08. 12. 2025
3 грудня 2025 року в Києві «Юридична Газета» провела круглий стіл на тему: «Забезпечення права на справедливий суд у практиці ВАКС». До участі були запрошені як адвокати, так і правозахисники та представники юридичних інституцій.
Зокрема, учасники обговорили такі питання:
- шість років діяльності Вищого антикорупційного суду (ВАКС): успіхи та виклики;
- моніторинг IAC ISHR та інші практичні інструменти;
- забезпечення права на справедливий суд: баланс сторін у процесі та реальна змагальність;
- неупередженість суду: вплив суспільного та медійного тиску.
На початку заходу редакторка «Юридичної Газети» Оксана Журба (модерувала круглий стіл) зазначила, що ВАКС перебуває під постійним пильним фокусом і тиском, до суду завжди є високі очікування, а довіра до нього є індикатором довіри до всієї антикорупційної системи України. За її словами, шість років роботи ВАКС – час не для старту та очікувань, а висновків, коли можна зважено подивитися на результати й проаналізувати, що працює, а що – ні.
Андрій Никифоров, суддя-спікер Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду (АП ВАКС), пояснив, що головною метою ВАКС є саме здійснення правосуддя: «В умовах, в яких ми існуємо, суд діє відповідно до того законодавства, який наразі існує. Подобається воно чи ні – це вже питання інше. Ми маємо працювати в тих умовах, які нам створив законодавець, і не можемо ставати на сторону або прокуратури, або захисту – маємо балансувати між інтересам конкретних осіб (які потрапляють у суд як підозрювані або обвинувачені) та суспільства, держави. І не потрібно забувати, що держава має певні функції захисту всіх громадян і себе як структури».
Суддя розповів і про виклики в роботі суду: велика кількість людей була змушена покинути територію України через повномасштабне вторгнення росії, тому ВАКС змушений влаштовувати процеси та узгоджувати певні процесуальні та безпекові питання з урахуванням таких реалій.
«Загалом за шість років ми не можемо сказати, що інституція не відбулася. Ми маємо велику кількість справ, які розглядаються, – вона буде надалі лише збільшуватися. Водночас збільшується кількісний склад органів досудового розслідування, САП, але є досі незавершені конкурси до ВАКС та АП ВАКС. Тому змушені працювати в умовах наявного навантаження», – сказав він.
У питанні ставлення до стандартів доказування в контексті порушень під час розслідувань Андрій Никифоров зазначив, що воно, зокрема, пов’язане з динамічним розвитком законодавчої бази й змін, які постійно вносяться до КПК України: «Ми маємо позиції учасників і захисту, які є вимогливими до суду та справ. Я не можу сказати, що є стала позиція по всіх питаннях у суддів. Кожен суддя тлумачить закон, застосовує його. Кожна справа по суті є унікальною, відрізняється за своїми умовами та матеріалами, тому вирішується безпосередньо в процесі. Але не забуваймо, що на АП ВАКС (як апеляційна інстанція) процес не закінчується – наші справи переглядаються в касаційному порядку, туди вносяться корективи. Також скажу, що не можуть бути всі учасники процесу бути задоволеними в суді: є оскарження як зі сторони захисту, так і з боку прокурорів. Цілком очевидно, що визнання доказів недопустимими є ефективним інструментом процесу».
Крім цього, суддя-спікер торкнувся питання балансу сторони обвинувачення та захисту у справах ВАКС, вказавши, що суд насамперед «іде за тим процесом», який надав законодавець. За його словами, всі позиції у справах оцінюються (зокрема касаційною інстанцією), тому цей стандарт судом дотриманий.
Оксана Журба вказала, що існує практика, коли ВАКС не визнає докази очевидно недопустимими, хоча закон дозволяє це робити. Адвокати подають клопотання, які не беруться до уваги, а суд досліджує докази, які не мав би досліджувати. На це суддя вказав, що КПК чітко визначає критерії недопустимості доказів: «Усі ми погодимося, що є докази просто недопустимі, а є очевидно недопустимі. Те, що є якісь докази, а сторона наполягає на їх очевидній недопустимості, досліджується судом – я можу припустити, що конкретний суд у конкретному провадженні не погоджується з тим, що конкретний доказ відповідає критеріям очевидної недопустимості. Коли ми перейдемо до практики, зокрема Верховного Суду (ВС), то не пригадую рішень ВС, де висновки ВАКС або АП ВАКС нівелювалися через те, що суд не врахував очевидну недопустимість доказів. Позиція захисту наполягати – це правильно».
Анастасія Алєксєєва, представниця моніторингової місії IAC ISHR, назвала попередні дані щодо моніторингу ВАКС та АП ВАКС за 2025 рік (за грудень інформація ще не була зібрана). Вона пояснила сам процес моніторингу та оцінки: «Є поняття об’єктивного спостерігача, який із погляду ЄСПЛ не є зацікавленим у судовому процесі, підтримці сторін, визнанні винуватості чи невинуватості. Тобто це спостерігач, який відвідує судове засідання й не дивиться на документи чи ухвали (хоча може їх дивитися у вільному доступі чи отримувати)». Вона розповіла, що до моніторингу вже залучаються студенти, які є об’єктивними та на практиці бачать різницю між реальною ситуацію та тим, чого їх навчають.
Крім цього, моніторингова місія надає додаткову інформацію для ЄСПЛ, яка стосується, зокрема, дотримання прав людини та права на справедливий суд у країні, а на підставі моніторингу також надає інформацію для судів інших країн (насамперед ЄС) щодо потенціальних порушень права на справедливий суд тощо.
Анастасія Алексєєва назвала негативні тенденції, які було проаналізовано: на першому місці проблема включення сумнівних доказів (24,2%). Сюди вносяться насамперед докази, які одна зі сторін (найчастіше сторона захисту) просить суд визнати очевидно недопустимими: «Ми бачимо в цьому проблему, оскільки суд каже, що дослідить і долучить, а оцінку надасть у нарадчій кімнаті. Тобто фактично він не каже: «Я не бачу в цьому очевидної недопустимості», а «Ми дослідимо, а в нарадчій дамо певний висновок». Це означає, що, наприклад, якщо цей доказ виявиться очевидно недопустимим, то судді, якщо побачать певний доказ, не зможуть потім сказати: «Я про нього забув». Вони можуть його не вказати далі в ухвалі, мотивувальній частині, можуть на нього не посилатися, але певні враження та внутрішні переконання сформують».
На другому місці існує проблема (також 24,2%) порушення принципу рівності сторін: порушення права на захист, відкладення розгляду або ігнорування клопотань однієї зі сторін, односторонні процесуальні рішення, неоднакове ставлення суду до сторін та обмеження часу на підготовку та виступ. Вона навела один із прикладів: у справі є декілька адвокатів і прокурор, а сторонам надається однакова кількість часу: «Коли в кожного з адвокатів є свої аргументи, то надання однакової кількості часу всім недостатньо для висловлення позиції».
На 3-4 місці – можливе порушення принципу безсторонності суду та автоматичне продовження запобіжного заходу. Анастасія Алексєєва також навела статистику: середнє значення порушень загалом по судах – приблизно 1,8 порушень на одне судове засідання, щодо ВАКС – 1,47, але в АП ВАКС – 2,8. Одна з причин, за її словами, полягає саме в порушенні принципу рівності сторін та автоматичному продовженні запобіжного заходу.
Адвокат, партнер-засновник VB Partners Денис Бугай надав оцінку роботі ВАКС та АП ВАКС, наголосивши, що за весь час існування інституції не було зафіксовано жодного факту корупції. Також він відзначив відкритість суду в процесах, високу якість текстів (як обвинувальних вироків, так і виправдувальних), а також сервісну орієнтованість із погляду організації роботи, зокрема призначення засідань.
Водночас він розповів і про виклики:
1. Тенденція на погіршення поваги до права на захист. «Ми фіксуємо, що ця «повага» проявляється як у процесуальних рішеннях, так і в певних висловах і коментарях суддів у процесі. Бачимо чітке погіршення в цьому питанні, хоча 5 років назад усе було значно краще», – сказав Денис Бугай.
2. Підігрування стороні обвинувачення.
3. Перегони застав: «КПК містить чіткі правила застосування застав і вихід за ці правила лише як виключення. У ВАКСу 100% справ – як виключення. Так не може бути. Чому не розглядаються інші форми застави? Чому можна вгадати рішення про тримання під вартою у 99,9% випадків? Коли ми відстежуємо практику й бачимо, що суд застосував інший запобіжний захід, то це викликає ажіотаж».
4. Масові та безпідставні дозволи на спеціальне досудове розслідування. «Якщо подається in absentia, то вона буде задоволена. Крапка. Це теж стала практика. In absentia навіть застосовується до осіб, які офіційно перебувають у процедурі екстрадиції й щодо яких особи проводили слідчі дії за кордоном», – розповів партнер-засновник VB Partners.
5. Факти порушення підслідності. За його словами, суспільство не бачить жодного корупціонера серед переліку підозрюваних або обвинувачених: «Є лише керівники, зокрема підприємств, які на момент вчинення начебто злочину були приватними. Тобто є справи, де немає жодного чиновника категорії А чи керівника держпідприємства».
6. Судовий популізм і «переможні» пресрелізи. «Суд має бути лише елементом правосуддя. Коли ти читаєш пресрелізи суду, то таке враження, що він або очолює боротьбу з корупцією, або є однією з ланок боротьби з корупцією», – сказав Денис Бугай.
Також він поділився прикладом із практики: «На представників моніторингової місії подали скаргу у ВРП – у суді зазначили, що представники «заважають правосуддю». ВРП у своєму рішенні не побачила фактів втручання й пояснила, що це, навпаки, добре, ви маєте дякувати, що в процес приходять незалежні спостерігачі. Тим більше якість звітів місій високі. Тому той факт, що суд подав на правозахисників скаргу у ВРП замість того, щоб подавати ці скарги на прокурорів, іноді на якусь неадекватну поведінку громадськості… це виглядає дивно. І це є сигналом щодо відношення до права на захист».
Тарас Пошиванюк, адвокат, партнер EQUITY, наголосив, що в Україні фактично немає єдності судової практики, як це передбачено законом «Про судоустрій і статус суддів», оскільки ні ВС, ні апеляційні інстанції не формують цю єдність: «Була чудова історія з Пленумом ВС, але їх наразі немає. У нас є правові висновки ВС, але вони «штампуються» місяць через місяць. Доволі часто буває так, що один правовий висновок Верховного Суду є контроверсійним до іншого. Мабуть, для того, щоб розв’язати питання того, що відбувається в суді першої та другої інстанцій, потрібно, щоб ВС прийшов до практики формування Пленуму ВС і відповідної позиції по кожному з питань».
За його словами, існує практика, коли сторона захисту подає клопотання про закриття провадження через завершення строків досудового розслідування: «Одна колегія суддів у суді першої інстанції підтримує позицію сторони захисту, закриває провадження, прокурор оскаржує, апеляція скасовує. І таких спроб може бути 3-4. Це говорить про певну контроверсію між судом першої та другої інстанції в межах ВАКС щодо закриття провадження. Фактично ми зараз говоримо про відсутність або неможливість реалізації правової визначеності, коли кожен з учасників провадження має розуміти, в якому напрямі потрібно здійснювати захист або як має відбуватися судовий розгляд».
Окремо він наголосив на іншій проблемі: є кейси, коли дії однієї особи в ідентичних ситуаціях кваліфікуються по різних статтях. «В одному випадку по ст. 364, в іншому – по ст. 191. У неформальній розмові прокурор каже, що зараз буде стадія дебатів, і ми подивимося, де змінимо кваліфікацію, яка з них буде правильною. Інший випадок: коли кваліфіковані дії за ст. 364, добігає строк притягнення особи до відповідальності, змінюється кваліфікація на ст. 191 – відповідно 5+ років ще в запасі є. Це все в межах справ, які перебувають у розгляді у ВАКС, але сам ВАКС не може це якось вирішити. Тому виходить, що ВАКС є таким собі «заручником» ситуації – в нарадчій кімнаті суддям потрібно вирішувати, чи є кваліфікація правильною», – розповів Тарас Пошиванюк.
Євген Грушовець, адвокат, партнер ARIO, вказав, що є інша сторона медалі в контексті балансу сторін у процесі: на сьогодні ВАКС узагалі не зважає на об’єктивні причини, наприклад, чому один із захисників може не з’явитися до суду: «Об’єктивно є інші засідання, відрядження. Підхід суду такий: є декілька захисників, тому, будь ласка, якщо один є, то загалом право на захист забезпечене. Водночас у захисників можуть бути різні позиції – це не історія про затягнення процесу, а про декілька варіантів, як захистити клієнта. Тут є величезна проблема».
Окремо він наголосив на проблемі «зливів» даних щодо деталей справи, зокрема, в Telegram-каналах, розповівши про такі кейси. Євген Грушовець зазначив, що такі «зливи» впливають на всіх учасників процесу: «Це чутлива тема. У судах сидять люди, які мають певне відношення до ситуації, своє сприйняття, в них є знайомі та родичі. Багато в клієнтів є людей, які радять. На жаль, останнім часом є тенденція про «зливи». Все залежить від того, яка аудиторія, яке охоплення в цих каналах. Я був прикро вражений, коли, бувши учасником обшуку, фактично в режимі онлайн у Telegram-каналі було «злито» цей обшук. Водночас цей обшук проводили детективи НАБУ, але із залученням працівників СБУ. Цікавий момент був, коли за 20 хвилин до цього «зливу» я підходжу до людей, які проводять обшук, і кажу, що є велике прохання: давайте не будемо «зливати» будь-яку інформацію будь-куди, тому що це досить чутлива історія. Буквально проходить 15-20 хвилин – Telegram-канал, «Проводиться обшук, все на вихід, підозри». Після цього я встановив, хто «злив» інформацію – це не були представники НАБУ, але все одно таке існує. Всі учасники процесу використовують цю технологію, тому що немає сьогодні якісного запобіжника, який би давав можливість це зупиняти. Я вважаю, що це б міг зупинити слідчий суддя».
Лілія Кузнець, адвокатка, радниця VB Partners, експертка в практиці транскордонних кримінальних проваджень (Cross-Border & MLA), розповіла про деталі рішення французького суду, який відмовив у задоволенні запиту Офісу Генпрокурора про екстрадицію українського підприємця.
Читайте також: «Франція відмовила у екстрадиції українського підприємця. Аналіз судового рішення».
«Порівнюючи з місцевими судами, стандарти здійснення правосуддя у ВАКС загалом вищі. Але ми багато разів фіксували, що все-таки має місце грубе порушення права на справедливий суд і права на захист. Рішення французького суду – очевидний наслідок: суд відмовив в екстрадиції підозрюваного в Україну у справі, яка розслідується НАБУ і підпадає під юрисдикцію ВАКС», – зазначила вона.
Окремо радниця поділилася деталями процесу. Провадження тривало понад рік, відбулося близько десяти судових засідань у Парижі. Офіс Генпрокурора двічі надавав гарантії – спочатку загальні, а пізніше деталізовані у всіх аспектах.
«Піднімалося також офіційне листування міністра юстиції України з міністром юстиції Франції – щодо спроможності держави забезпечити базові потреби осіб в Україні та налагодження комунікації для взаємної екстрадиції й міжнародної правової допомоги. Але ми як сторона захисту надали суду десятки фактів порушення прав конкретного підозрюваного у конкретному кримінальному провадженні – як під час розслідування детективами НАБУ, так і в судових процесах у ВАКС», – підкреслила вона.
У результаті суд зробив прямий і категоричний висновок, прописавши, що сторона запиту екстрадиції не спроможна забезпечити, що особа постане перед судом, який здатен забезпечити основні гарантії та права цієї особи. Тут відмова від екстрадиції, на відміну від інших, базувалася лише на підставі ризику порушення ст. 6 Конвенції. Вона розповіла цікаву деталь: французький прокурор відмовився оскаржувати рішення французького суду. «Це свідчить про те, що він повністю погоджується з позицією суду, що вона є юридично обґрунтованою та сформованою на підставі повного дослідження всіх матеріалів справи. Це потужний заклик від іноземних юрисдикцій – посилити рівень судового контролю, щоб забезпечити право на справедливий суд та захист в Україні. Це й заклик для мінімізації певних зловживань зі сторони обвинувачення», – сказала Лілія Кузнець.
На це Андрій Никифоров відповів, що наразі в Україні є динамічною практика з погляду корупційних справ: «Дуже багато фігурантів із різних причин залишають територію України, велика кількість екстрадиційних справ, по яких десь особу видають, десь – ні. Якщо спочатку було не так, то наразі бачимо вже послідовну кількість рішень іноземних юрисдикцій щодо видачі особи». Суддя запропонував конкретно обговорити деталі рішення французького суду в межах іншого заходу.
«Я цілком погоджуюся, що ВАКС дуже не вистачає Пленуму ВС, тому що він приймався один раз і роками всі мали його дотримуватися. Ми маємо ситуацію, коли щодо одних і тих самих питань позиція (залежно від палати) в ідентичному питанні змінюється. Суддям – навіть не ВАКС, різних інстанцій – дуже важко брати на себе відповідальність із розумінням того, що була ось така позиція, а зараз може бути інша, тому що справу передали на об’єднану палату чи планують передати на Велику Палату. В таких питаннях потрібно враховувати те, що є особа, та брати на себе якусь відповідальність за ухвалене рішення в межах того законодавства, яке існує, тієї практики. Був би Пленум – було би набагато простіше», – сказав він.
Станіслав Пелюк, адвокат, партнер MORIS, розповів, спираючись на власний досвід, що ВАКС є завжди викликом для адвоката: «Тут завжди робота в стресових умовах, зазвичай високий темп, висока кваліфікація як суду, так і опонентів та союзників. Однак це цікавий змагальний процес. У ВАКС значна кількість виправдувальних вироків, якщо порівнювати з вироками інших судів. Це є заслугою, зокрема, захисту, певних напрацювань обвинувачення та безпосередньо суду. З чим я зіштовхнувся? Твоя поведінка, стратегія захисту буде почута судом, і суд буде тобі відповідати. Якщо ти дієш добросовісно й намагаєшся довести позицію конструктивно, зазвичай тебе можуть почути. Якість судових рішень із погляду аргументів і мотивації достатньо висока (висновки – то вже інше питання) – з ними приємно працювати, коли ти бачиш аргументи, які можна або спростувати, або підтримувати».
Він підкреслив, що на сьогодні виклики для ВАКСу наростають – хоча інституція вже давно сформувалася, але ризики незалежності для суддів ВАКСу існують. Партнер MORIS торкнувся також питання значної кількості учасників у кримінальних провадженнях: «Зрозуміло, що кримінальні провадження НАБУ, САП і ВАКС характеризуються зазвичай значною кількістю підозрюваних, потім обвинувачених і великою кількістю їх захисників. На моє переконання, ВАКС швидко адаптується до процесуальних диверсій, однак належна правова процедура має бути дотримана. У ВАКСу, як і в будь-якого суду, є додатні важелі впливу на це: притягнення до відповідальності адвокатів, застосування засобів реагування щодо підозрюваних або обвинувачених, зокрема фінансові санкції (штрафи) тощо. Але не можна розглядати справи без захисника».
Валерія Лутковська, адвокатка, уповноважена ВРУ з прав людини (2012-2018), членкиня Асоціації антикорупційних практиків, наголосила на єдності судової практики в частині практики ЄСПЛ: «Я колись мріяла про те, щоб національні суди правові позиції ЄСПЛ використовували. Але мріяла, що вони їх будуть використовувати як ультрасучасний скальпель, а вони наразі використовують їх як сокиру. Ба більше, практика ЄСПЛ, яка спрямована на захист прав людини, використовується з метою обґрунтування порушення прав людини, чого в принципі бути не може».
На прикладі вона розповіла про те, як проаналізувала в пошуку в реєстрі, скільки разів за 2025 рік ВАКС використав рішення у справі «Проніна проти України»: «111 разів. Ось випадково вибрана ухвала – не знаю, про що йшлося, які були докази тощо: «З огляду на викладене, враховуючи позицію ЄСПЛ у справі «Проніна проти України», слідчий суддя не вважає за необхідне надавати окремі детальні відповіді на ряд доводів інших сторін, оскільки вони не мають суттєвого значення для вирішення питань цього розгляду». Тобто для мене це означає, що ЄСПЛ дав індульгенцію національним судам не вирішувати взагалі певні питання, які ставить одна чи інша сторона. Я навіть не знаю, про яку сторону йдеться. Відкриймо рішення у справі «Проніна проти України». Мова загалом ішла про цивільну справу, де пані Проніна ставила питання про те, що її пенсія не відповідає ст. 46 Конституції України. І всі суди аналізували розмір її пенсії, не звернувши увагу на ст. 46 Конституції. Відповідно це стало підставою для того, що ЄСПЛ дійшов до висновку про те, що буде аналізувати провадження в національних судах із погляду того, чи виконали вони свій обов’язок обґрунтувати. Й аналізуватиме це з погляду ст. 6 Конвенції… Стандарт для себе напрацював ЄСПЛ, ми беремо, його перевертаємо, беремо лише одну фразу, кажемо, що індульгенція – самі будемо вирішувати, де будемо обґрунтовувати, а де – ні».
Громадський діяч, член Асоціації антикорупційних практиків Карл Волох підняв питання роботи громадських організацій: «Де результати ваших реформ? Якщо взяти прокуратуру, то перенабрали при Рябошапці від і до. У нас є прокуратура? Немає. Можна вважати, що певного результату досягнули з ВАКСом».
Серед іншого, він порушив питання тиску на суд: «Я не знаю, ким потрібно бути, щоб витримувати той тиск, які вчиняють громадські організації на суддів ВАКСу. Судді – теж люди, в яких є родини, діти. Ось, що вони пишуть – наприклад, ЦПК: «Суддя ВАКС Шкодін з грубим порушенням закону випустив із СІЗО фігуранта збройної справи на мільярд гривень». Тобто ЦПК знає та краще вивчив, ніж суддя ВАКСу, й говорить, що «випустив з грубим порушенням закону». Таких прикладів маса. Це є прямий, конкретний, безпосередній тиск на суддів. Від цього захиститися можна, тому що є Кримінальний кодекс, є відповідна стаття – починайте звертатися в Офіс Генпрокурора, ДБР, щоб захистили суддів від такого тиску. Є одна половина справи про формування певної суспільної думки в певних питаннях, коли ця думка формується на шкоду підозрюваному або обвинуваченому. І це нерідко вже зумовлює вирок, яким він буде. А пряме залякування суддів? «Паршиві вівці» тощо. Ви що, люди? Потрібно мати якесь стримування».
Володимир Клочков, адвокат, керуючий партнер АО «Клочков та партнери», окреслив системні проблеми, які адвокати фіксують під час розгляду справ у ВАКС. У центрі уваги – реальна змагальність сторін, повнота розкриття матеріалів досудового розслідування та порушення привілейованого статусу комунікації «адвокат–клієнт». Ці ж проблеми послідовно фіксуються в аналітичних звітах незалежних моніторингових організацій.
«ВАКС задає вищі стандарти правосуддя, але всередині процесу ми бачимо деформації, які напряму впливають на право на захист. Коли прокуратура не надає суду частину матеріалів НСРД або обшуки легалізуються постфактум – це не процедурні нюанси, а фундаментальні порушення, які змінюють баланс у процесі», – зазначив він.
Після свого виступу адвокат додав, що практика приховування частини матеріалів негласних заходів стала типовою: сторона обвинувачення посилається на секретність, навіть коли ці матеріали були відкриті захисту на етапі ст. 290 КПК. Це суперечить не тільки національному законодавству, а й висновкам ЄСПЛ у справі «Денисюк та інші проти України».
Окремо він звернув увагу на порушення привілейованого статусу адвокатської комунікації. НСРД та оперативні заходи все частіше проводяться щодо адвокатів і фактично охоплюють розмови між адвокатом та клієнтом. ЄСПЛ прямо визначає: будь-яке спілкування між адвокатом і клієнтом, навіть поза формальним договором, захищається статтею 8 Конвенції.
Ще один аспект – практика «невідкладних обшуків» та їх подальшої легалізації. Володимир Клочков наголосив, що рішення ЄСПЛ у справі «Корнієць та інші проти України» фактично констатує порушення: обшуки без попереднього судового дозволу, а їх санкціонування ex officio без участі власника приміщення не створюють жодних дієвих гарантій від свавілля.
«Коли ключові докази формуються в результаті обшуку без судового контролю або коли суд мовчазно погоджується із закриттям частини матеріалів НСРД – ми не говоримо про реальну змагальність сторін. Це порушення права на справедливий суд на рівні базових гарантій», – підсумував він.
Клочков закликав суддів ВАКС безпосередньо застосовувати практику ЄСПЛ – і щодо повного розкриття матеріалів НСРД, і щодо оцінки допустимості доказів, отриманих внаслідок невідкладних обшуків. За його словами, тільки це забезпечить реальний баланс у процесі та виключить ризики процесуальних зловживань.
Партнер Miller Law Firm, керівник практики White-Collar Crime, комплаєнсу та розслідувань Артем Крикун-Труш також зупинився на питанні тиску ГО на суд: «Хотілося б, щоб сам суд захищав свою гідність і, окрім винесення ухвал, звертався до, зокрема, міжнародних донорів ГО, які їх фінансують. Залишати це без реакції зі сторони судів я вважаю максимально неправильним».
На його думку, системною проблемою у ВАКСі є відсутність належного судового контролю на досудовому розслідуванні: «У мене особисто складається враження, що в багатьох (не всіх) слідчих суддів, зокрема АП ВАКС, є бажання більшість питань – особливо бездоказових, критичних та чутливих – «спихнути» на суд по суті. Не забуваймо: із завершенням провадження (навіть тоді, коли є підозра) може бути закриття – і ВАКС постійно говорить про те, що має обмежений ресурс, не вистачає суддів, хоче одноосібний розгляд. Давайте економити ресурси й на стадії досудового розслідування через судовий контроль підсвічувати те, що прокурор (можливо, після рішення ВАКС) буде готовий закрити, а не направляти в суд по суті. Так і суд розвантажиться, а судовий контроль працюватиме».
