24. 06. 2025
18 червня 2025 року у Київському апеляційному суді мав відбутися розгляд апеляційної скарги на ухвалу Печерського районного суду м. Києва про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 42024213220000089 відносно колишнього командира 211-ї понтонно-мостової бригади Сил підтримки ЗСУ Побережнюка Олега Володимировича, якого підозрюють у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 426 КК України (умисне неприпинення кримінального правопорушення, що вчиняється підлеглим, або ненаправлення військовою службовою особою до органу досудового розслідування повідомлення про підлеглого, який вчинив кримінальне правопорушення, а також інше умисне невиконання військовою службовою особою дій, які вона за своїми службовими обов’язками повинна була виконати, якщо це заподіяло істотну шкоду в умовах воєнного стану).
Проте судове засідання не відбулося у зв’язку з ненадходженням матеріалів справи з суду першої інстанції. Згідно з відомостями, зазначеними на сайті Київського апеляційного суду, апеляційна скарга була зареєстрована в суді 23.05.2025. Отже, майже протягом місяця апеляційний суд не зміг забезпечити проведення судового засідання з розгляду скарги захисників Побережнюка О.В.
З урахуванням того, що строк дії оскаржуваної ухвали спливає 28.06.2025, така затримка фактично позбавляє особу, що піддається кримінальному переслідуванню за тяжкий злочин, права на реальний перегляд судового рішення, що є складовою права на доступ до суду, гарантованого п. 1 ст. 6 ЄКПЛ.
Враховуючи викладене, видається можливим констатувати, що Побережнюку О.В. формально було забезпечено право на подання апеляційної скарги, проте без забезпечення реальної можливості на своєчасний розгляд скарги у розумні строки, що робить право на доступ до суду ілюзорним.
Проблематика розгляду апеляційних скарг після спливу строку дії оскаржуваних ухвал, згідно з даними моніторингової місії IAC ISHR, має системний характер в Україні та свідчить про неналежне виконання державою свого позитивного обов’язку з організації судочинства таким чином, щоб особа могла реалізувати гарантовані їй права.
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що право на доступ до суду має бути «практичним та ефективним», а не «теоретичним чи ілюзорним». Це зауваження особливо стосується гарантій, передбачених статтею 6 ЄКПЛ, з огляду на важливе місце, яке займає в демократичному суспільстві право на справедливий судовий розгляд (Bellet v. France, п. 36; Verein Klimaseniorinnen Schweiz and Others v. Switzerland, п. 626). Разом з тим у справі Bellet v. France Суд дійшов висновку, що для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Окрему увагу хочемо звернути на відомості, отримані від захисників у цій справі. Так, зі слів адвокатів, сторона обвинувачення вже кілька разів відкладала судові засідання з розгляду клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу без належних на те підстав. Зокрема, прокурор клопотав про відкладення засідання у суді першої інстанції у зв’язку з розглядом апеляційної скарги у даному кримінальному провадженні в той же день. Разом з тим, зі слів адвокатів, прокурора не було в приміщенні Київського апеляційного суду в час, коли мало відбутися засідання, на яке він посилався як на підставу відкладення. Цю інформацію підтверджують і спостерігачі моніторингової місії IAC ISHR, які також перебували того дня в апеляційному суді для здійснення моніторингу і не зафіксували присутності прокурора. Після цього сторона обвинувачення знову клопотала про відкладення вищевказаного судового засідання, але вже у зв’язку з надмірною завантаженістю.
Експерти моніторингової місії IAC ISHR застерігають від зловживань процесуальними правами та наголошують, що сторони зобов’язані дотримуватися загальних засад кримінального провадження, закріплених у ст. 7 КПК України, зокрема принципів змагальності сторін та розумності строків, забезпечення прав на свободу та на доступ до суду тощо.
Недобросовісна поведінка сторін, яка в тому числі проявляється у численних та безпідставних відкладеннях судових засідань, може призвести до затягування кримінального провадження та порушення принципу розумності строків, який є фундаментальною гарантією права на справедливий суд, закріпленого у ст. 6 ЄКПЛ. На думку ЄСПЛ, вимагаючи, щоб справи розглядалися упродовж «розумного строку», Конвенція підкреслює важливість здійснення правосуддя без затримок, які могли б поставити під загрозу його ефективність і авторитет (Vernillo v. France, п. 38).
Враховуючи все вищезазначене, справа рекомендується до подальшого моніторингу з метою всебічного дослідження обставин та усунення сумнівів щодо можливих порушень прав, гарантованих ЄКПЛ.
