10. 07. 2026
15 червня 2026 року у Вищому антикорупційному суді відбулось судове засідання у справі №757/7845/19, стосовно народного депутата Верховної Ради України VII та VIII скликань Онищенка Олександра Романовича та Павленко Олени Геннадіївни, яких обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 209 КК України (легалізація майна, одержаного злочинним шляхом). У засіданні брали участь захисники, прокурор та колегія суддів з головуючою Широкою К.Ю. Моніторинговий звіт підготовлено за участю студентів юридичних факультетів у межах освітньо-аналітичного проекту, що реалізується за підтримки BMZ.
Основним предметом судового засідання було продовження дослідження письмових доказів сторони обвинувачення.
У ході судового засідання прокурор оголосила та представила для дослідження документи, що містилися в матеріалах кримінального провадження, зокрема договори, квитанції, документи корпоративного та реєстраційного характеру, а також інші письмові матеріали, які, за позицією сторони обвинувачення, мають значення для встановлення обставин інкримінованих подій. Під час дослідження окремих документів прокурор також звернула увагу на відомості, пов’язані з показаннями свідка, допитаного під час попередніх судових засідань. Окремий блок досліджених матеріалів стосувався документів реєстраційної справи ТОВ «Газ Наз Проект», а також матеріалів досудового розслідування, пов’язаних із діяльністю ТОВ «Екселент МКД».
Після дослідження кожного з відповідних письмових доказів суд надавав стороні захисту можливість висловити свої зауваження щодо їх змісту, належності та доказового значення. Під час обговорення досліджених матеріалів захисники звернули увагу, що, на їхню думку, ключове значення для розгляду кримінального провадження мають аукціонні свідоцтва, тоді як переважна більшість інших документів стосується підготовчих процедур, пов’язаних з організацією аукціонів. Захист також звернув увагу на існування двох різних видів аукціонних свідоцтв, пов’язаних із суб’єктами господарювання «Надра Геоцентр» та «Карпати Надра Інвест». На переконання сторони захисту, жоден із досліджених документів не підтверджує, що ТОВ «Надра Геоцентр» діяло від імені учасників договору про спільну діяльність.
Крім того, захисники висловили позицію, що окремі документи лише підтверджують факт здійснення підприємством видобутку природного газу власного видобутку та не стосуються безпосередньо обставин, які входять до предмета доказування у цьому кримінальному провадженні. Інший захисник підтримав зазначену позицію. Окремо сторона захисту звернула увагу, що частина письмових матеріалів, оголошених прокурором, уже досліджувалася в межах іншого кримінального провадження. На думку захисників, ці документи не містять відомостей, які підтверджували б зв’язок із обвинуваченим Онищенком О.Р. Водночас заперечень проти їх дослідження стороною захисту не заявлялося.
У зв’язку із закінченням процесуального часу, відведеного для проведення судового засідання, дослідження письмових доказів було відкладено та продовжиться під час наступного судового засідання.
З приводу наведених обставин експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу, що дослідження письмових доказів є одним із ключових етапів судового розгляду, під час якого практичного змісту набувають гарантії змагальності, рівності сторін та права на ефективний захист. Саме на цій стадії формується процесуальна можливість сторін висловити позицію щодо належності, допустимості, достовірності та доказового значення матеріалів, на яких у подальшому може ґрунтуватися судове рішення. У цьому контексті ЄСПЛ наголошує, що хоча стаття 6 Конвенції не встановлює автономних правил допустимості доказів, оцінка справедливості кримінального провадження вимагає перевірки того, чи мала сторона захисту реальну можливість оскаржити допустимість, достовірність і доказове значення відповідних матеріалів, а також чи викликають обставини їх отримання або використання сумніви щодо їх надійності чи точності (Dursun Aliyev v. Azerbaijan, пп. 115–117; Macharik v. the Czech Republic, пп. 51–52). При цьому Суд також враховує, яке значення відповідні докази мали або могли мати для результату кримінального провадження (Dursun Aliyev v. Azerbaijan, п. 118).
Крім того, ЄСПЛ послідовно підкреслює, що національні суди зобов’язані належним чином реагувати на конкретні та релевантні доводи сторони захисту, оскільки їх формальне ігнорування може бути несумісним із гарантіями статті 6 § 1 Конвенції (Cupiał v. Poland, пп. 56–57). Водночас оцінці підлягає не лише зміст доказів, а й якість способу їх отримання та використання у кримінальному провадженні, зокрема з точки зору можливих сумнівів у їх допустимості чи достовірності (Bykov v. Russia, п. 90).
За результатами моніторингу процесуальних дій, зафіксованих під час судового засідання 15 червня 2026 року, експерти моніторингової місії IAC ISHR не встановили ознак порушення гарантій права на справедливий судовий розгляд, передбачених статтею 6 Конвенції. Під час цього судового засідання сторонам була забезпечена можливість висловлювати позицію щодо досліджуваних матеріалів, наводити аргументи стосовно їх належності, допустимості та доказового значення, а також реагувати на доводи іншої сторони. Водночас оцінка обґрунтованості цих доводів, як і остаточна оцінка досліджених доказів у їх сукупності, належить до повноважень суду під час ухвалення рішення у кримінальному провадженні.
