22. 07. 2026
Протягом останніх років незалежний судовий моніторинг в Україні поступово виходить за межі фіксації окремих процесуальних порушень. Якщо раніше його основним завданням було документування конкретних випадків порушення права на справедливий суд, то сьогодні накопичений масив спостережень дозволяє перейти до іншого рівня аналізу — оцінки якості функціонування самого правосуддя.
Будь-яке окреме судове засідання є унікальним. Воно залежить від конкретного судді, прокурора, адвоката, особливостей кримінального провадження та багатьох інших чинників. Саме тому окремий процес далеко не завжди дозволяє зробити висновки про стан судової практики загалом. Інша ситуація виникає тоді, коли спостереження здійснюється системно протягом багатьох років за єдиною методологією.
Моніторингова місія ISHR проводить незалежний моніторинг кримінальних проваджень в Україні з 2017 року. За цей час підготовлено понад 800 аналітичних матеріалів і звітів, сформовано власну методологію оцінки судових процесів, засновану на положеннях Конвенції про захист прав людини, практиці ЄСПЛ та міжнародних стандартах здійснення правосуддя. Саме така безперервність дозволяє порівнювати не лише окремі справи, а й динаміку розвитку судової практики протягом багатьох років.
У цьому полягає одна з ключових особливостей звіту за перше півріччя 2026 року. Його завдання — не просто показати кількість зафіксованих порушень, а оцінити, які процесуальні моделі залишаються сталими, які поступово змінюються, а які лише починають формуватися.
Що показало перше півріччя 2026 року
Моніторингова місія IAC ISHR оприлюднила аналітичний огляд порушень права на справедливий суд за перше півріччя 2026 року. Документ узагальнює результати спостереження за 98 судовими засіданнями загальною тривалістю понад 188 годин та містить аналіз 102 аспектів, які можуть свідчити про порушення права на справедливий суд відповідно до стандартів Європейської конвенції та практики ЄСПЛ. Але головна цінність цього дослідження полягає не лише у статистиці. Воно демонструє, як багаторічний незалежний моніторинг дозволяє виявляти процесуальні закономірності, які залишаються непомітними під час аналізу окремих судових справ.
Представлений аналіз спирається на десятки спостережень і статистичних показників, однак окремі результати заслуговують на особливу увагу. Передусім моніторинг підтвердив, що автоматичне продовження запобіжного заходу залишається однією з найбільш стійких тенденцій кримінального судочинства. При цьому, як показує порівняння з попередніми роками, проблема не зникає, а набуває складніших форм. Якщо кількісні показники дещо зменшуються, то характер обґрунтування судових рішень нерідко продовжує свідчити про формальний підхід до перевірки необхідності подальшого тримання особи під вартою.
Не менш показовими виявилися результати аналізу реалізації принципу рівності сторін. За результатами моніторингу клопотання сторони обвинувачення задовольнялися судами більш ніж у чотири рази частіше, ніж клопотання сторони захисту. Сам по собі цей показник, безумовно, не означає автоматичного порушення статті 6 Конвенції у кожній конкретній справі. Проте він формує достатні підстави для глибшого аналізу того, чи мають сторони кримінального провадження однакові практичні можливості реалізовувати свої процесуальні права. Особливо показовою є динаміка порівняно з попереднім роком, яка свідчить про подальше поглиблення цього розриву.
Водночас звіт демонструє ще одну важливу тенденцію. Попри появу нових викликів, пов’язаних із воєнним станом, структура найбільш поширених порушень залишається напрочуд стабільною. Автоматичне продовження тримання під вартою, рівність сторін, безсторонність суду та питання, пов’язані із забороною нелюдського поводження, протягом кількох років посідають провідне місце серед негативних тенденцій, які фіксує моніторингова місія IAC ISHR. Саме ця повторюваність становить особливу цінність для аналізу судової практики. Саме їхня сталість дозволяє говорити вже не про окремі процесуальні недоліки, а про повторювані підходи, що потребують системної оцінки.
Від статистики до процесуальної видимості
Показово, що сучасний судовий моніторинг дедалі менше обмежується відповіддю на питання, чи було допущено порушення під час конкретного судового засідання. Предметом аналізу стає якість самого судового процесу: наскільки індивідуалізованими є судові рішення, чи здійснює суд реальний контроль за обмеженням прав особи, чи мають сторони практичну можливість впливати на перебіг провадження, як застосовуються стандарти ЄСПЛ та чи отримують конкретні й релевантні доводи належну судову відповідь.
Саме тому окреме засідання не втрачає свого значення після проголошення ухвали або завершення процесуальної дії. За умови незалежного спостереження воно стає частиною ширшого масиву професійно задокументованої практики, у межах якого можна побачити, чи є зафіксована ситуація винятком, повторюваною моделлю або проявом системної проблеми.
Піврічний аналіз IAC ISHR відображає насамперед узагальнений рівень такого дослідження: співвідношення показників, сталість тенденцій та їхню динаміку у часі. Водночас за кожною цифрою стоять конкретні кримінальні провадження, процесуальні рішення, аргументи сторін і судові засідання, спостереження за якими стало підставою для відповідних висновків. Саме перехід від конкретного випадку до узагальнення дозволяє уникнути як необґрунтованої оцінки окремого епізоду, так і розчинення істотної процесуальної проблеми у загальній статистиці.
У річному звіті ця логіка отримує подальший розвиток: поряд із загальними тенденціями оприлюднюються результати моніторингу конкретних проваджень із зазначенням їхніх учасників та процесуального контексту. У такий спосіб судова практика постає не як знеособлений набір показників, а як послідовність реальних справ, у яких перевіряється практичний зміст гарантій Конвенції. Така процесуальна видимість має самостійну цінність. Вона дозволяє зберегти професійний опис перебігу судового розгляду, зафіксувати аргументи, які могли не отримати належного відображення у судовому рішенні, та включити конкретне провадження до ширшого аналізу стану правосуддя. Для сторін це означає, що обставини справи оцінюються не лише всередині відповідного процесу, а й у контексті національної практики та міжнародних стандартів справедливого судового розгляду.
Саме на перетині індивідуального спостереження та довгострокового узагальнення судовий моніторинг набуває найбільшого значення. Окрема справа допомагає точніше зрозуміти систему, а системний аналіз, своєю чергою, дозволяє побачити справжнє значення того, що відбувається в конкретній залі суду. Цінність незалежного судового моніторингу полягає в тому, що його результати не відкладаються «до статистики». Поки накопичені спостереження формують уявлення про системні тенденції кримінального судочинства, висновки щодо конкретного судового засідання можуть уже під час розгляду справи використовуватися сторонами для привернення уваги до процесуальних ризиків, обґрунтування відповідних клопотань або оцінки дотримання стандартів Конвенції. Саме ця взаємодія між стратегічним аналізом і практичним застосуванням робить довгостроковий судовий моніторинг не лише дослідницьким, а й прикладним інструментом забезпечення права на справедливий суд.
