10. 09. 2026
14 серпня 2026 року у Вищому антикорупційному суді відбулося судове засідання у межах кримінального провадження № 42017000000000758 (справа № 236/443/18) щодо колишнього судді Новопсковського районного суду Луганської області Потапенка Романа Романовича, якого обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України (прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою), та Воронкіна Анатолія Федоровича, якого обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України. У судовому засіданні брали участь обвинувачений Потапенко Р.Р. та його захисник у режимі відеоконференції, захисник із системи безоплатної правової допомоги, призначений обвинуваченому Воронкіну А.Ф., прокурор, а також колегія суддів у складі головуючого судді Маслова В.В. та суддів Строгого І.Л. і Федорак Л.М.
Обвинувачений Воронкін А.Ф. участі у судовому засіданні не брав. За наявною у межах моніторингу інформацією, він фактично перебуває на території, непідконтрольній Україні. Питання щодо можливості його участі у судовому розгляді, причин її незабезпечення та його фактичного процесуального становища під час цього судового засідання окремо не обговорювалося. Моніторинговий звіт підготовлено за участю студентів юридичних факультетів у межах освітньо-аналітичного проекту, що реалізується за підтримки BMZ.
Предметом судового розгляду стало вирішення низки клопотань сторони захисту.
На початку судового засідання колегія суддів розглянула клопотання адвоката Воронкіна А.Ф., який здійснює його захист на підставі договору, про відкладення судового розгляду у зв’язку з неможливістю взяти участь у засіданні з поважних причин. Прокурор заперечила проти відкладення, посилаючись на присутність у залі адвоката, призначеного обвинуваченому з Центру надання безоплатної правничої допомоги, та вважаючи, що за таких умов відсутність захисника за договором не перешкоджає продовженню розгляду. Інші представники сторони захисту підтримали клопотання свого колеги. Порадившись на місці, колегія суддів відмовила у задоволенні клопотання та продовжила судовий розгляд за участю призначеного Воронкіну А.Ф. адвоката з Центру.
Надалі суд перейшов до розгляду клопотання сторони захисту про необхідність долучення додаткових документів у зв’язку з реалізацією раніше наданого тимчасового доступу. Захисник зазначив, що отримані за результатами такого доступу матеріали є неповними та, на його переконання, не дозволяють у достатньому обсязі перевірити обставини, які мають значення для позиції захисту.
Прокурор заперечила проти задоволення клопотання, зазначивши, що необхідні матеріали вже були надані в межах попереднього доступу, а сторона захисту не навела нових обставин, які обґрунтовували б необхідність повторного або додаткового витребування документів.
Колегія суддів відмовила у задоволенні клопотання, зазначивши про відсутність достатнього обґрунтування необхідності додаткового долучення відповідних матеріалів.
Наступним предметом розгляду стало клопотання сторони захисту про виклик та безпосередній допит свідків. Обґрунтовуючи його, захисник зазначив, що показання відповідних осіб можуть мати значення для перевірки обставин, здатних, на його переконання, спростувати або поставити під сумнів окремі положення пред’явленого обвинувачення. Прокурор заперечила, зазначивши, що питання про виклик цих осіб уже порушувалося раніше, а їхні показання, на думку сторони обвинувачення, не мають істотного доказового значення для кримінального провадження. На підтвердження своєї позиції прокурор посилалася, зокрема, на зміст протоколів попередніх допитів та відомості, раніше повідомлені відповідними особами.
Обвинувачений Потапенко Р.Р. звернув увагу суду на те, що протоколи попередніх допитів не можуть підміняти безпосереднього допиту свідків під час судового розгляду. Відповідно, на його переконання, зміст таких протоколів не повинен бути визначальним аргументом для відмови стороні захисту у можливості поставити відповідним особам запитання безпосередньо перед судом.
Порадившись на місці, колегія суддів відмовила у задоволенні клопотання про виклик та допит свідків, пославшись на відсутність достатньо суттєвих обставин, які обґрунтовували б необхідність їх безпосереднього допиту.
На завершальному етапі засідання суд розглянув клопотання сторони захисту про тимчасовий доступ до файлів, інформації щодо їх змісту та можливих змін, а також про призначення експертизи. Адвокат обґрунтовував клопотання наявністю сумнівів щодо можливого редагування або монтажу відповідних аудіоматеріалів. Зокрема, він звернув увагу на фрагмент розмови, у якому йдеться про неправомірну вигоду в розмірі 5 000 доларів США, та зазначив про можливі невідповідності звукових характеристик запису іншим матеріалам, відображеним у відповідних протоколах.
Прокурор заперечила проти задоволення клопотання, зазначивши, що проведення відповідної експертизи потребувало б дослідження оригіналу запису, який, за її твердженням, був знищений ще у 2022 році за обставин, що не залежали від сторони обвинувачення. У зв’язку з цим прокурор вважала проведення експертного дослідження фактично неможливим та наполягала на необхідності оцінки судом наявних у матеріалах провадження доказів. Порадившись на місці, колегія суддів відмовила у задоволенні клопотання, врахувавши наведені стороною обвинувачення аргументи та визнавши відсутніми достатні підстави для призначення експертизи.
Окремо слід зазначити, що протягом судового засідання питання, які безпосередньо стосувалися процесуального становища, позиції або особистої участі обвинуваченого Воронкіна А. Ф., фактично не були предметом окремого обговорення учасниками провадження чи судом, за винятком питання щодо участі його захисника.
У зв’язку із завершенням відведеного для розгляду процесуального часу судове засідання було закінчено.
Враховуючи матеріали моніторингу цього кримінального провадження, експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу на низку процесуальних обставин, які потребують оцінки в контексті гарантій права на справедливий суд, передбачених статтею 6 ЄКПЛ.
Щодо участі обвинуваченого у судовому розгляді експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу, що обвинувачений Воронкін А.Ф. участі у судовому засіданні не брав. За наявною у межах моніторингу інформацією, він є особою похилого віку та, ймовірно, перебуває на тимчасово непідконтрольній Україні території. Водночас під час судового засідання окремо не з’ясовувалися його актуальне становище, можливість особистої або дистанційної участі у судовому розгляді, характер комунікації із захисником та рівень поінформованості про перебіг провадження. Ці обставини мають безпосереднє значення для реалізації права обвинуваченого на участь у власному кримінальному провадженні. ЄСПЛ наголошує, що, хоча право обвинуваченого бути присутнім на судовому розгляді прямо не сформульоване у пункті 1 статті 6, предмет і мета цієї статті в цілому передбачають право особи, обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, брати участь у слуханні (Hermi v. Italy, пп. 58–59). Відмова від такого права має бути встановлена недвозначно та супроводжуватися мінімальними гарантіями, співмірними з її значенням (Khattab v. Belgium, пп. 50, 52).
Зафіксовані під час моніторингу обставини не свідчать про встановлення свідомої та однозначної відмови Воронкіна А.Ф. від участі у судовому розгляді. За відсутності обговорення причин його неучасті та реальної можливості бути присутнім у судовому засіданні продовження розгляду вимагає особливої уваги до того, яким чином на практиці забезпечуються його поінформованість про перебіг провадження, можливість визначати власну позицію та брати участь у реалізації права на захист.
Особливого значення у цьому контексті набуває відмова суду відкласти судове засідання у зв’язку з неможливістю участі з поважних причин захисника Воронкіна А.Ф., який здійснює його захист на підставі договору. Підставою для продовження розгляду стала участь іншого захисника, призначеного через систему безоплатної вторинної правової допомоги. Водночас для оцінки ефективності правової допомоги визначальним є не факт присутності захисника у судовому засіданні, а реальна можливість здійснювати захист конкретного обвинуваченого: підтримувати з ним комунікацію, знати його позицію, узгоджувати процесуальні рішення та представляти його інтереси перед судом. ЄСПЛ наголошує, що держава повинна проявляти належну старанність для забезпечення справжнього та ефективного здійснення прав, гарантованих статтею 6 (Khavshabova v. Georgia, п. 35).
Зафіксовані під час моніторингу обставини не містять відомостей, які дозволяли б встановити наявність ефективної комунікації між відсутнім обвинуваченим та призначеним йому захисником. У поєднанні з відсутністю самого Воронкіна А.Ф. та невстановленістю його актуального становища це створює обґрунтовані сумніви щодо практичної та ефективної реалізації його права на участь у провадженні та правову допомогу, гарантованого статтею 6 ЄКПЛ.
Щодо відмови у виклику та допиті свідків експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу, що сторона захисту обґрунтовувала необхідність їх допиту можливістю перевірити обставини, здатні поставити під сумнів або спростувати окремі положення обвинувачення. Одним з аргументів сторони обвинувачення проти їх виклику був зміст протоколів попередніх допитів відповідних осіб.
У цьому аспекті принципове значення має реальна можливість сторони захисту представити докази на підтвердження власної позиції та безпосередньо поставити запитання свідкам, показання яких можуть мати значення для перевірки версії обвинувачення. ЄСПЛ у справі Iskrenović v. Serbia зазначив, що стаття 6 § 3 (d) не вимагає допиту кожного свідка, про виклик якого просить захист. Водночас, якщо показання запропонованого свідка стосуються предмета обвинувачення та здатні посилити позицію захисту або навіть сприяти виправданню обвинуваченого, національний суд повинен навести належні причини відмови; чим вагомішою є аргументація захисту, тим ретельнішою має бути її судова оцінка та переконливішими — мотиви відмови (пп. 39, 42). За таких умов наявність протоколів попередніх допитів не вирішує питання про необхідність безпосереднього допиту відповідних осіб, якщо захист обґрунтовує значення їхніх показань для спростування або перевірки конкретних елементів обвинувачення. Визначальним для оцінки дотримання статті 6 § 3 (d) буде те, наскільки змістовно суд оцінив запропоноване захистом доказове значення показань та наскільки переконливими були причини відмови у забезпеченні їх безпосереднього допиту.
Найбільш суттєвим з погляду якості доказової бази є питання щодо можливості перевірки автентичності аудіоматеріалів, стосовно яких сторона захисту заявила конкретні сумніви щодо можливого редагування або монтажу. Необхідність експертного дослідження захист пов’язував, зокрема, з виявленими ним відмінностями звукових характеристик фрагмента розмови щодо неправомірної вигоди у розмірі 5 000 доларів США. Водночас, за твердженням прокурора, оригінал відповідного запису був знищений у 2022 році, а тому проведення запропонованого експертного дослідження є неможливим. За таких обставин проблема, на думку експертів моніторингової місії IAC ISHR, виходить за межі питання про доцільність призначення експертизи. Якщо сторона обвинувачення використовує відповідний аудіоматеріал як доказ, а захист наводить конкретні аргументи, які ставлять під сумнів його автентичність або незмінність, втрата оригіналу безпосередньо впливає на можливість повноцінної перевірки такого доказу. Неможливість провести експертизу через відсутність первинного носія не усуває поставлених захистом питань щодо достовірності запису, а, навпаки, вимагає оцінки того, чи зберігає такий матеріал достатню надійність і доказове значення за умов істотного обмеження можливостей його технічної перевірки.
Цей підхід відповідає практиці ЄСПЛ, відповідно до якої оцінка загальної справедливості провадження охоплює реальну можливість сторони оспорити докази та заперечити проти їх використання з дотриманням принципів змагальності та рівності сторін. Значення має також те, чи були ключові заперечення щодо доказів фактично почуті та належним чином розглянуті національним судом (Seppern v. Estonia, п. 39).
Відтак знищення первинного носія за одночасного використання отриманого з нього аудіоматеріалу у доказуванні та наявності конкретних заперечень захисту щодо його автентичності створює суттєвий ризик для ефективної реалізації права на оспорювання доказів. За таких умов особливого значення набуватиме те, чи зможе сторона обвинувачення підтвердити походження, незмінність та достовірність відповідного матеріалу іншими належними засобами, а суд — надати конкретну і мотивовану відповідь на заперечення захисту та врахувати обмежені можливості перевірки при визначенні доказового значення запису.
Підсумовуючи викладене, експерти моніторингової місії IAC ISHR констатують наявність ознак можливого порушення гарантій статті 6 ЄКПЛ, пов’язаних із реалізацією права Воронкіна А.Ф. на участь у власному кримінальному провадженні, отримання правової допомоги від захисника, обраного ним за власним вибором, забезпеченням стороні захисту можливості представити й безпосередньо дослідити докази на підтвердження своєї позиції, а також ефективно оспорити автентичність і достовірність аудіоматеріалу, первинний носій якого був знищений. Сукупність цих обставин створює ризик обмеження практичної та ефективної реалізації права на захист і потребує подальшої оцінки з погляду загальної справедливості кримінального провадження відповідно до статті 6 Конвенції. Справа рекомендується до подальшого моніторингу.
