумніву. Враховуючи те, що суддя Зарічного районного суду міста Сум Шершак М.І. обвинувачується в одержанні неправомірної вигоди у розмірі 2000$ для прийняття рішення по справі, яка знаходилась у нього на розгляді, сторона обвинувачення просила визнати Шершака М.І. винуватим та призначити йому 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна та 3 роки позбавлення права займати окремі посади, у тому числі посаду судді.

Після заслуховування виступу прокурора, слово було надано обвинуваченому. Шершак М.І. заявив, що не погоджується з обвинуваченням, оскільки мала місце провокація зі сторони слідства, частина зазначених прокурором доказів є сумнівною та непідтвердженою, у тому числі і той факт, що обвинувачений не з’явився на першу зустріч для отримання коштів, оскільки був у лікарні. І зустріч для передачі коштів довелось перенести. Проте, за словами Шершака М.І., доказів не було надано. А оскільки він не з’явився, його і надалі переслідували з метою спровокувати на отримання неправомірної вигоди. Колишній суддя навів приклад з практики ЄСПЛ щодо плодів отруйного дерева, зазначивши, що добуті провокацією докази не можуть вважатися належними.

Експерти моніторингової місії IAC ISHR зазначають, що доктрина отруйного дерева має на меті утримати поліцію від використання незаконних засобів для отримання доказів (Gudmundur Andri Astradsson v. Iceland, п.10). Насправді, існує численна практика Європейського суду з прав людини, яка зазначає, що право на справедливе відправлення правосуддя займає таке важливе місце, що нею не можна пожертвувати заради доцільності, а суспільний інтерес не може виправдати використання доказів, отриманих у результаті підбурювання з боку поліції (Teixeira de Castro v. Portugal, п. п. 36, 37). У рішенні по справі Ramanauskas v. Lithuania, ЄСПЛ зауважив, що корупція, в тому числі в судовій сфері, стала серйозною проблемою в багатьох країнах, як це підтверджено Конвенцією Ради Європи про кримінальне право з цього питання. Зважаючи на це, використання спеціальних методів розслідування – зокрема, таємних методів – саме по собі не може порушувати право на справедливий суд. Однак, зважаючи на ризик підбурювання з боку поліції, пов’язаний із застосуванням таких методів, їх використання повинно бути в чітких межах (п.п. 50-51). ЄСПЛ також постановив, що якщо обвинувачений стверджує, що його підбурювали до вчинення правопорушення, національні суди повинні ретельно дослідити матеріали справи, оскільки для того, щоб судовий розгляд був справедливим у розумінні статті 6 § 1 Конвенції всі докази, отримані в результаті підбурювання з боку поліції, повинні бути виключені (Ramanauskas v. Lithuania, п.60).

Після закінчення часу, відведеного для проведення судового засідання, головуючий суддя уточнив тривалість виступів в дебатах кожного з адвокатів і запропонував узгодити дати та час наступних слухань на 12 і 13 вересня. Водночас захисники та обвинувачений звернули увагу суду на систематичне призначення засідань майже щодня, що суттєво ускладнює підготовку сторони захисту, обмежує їх участь в інших судових процесах та призводить до перевантаження, оскільки готуватись адвокати змушені у позаробочий час. Незважаючи на ці зауваження, колегія суддів прийняла рішення призначити засідання на зазначені дати, додатково уточнивши у прокурора про можливість його або його колег бути присутніми. Після отримання ствердної відповіді судді зауважили дослівно: «адвокати, маєте бути», «стороні захисту треба повчитися у обвинувачення».

Аналізуючи дані засідання 11.09.2024 року, експерти моніторингової місії IAC ISHR прийшли до висновку, що у даному процесі можуть мати місце ознаки наступних порушень:

1. Порушення принципу рівності сторін (стаття 6 Конвенції). Принцип рівності сторін є невід’ємною частиною права на справедливий судовий розгляд і прямо гарантується статтею 6 Конвенції. У даному випадку, заяви сторони захисту щодо нерівного ставлення до неї порівняно зі стороною обвинувачення підпадають під правову оцінку ЄСПЛ. Сторона захисту неодноразово наголошувала, у тому числі під час відводу, щодо надання переваги судом стороні обвинувачення. Схожі факти бути зафіксовані і спостерігачами. Рівність учасників судового процесу гарантується Конвенцією прав людини і основоположних свобод та визначена як невід’ємний аспект справедливості судового розгляду (стаття 6 Конвенції). «Права на захист», невичерпний перелік яких містить стаття 6 §3 ЄКПЛ, були запроваджені, перш за все, для встановлення рівності, наскільки це можливо, між обвинуваченням і захистом (Melandri v. San Marino, п. 46). Рівність сторін вимагає забезпечення процесуальних можливостей, що дозволяють обом сторонам мати однаковий вплив на хід судового розгляду. Якщо захист систематично перебивається або йому перешкоджають у повноцінній реалізації своїх прав, це може порушувати рівність процесуальних можливостей.
2. Упередженість суду. За фактами, зафіксованими спостерігачами IAC ISHR, позиція щодо упередженості суду не виглядає однозначно необгрунтованою. ЄСПЛ у рішенні по справі Khachapuridze and Khachidze v. Georgia постановив, що для належного відправлення правосуддя важливо дотримуватись гідності, порядку та пристойності в залі суду як ознак судового провадження. Ігнорування стандартів належної поведінки не може і не повинно допускатися (п. 135). 

Неупередженість, як правило, означає відсутність упередженості, а її наявність або інший спосіб можна перевірити різними способами. Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 має визначатися за допомогою суб’єктивної перевірки, де враховуються особисті переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи суддя дотримувався будь-яких особистих упереджень або упередженості в даній справі; а також відповідно до об’єктивної перевірки, тобто шляхом з’ясування того, чи сам суд і, серед інших аспектів, його склад, пропонували достатні гарантії, щоб виключити будь-які законні сумніви щодо його неупередженості. Це означає, що при вирішенні питання про те, чи є в даній справі законні підстави побоюватися, що певний суддя чи орган, який засідає як колегія, не є безсторонніми, позиція відповідної особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати цей страх об’єктивно виправданим. У зв’язку з цим навіть зовнішній вигляд може мати певне значення. Оскільки на карту поставлено довіру, яку суди в демократичному суспільстві повинні викликати у громадськості, будь-який суддя, щодо якого є законні підстави побоюватися відсутності неупередженості, повинен відвестися (Khachapuridze and Khachidze v. Georgia, п.п. 101-102, Karelin v. Russia, п. 51, Vardanyan and Nanushyan v. Armenia, п. 74).

• Відмова суду врахувати труднощі сторони захисту через надмірну частоту засідань може становити порушення права на ефективний захист. Стаття 6 Конвенції гарантує обвинуваченому достатній час та можливості для підготовки свого захисту. Такі права неявно містяться в самому понятті змагальності та можуть, в принципі, також випливати з гарантій, що містяться в підпунктах (c), (d) і (e) пункту 3 статті 6; «захищати себе особисто». У рішенні по справі Vardanyan and Nanushyan v. Armenia ЄСПЛ наголосив на тому, що стаття 6 Конвенції закріплює право ефективно представляти свою справу перед судом і користуватися рівністю сторін з протилежною стороною. Беручи до уваги вимоги принципу рівності сторін і роль зовнішнього вигляду у визначенні їх дотримання, відсутність фактичної можливості представити свої доводи в суді не дозволяють стороні брати належну участь у провадженні, а отже, позбавляють її справедливого судового розгляду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

З урахуванням викладеного, справа рекомендована експертами моніторингової місії IAC ISHR для подальшого моніторингу.