14. 05. 2024
30 квітня в Вищому антикорупційному суді відбулось судове засідання по справі №991/2944/24 відносно екс-голови Фонду держмайна Сенниченка Дмитра Володимировича, якого підозрюють в вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255 (у редакції Закону України від 05.04.2001 № 2341-III), ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України. У залі судового засідання був присутній захисник із регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги (доєднався по ходу засідання), прокурор та головуюча суддя Мовчан Н.В.
Суд продовжив розгляд клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою. В першу чергу, було прийнято рішення про розгляд правового висновку із регіонального центру надання безоплатної вторинної правової допомоги (далі – центр) для забезпечення участі адвоката у процесі. Як зазначено у висновку, до центру звернувся безпосередньо сам Сенниченко Д.В. і повідомив, що він категорично проти будь-якого надання юридичної допомоги, так як він має адвоката за договором, не погоджується із правовою позицією захисників центру та не довіряє суду. На думку прокурора, така позиція підозрюваного є саботажем судового розгляду. Крім того, він висловив занепокоєння відносно присутності у залі суду вільних слухачів. Прокурор зазначив, що вільні слухачі, на його думку, пов’язані зі стороною захисту, і їхня присутність дозволяє підозрюваному впливати на процес. Ніяких доказів для підтвердження цієї заяви прокурор не надав. Після цього сторона обвинувачення подала клопотання про долучення чергового захисника із центру. Суд задовільнив клопотання та оголосив перерву.
Експерти IAC ISHR неодноразово звертали увагу на формат участі призначених судом адвокатів. Спостерігачі за чотири судові засідання зафіксували присутність трьох різних «державних» захисників. Необхідно також зауважити, що і суд, і сторона обвинувачення була офіційно ознайомлена з двома висновками із регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, які скасовували повноваження попередніх захисників. Такі дії суду викликають занепокоєння стосовно заявленої судом мети дотримання в процесі права на захист. На думку експерти моніторингової місії IAC ISHR, дії суду мають ознаки формалізму, який може суперечити меті та духу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово та чітко наголошував на тому, що Конвенція покликана гарантувати не теоретичні чи ілюзорні права, а права практичні та ефективні, і що призначення захисника саме по собі не забезпечує ефективність допомоги, яку він може надати обвинуваченому (Vamvakas v. Greece (No.2) п.36). Крім того, ЄСПЛ вважає, що рішення національних судів про скасування або перешкоджання бажанню підсудного щодо вибору юридичного представника повинні супроводжуватися процесуальними гарантіями, розрахованими на те, щоб право на правову допомогу за власним вибором залишалося практичним та ефективним, а не суто теоретичним (Elif Nazan Şeker v. Turkey п.51).
Враховуючи безперервну зміну судом захисників із центру без належного аналізу ситуації судом, можна поставити під сумнів наявність у суду мети проведення неупередженого та справедливого судового розгляду.
Після перерви в судове засідання приєднався новий адвокат із регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Він одразу повідомив суд, що є потреба оголосити перерву, оскільки він не ознайомлений з матеріалами справи, поданим прокурором клопотанням, а також йому потрібно зв’язатись з підозрюваним, щоб узгодити правову позицію. Після цього прокурор, без зміни будь яких обставин, які існували раніше, подав клопотання щодо продовження розгляду справи у закритому режимі за відсутності вільних слухачів.
Суд задовільнив клопотання прокурора про подальше проведення судового процесу в закритому судовому засіданні, у зв’язку з цим спостерігачам моніторингової місії IAC ISHR довелось покинути дане засідання. Необхідно звернути увагу на те, що раніше IAC ISHR двічі подавав заяву про проведення онлайн-трансляції судових засідань по справі Сенниченка Д.В. на офіційному порталі Судової влади. Не зважаючи на наявність всіх технічних можливостей, суд залишив першу заяву без розгляду, а у задоволенні другої відмовив. Дана ситуація, сукупно із прийняттям рішення про розгляд справи у закритому режимі та безальтернативному призначенні «державних» адвокатів, викликає занепокоєння стосовно можливого порушення ряду прав, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
ЄСПЛ у своїй практиці зазначає, що публічний характер провадження в судових органах, зазначених у пункті 1 статті 6, захищає учасників судового процесу від здійснення правосуддя таємно, без публічного контролю; він також є одним із засобів підтримання довіри до судів, як вищих, так і нижчих, і є одним із способів збереження довіри до них. Роблячи здійснення правосуддя видимим, гласність сприяє досягненню мети пункту 1 статті 6, а саме справедливого судового розгляду, гарантія якого є одним з основоположних принципів будь-якого демократичного суспільства у розумінні Конвенції (Mamaladze v. Georgia п.91). Крім того, перед продовженням судового засідання охорона на вході назвала спостерігачу IAC ISHR невірний номер зали проведення засідання (у подальшому спостерігач самостійно знайшов правильний зал). Раніше мала місце ситуація, коли судова охорона надала спостерігачу IAC ISHR недостовірну інформацію щодо відміни засідань у судді Мовчан Н.В. (див. моніторинговий звіт Сенниченка Д.В. 17.04.2024).
Також варто додати, що підозрюваний, як нам стало відомо із змісту заяви про проведення моніторингу дотримання права на справедливий суд, направленої IAC ISHR не довіряє конкретному судді. Така позиція підозрюваного обумовлена тим, що суддя Мовчан Н.В. здійснювала судовий контроль за дотриманням, зокрема, його прав, свобод та інтересів у кримінальному провадженні № 12020000000000236 від 11.03.2020 на досудовому розслідуванні. На думку підозрюваного, Мовчан Н.В. систематично порушувала та, на його думку, продовжує порушувати його конституційні права та охоронювані законом інтереси, через що на даний момент Європейський суд з прав людини розглядає справу No 23288/23 Sennychenko v. Ukraine. Адвокатами Сенниченка Д.В. неодноразово заявлялися відводи слідчому судді Мовчан Н.В. через упередженість та недовіру. Разом з цим, Сенниченко Д.В. зазначає наступне: “слідча суддя Мовчан Н.В. вчиняла ряд незаконних дій, які полягали, зокрема, але не виключно, у порушенні строку розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно мене, свавільному розгляді справи у закритому судовому засіданні, безапеляційному сприянні у всьому тому, що просить прокурор, блокуванні у заявлені та задоволенні клопотань та заяв сторони захисту, неодноразовому прийнятті рішень, не передбачених кримінальним процесуальним законодавством України, та систематичному характері подання дисциплінарних скарг на моїх захисників у кримінальному провадженні №12020000000000236 від 11.03.2020. Такому суду я не можу довіряти та сподіватись на справедливий та неупереджений розгляд справи!”. Детальніше про обставини, які викликали недовіру Сенниченка Д.В. до конкретного судді ми зазначали в одному з моніторингових звітів по цій справі (див. моніторинговий звіт від 17.04.2024).
Враховуючи процесуальну поведінку та позицію суду, зокрема щодо публічності судових слухань, факти, які була зафіксовані спостерігачами IAC ISHR під час проведення моніторингу даної справи, а також інформацію, надану стороною захисту, експерти моніторингової місії IAC ISHR приходять до висновку, що в даному судовому процесі є об’єктивні проблеми з дотриманням принципу неупередженості суду та справедливого судового розгляду. Стосовно неупередженості суду ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово повторював, що неупередженість зазвичай означає відсутність упередження або упередженості, а її наявність або відсутність може бути перевірена різними способами. Згідно з усталеною практикою Суду, наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 має визначатися відповідно до суб’єктивного критерію, який враховує особисте переконання та поведінку конкретного судді, тобто, чи мав суддя будь-які особисті упередження або упередженість у даній справі; а також відповідно до об’єктивного критерію, тобто шляхом з’ясування того, чи сам суд і, серед інших аспектів, його склад надавали достатні гарантії для виключення будь-яких законних сумнівів щодо його неупередженості (Sacharuk v. Lithuania, п.101). Враховуючи все вищезазначене, виникають сумніви щодо того, що суд достатньо гарантував підозрюваному забезпечення цього принципу.
Підсумовуючи, експерти IAC ISHR вважають, що в даному судовому процесі присутні обставини, які ЄСПЛ трактує як порушення права на захист (п.3 ст.6 ЄКПЛ), публічності судових слухань, неупередженості суду та у загальному права на справедливий суд в контексті статті 6 ЄКПЛ.
Справу рекомендовано для обов’язкового подальшого моніторингу у випадку зміни режиму проведення судових засідань. Висновок по моніторингу дотримання права на справедливий суд у справі Сенниченка Д.В. №991/2944/24 рекомендовано до подачі у Вищу раду правосуддя.
