19. 05. 2026
29 квітня 2026 року у Вищому антикорупційному суді відбулось судове засідання у рамках кримінального провадження № 420170000000003658 (справа 991/13373/24) відносно ексміністра оборони Саламатіна Дмитра Альбертовича та колишнього генерального директора ДК “Укроборонпром” Перегудова Дмитра Олександровича, які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем). У засіданні брали участь захисники обвинувачених (один з них у режимі відеоконференції), прокурор та головуюча суддя Широка К.Ю. З огляду на те, що обидва обвинувачені перебувають у міжнародному розшуку та, за даними сторони обвинувачення, знаходяться за межами території України, судовий розгляд здійснюється у порядку спеціального судового провадження (in absentia).
Моніторинговий звіт підготовлено за участю студентів юридичних факультетів у межах освітньо-аналітичного проекту, що реалізується за підтримки BMZ.
Основним предметом судового засідання було продовження дослідження та долучення доказів сторони обвинувачення.
У ході судового розгляду сторона обвинувачення подала та оголосила низку письмових доказів, отриманих у межах досудового розслідування. Зокрема, було досліджено запит прокурора до ДК «Укроборонпром» та відповідь на нього щодо надання копій контрактів про призначення і звільнення з посад генеральних директорів Саламатіна Д.А. та Перегудова Д.О. Також було оголошено запит прокурора до ДК «Укрспецекспорт» разом із відповіддю щодо затвердження статуту підприємства в частині визначення повноважень директора, а також щодо надання положення про організацію роботи компанії. Відповідно до оголошених документів, керівники структурних підрозділів, які здійснюють підготовку проєктів договорів або контрактів, несуть персональну відповідальність за їх підготовку та реалізацію, а відповідні документи підлягають погодженню та перевірці керівниками й заступниками відповідних підрозділів.
Окрім цього, сторона обвинувачення подала запит до ДК «Укрспецекспорт» щодо надання засвідчених копій паспортів колишніх генеральних директорів Саламатіна Д.А. та Перегудова Д.О., а також відповідь із відповідними копіями документів. До матеріалів кримінального провадження також було долучено документи про залучення спеціаліста з Департаменту боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, та протокол огляду матеріалів досудового розслідування, складений прокурором за участю такого спеціаліста. За твердженням сторони обвинувачення, у межах зазначеного огляду досліджувалися питання, пов’язані з укладенням та виконанням контрактів, механізмом перерахування коштів із рахунків ДК «Укрспецекспорт» на користь іншої компанії, а також із наявністю та розміром можливих збитків.
Також прокурор подав супровідний лист про направлення матеріалів кримінального провадження та постанову про призначення судово-економічної експертизи. Відповідно до оголошених матеріалів, на підставі угоди про співробітництво від 16 липня 2010 року та додаткової угоди до неї на рахунок компанії «General Dynamics» було перераховано грошові кошти у сумі 23 877 458 доларів США. За версією сторони обвинувачення, упродовж 2010–2012 років службові особи Саламатін Д.А. та Перегудов Д.О. безпідставно перерахували кошти, отримані від Міністерства оборони Республіки Казахстан та ДУ «Військова частина № 215», внаслідок чого державному підприємству було завдано шкоди у зазначеному розмірі. Окрім цього, прокурор просив долучити до матеріалів справи відомості про повноваження керівника та його заступника, посилаючись на положення статуту, відповідно до яких генеральний директор несе персональну відповідальність за виконання покладених на нього обов’язків, а заступник генерального директора — за виконання визначених господарських функцій. Також було долучено висновки експерта щодо проведення ревізії та аналізу угод, які містять відомості про акти виконаних робіт, службові записки щодо оплати агентських послуг і відповідні платіжні документи, а також висновок судово-економічної експертизи з додатками.
Сторона захисту, зокрема захисник Перегудова Д.О., заперечила проти наведених стороною обвинувачення обставин. Адвокат зазначив, що його підзахисний, перебуваючи на посаді керівника підприємства, не брав безпосередньої участі у переговорах, укладенні та виконанні контрактів із казахстанською стороною, а лише підписував документи як керівник підприємства. При цьому, за твердженням захисту, відповідні документи попередньо проходили належне оформлення та погодження відповідальними особами, які несли персональну відповідальність за їх зміст. Окрім цього, сторона захисту заявила клопотання про визнання очевидно недопустимим протоколу огляду матеріалів досудового розслідування, складеного прокурором за участю спеціаліста. На думку захисника, відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства, огляд передбачає фіксацію обставин кримінального правопорушення, тоді як у цьому випадку фактично було здійснено перевірку документів, яка мала б проводитися виключно на підставі ухвали слідчого судді. У зв’язку з цим сторона захисту вважала відповідний доказ очевидно недопустимим.
Також адвокат висловив заперечення щодо долучення пояснень спеціаліста, оскільки, на його думку, протокол огляду не передбачає отримання таких пояснень. Додатково захисник зазначив, що працівник Державної податкової служби, не маючи належного процесуального статусу, фактично здійснював оцінку доказів у кримінальному провадженні, що, на переконання захисту, суперечить вимогам КПК України, оскільки оцінка доказів належить виключно до повноважень слідчого, дізнавача, прокурора або суду. Крім того, сторона захисту поставила під сумнів компетентність особи, яка здійснювала аналіз угод та ревізію. Захисник також зазначив, що висновок судово-економічної експертизи, на думку захисту, є недопустимим, оскільки ґрунтується на поясненнях спеціаліста. Окремо було наголошено, що розмір збитків має встановлюватися виключно експертом у передбаченому законом порядку, тоді як у цьому випадку, за позицією сторони захисту, належного визначення збитків здійснено не було. Адвокат звернув увагу, що не вживалися заходи щодо визнання відповідних договорів недійсними, внесення змін до бухгалтерського обліку підприємства чи нарахування додаткових податкових зобов’язань.
Прокурор заперечив проти доводів сторони захисту, зазначивши, що питання допустимості доказів має оцінюватися судом під час ухвалення остаточного рішення, а на цій стадії відсутні підстави вважати подані докази очевидно недопустимими. Також прокурор наголосив, що у разі долучення до матеріалів справи основного документа його додатки є невід’ємною частиною такого документа та також підлягають долученню.
Заслухавши позиції сторін, суд ухвалив відмовити у задоволенні клопотання сторони захисту про визнання доказу очевидно недопустимим. Суд зазначив, що оцінка відповідних доказів з урахуванням позицій сторін буде надана під час ухвалення рішення у нарадчій кімнаті.
У контексті викладеного експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу на те, що питання допустимості доказів у кримінальному провадженні не може зводитися виключно до формальної перевірки відповідності окремих процесуальних дій вимогам національного законодавства. Визначальне значення має те, чи було забезпечено загальну справедливість провадження, зокрема реальну можливість сторони захисту ефективно перевірити, поставити під сумнів та оскаржити походження, достовірність і допустимість доказів сторони обвинувачення. Саме тому спосіб отримання доказів, процесуальний статус осіб, залучених до їх формування, а також межі повноважень органів досудового розслідування та прокуратури мають принципове значення для оцінки дотримання гарантій, передбачених статтею 6 § 1 ЄКПЛ. У цьому контексті особливої уваги заслуговують доводи сторони захисту щодо можливого виходу сторони обвинувачення за межі передбачених законом процесуальних механізмів під час збору та аналізу доказів, а також щодо участі у формуванні доказової бази осіб, які, на думку захисту, не мали належного процесуального статусу або фактично здійснювали функції, віднесені законом до виключної компетенції слідчого, прокурора чи суду. Такі аргументи безпосередньо стосуються не лише формальної допустимості окремих доказів, а й питання процесуального балансу між сторонами та меж допустимого втручання держави у кримінальний процес.
Окремого значення у цьому провадженні набувають заперечення сторони захисту щодо допустимості експертних висновків та належності встановлення розміру збитків. З огляду на характер інкримінованого кримінального правопорушення, саме належність та переконливість доказів щодо факту і розміру можливих збитків можуть мати ключове значення для оцінки обґрунтованості обвинувачення в цілому. У зв’язку з цим будь-які сумніви щодо джерел інформації, покладених в основу експертних висновків, компетентності залучених осіб або дотримання належної процедури отримання відповідних доказів потребують особливо ретельної судової оцінки. За умови підтвердження наведених стороною захисту доводів або відсутності належної реакції суду на відповідні аргументи, такі обставини потенційно можуть впливати не лише на оцінку окремих доказів, а й на загальну оцінку надійності та достатності доказової бази сторони обвинувачення. У свою чергу це може мати значення для дотримання стандарту доведення вини «поза розумним сумнівом», який є одним із фундаментальних елементів справедливого кримінального процесу.
З цього приводу ЄСПЛ неодноразово наголошував, що хоча стаття 6 Конвенції не встановлює формальних правил допустимості доказів, оцінка справедливості провадження в цілому вимагає з’ясування того, чи мала сторона захисту реальну можливість оскаржити допустимість і достовірність доказів, а також чи не породжують обставини їх отримання обґрунтованих сумнівів у їхній надійності або точності (Macharik v. the Czech Republic, пп. 51–52). Суд також підкреслює обов’язок національних судів належним чином реагувати на конкретні та релевантні доводи сторони захисту, ігнорування яких може бути несумісним із вимогами статті 6 § 1 Конвенції (Cupiał v. Poland, пп. 56–57).
Крім того, ЄСПЛ звертає увагу, що сумніви щодо законності способу отримання доказів мають бути предметом особливо ретельної перевірки, оскільки навіть окремі процесуальні порушення, розглянуті у сукупності, можуть впливати на загальну справедливість кримінального провадження (Đurić v. Serbia, п. 69; Episcopo and Bassani v. Italy, п. 121). У цьому контексті ключового значення набуває саме якість та повнота судової оцінки доводів сторони захисту, а не лише формальне посилання на те, що відповідна оцінка буде здійснена під час ухвалення остаточного рішення у справі.
Водночас саме по собі відкладення судом остаточної оцінки допустимості доказів до стадії ухвалення вироку загалом відповідає усталеній судовій практиці та не свідчить автоматично про порушення права на справедливий судовий розгляд. Однак за таких умов особливого значення набуває обов’язок суду у подальшому надати вичерпну, мотивовану та змістовну відповідь на доводи сторони захисту щодо можливих процесуальних порушень під час отримання та формування доказової бази. Лише за умови належного виконання цього обов’язку може бути забезпечена реальна змагальність сторін та ефективна можливість захисту оспорювати докази сторони обвинувачення.
ЄСПЛ також наголошує, що справедливий кримінальний процес передбачає дотримання двох взаємопов’язаних гарантій: обов’язку сторони обвинувачення довести вину особи поза розумним сумнівом та необхідності тлумачення будь-яких обґрунтованих сумнівів на користь обвинуваченого (Kolompar v. Serbia, п. 16). У цьому аспекті будь-які невирішені сумніви щодо походження, допустимості або надійності доказів можуть мати принципове значення для оцінки достатності доказової бази в цілому. Крім того, стаття 6 § 1 Конвенції гарантує кожній стороні право бути поставленою в умови, які не створюють істотного процесуального дисбалансу порівняно з іншою стороною та забезпечують реальну можливість ефективного захисту (UAB Ambercore DC and UAB Arcus Novus v. Lithuania, п. 107). Саме тому питання допустимості доказів та належності процедури їх отримання мають оцінюватися не ізольовано, а в контексті загального балансу процесуальних можливостей сторін у кримінальному провадженні.
Враховуючи викладене, справу рекомендовано до подальшого моніторингу.
