03. 04. 2026
16 березня 2026 року у Вищому антикорупційному суді відбулось судове засідання у рамках кримінального провадження № 52023000000000547 (справа № 991/10365/24) відносно колишніх суддів Київського апеляційного суду Паленика І.Г., Сливи Ю.М., Глиняного В.П. та Дзюбіна В.В., які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 368 КК України (прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою). У судовому засіданні брали участь обвинувачені, їхні захисники, прокурор та колегія суддів під головуванням Крикливої Т.Г. Моніторинговий звіт підготовлено за участю студентів юридичних факультетів у межах освітньо-аналітичного проекту, що реалізується за підтримки BMZ.
Основним предметом судового розгляду було клопотання сторони обвинувачення про допит свідків, а також клопотання сторони захисту про повернення застави заставодавцю.
На початку судового засідання головуюча суддя повідомила про залучення до участі у провадженні нового захисника обвинуваченого Паленика І.Г., призначеного Центром безоплатної правничої допомоги, у зв’язку з неможливістю подальшої участі попереднього захисника через стан здоров’я та необхідність тривалого лікування.
Після цього новопризначений захисник заявив клопотання про відкладення судового засідання з метою ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, вивчення обвинувального акта та узгодження правової позиції зі своїм підзахисним. Він зазначив, що не мав можливості попередньо ознайомитися з матеріалами справи, які є значними за обсягом, у зв’язку з чим потребує розумного строку для їх належного опрацювання та підготовки до участі у судовому розгляді. Обвинувачений Паленик І.Г. підтримав зазначене клопотання та просив суд, вирішуючи його, врахувати позицію судді Маслова В.В., який раніше визначив орієнтовний строк у п’ять місяців для повного ознайомлення з матеріалами цього кримінального провадження. У зв’язку з цим обвинувачений наголосив на необхідності належного мотивування судового рішення з урахуванням зазначених обставин.
Прокурор, у свою чергу, висловив позицію про вирішення клопотання на розсуд суду, зазначивши, що відомості щодо ознайомлення сторони захисту з матеріалами справи відсутні.
Порадившись на місці, суд ухвалив частково задовольнити клопотання про відкладення судового засідання, визнавши необхідність надання новопризначеному захиснику часу для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження. Водночас суд зазначив, що захисник мав можливість отримати копію обвинувального акта через секретаря судового засідання.
Суд також звернув увагу на обсяг матеріалів справи, зазначивши, що судове провадження на даний час налічує 41 том, тоді як матеріали досудового розслідування є меншими за обсягом. При цьому суд не визначив конкретного строку для ознайомлення, обмежившись зазначенням про необхідність дотримання розумного строку.
Разом із тим суд не вбачив перешкод для продовження розгляду окремих процесуальних питань, зокрема клопотань сторони обвинувачення про допит свідків. Водночас розгляд клопотання сторони захисту про повернення застави було відкладено з метою надання захиснику можливості ознайомитися з відповідними матеріалами та підготувати свою позицію.
Суд також зазначив, що новопризначеному захиснику буде надано можливість висловити позицію щодо досліджених доказів після належного ознайомлення з матеріалами справи. Водночас суд виходив із того, що орієнтовно двотижневий строк є достатнім для такого ознайомлення.
З огляду на викладене, експерти моніторингової місії IAC ISHR зазначають, що у даному провадженні ключового значення набуває забезпечення балансу між обов’язком суду дотримуватися розумних строків розгляду справи та гарантіями ефективної реалізації права на захист. З одного боку, суд визнає необхідність надання часу стороні захисту для ознайомлення з матеріалами провадження, однак з іншого — фактично продовжує розгляд справи, без забезпечення повноцінної участі новопризначеного захисника. Такий підхід може створювати ризик формального, а не реального дотримання права на захист та може впливати на дотримання принципу рівності сторін.
На думку експертів моніторингової місії IAC ISHR, у подібних процесуальних ситуаціях ключового значення набуває забезпечення належного балансу між принципом розумності строків та правом на захист як складовою права на справедливий суд. Сам по собі пріоритет оперативності розгляду не може виправдовувати обмеження ефективності реалізації права на захист, особливо у випадках зміни захисника на пізніших стадіях провадження.
У цьому контексті принциповим є не лише формальне надання часу для ознайомлення з матеріалами справи, а й оцінка його достатності з огляду на конкретні обставини, зокрема обсяг матеріалів, складність провадження та процесуальну ситуацію, у якій перебуває новопризначений захисник. Надання обмеженого строку без належної індивідуалізації може поставити під сумнів реальність можливості підготовки ефективної правової позиції.
ЄСПЛ з цього приводу наголошує, що пункт 3 (b) статті 6 Європейської конвенції з прав людини гарантує обвинуваченому достатній час і можливості для підготовки захисту. Оцінка достатності такого часу має здійснюватися з урахуванням складності справи, обсягу матеріалів та процесуальної ситуації (Galović v. Croatia, пп. 81–82). При цьому «права на захист», передбачені статтею 6 § 3 (b), спрямовані на забезпечення рівності сторін у процесі, наскільки це можливо.
У рішенні F.S.M. v. Spain (п. 55) ЄСПЛ підкреслив, що право на ефективний захист включає надання обвинуваченому достатнього часу та можливостей для підготовки, незалежно від процесуального статусу захисника. Відповідно, у ситуації залучення нового захисника вирішальним є те, чи забезпечено йому реальну можливість ознайомитися з матеріалами справи та сформувати узгоджену позицію із підзахисним до активної участі у розгляді.
Таким чином, у даному випадку оцінка процесуальних рішень має здійснюватися крізь призму того, чи забезпечує обраний підхід суду не лише формальне дотримання процесуальних вимог, а й реальну, практичну можливість реалізації права на захист. Саме цей аспект є визначальним для оцінки відповідності провадження стандартам справедливого суду.
У подальшому суд перейшов до розгляду клопотання сторони обвинувачення щодо виклику свідків. У межах зазначеного клопотання прокурор просив суд забезпечити виклик у наступне судове засідання для допиту низки осіб.
Під час оголошення клопотання новопризначений захисник обвинуваченого Паленика І.Г. заявив клопотання про відкладення його розгляду. Обґрунтовуючи свою позицію, він зазначив, що не був ознайомлений із матеріалами кримінального провадження, у зв’язку з чим не має можливості належним чином оцінити значення запропонованих до допиту свідків для встановлення обставин справи, а також не зміг узгодити відповідну правову позицію зі своїм підзахисним. Обвинувачений підтримав заявлене клопотання.
Порадившись на місці, суд ухвалив частково задовольнити клопотання захисника. Зокрема, суд визначив, що у поточному судовому засіданні буде заслухано позицію сторони обвинувачення та інших захисників, за винятком захисника Паленика І.Г. Водночас цьому захиснику було надано можливість висловити свою позицію щодо відповідного клопотання у наступному судовому засіданні, призначеному на наступний день – 17 березня 2026 року.
Надалі судовий розгляд було відкладено у зв’язку з оголошенням сигналу повітряної тривоги у місті Києві, а також закінченням відведеного процесуального часу.
Експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу, що зафіксований підхід суду потребує оцінки крізь призму забезпечення принципів рівності сторін та ефективності права на захист. З одного боку, суд визнав необхідність надання новопризначеному захиснику часу для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, зокрема з урахуванням їх значного обсягу. З іншого боку, фактичне продовження розгляду процесуальних питань із відтермінуванням участі цього захисника лише до наступного судового засідання, призначеного вже на наступний день, об’єктивно створює напруження між задекларованою потребою у підготовці та реально наданими можливостями для її здійснення. У цьому контексті виникають обґрунтовані сумніви щодо того, чи забезпечується новопризначеному захиснику реальна, а не формальна можливість належним чином підготуватися до участі у розгляді, зокрема з огляду на обсяг матеріалів справи (щонайменше 41 том) та необхідність узгодження правової позиції з підзахисним. Така процесуальна ситуація може призводити до фактичного обмеження можливості сторони захисту своєчасно та повноцінно реагувати на клопотання сторони обвинувачення.
ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що кожній стороні має бути надана реальна можливість представити свою позицію в умовах, які не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з опонентом (Ezeoke v. the United Kingdom, п. 51). Суд також наголошує, що принципи змагальності та рівності сторін, які є взаємопов’язаними, становлять фундаментальні елементи права на справедливий судовий розгляд у розумінні статті 6 § 1 Конвенції (Đurić v. Serbia, п. 70). Крім того, ЄСПЛ зазначає, що держава, забезпечуючи стороні захисту правову допомогу, повинна проявляти належну старанність для гарантування реального та ефективного здійснення прав, передбачених статтею 6 Конвенції (Khavshabova v. Georgia, п. 35). Це передбачає не лише формальне призначення захисника, а й створення умов, за яких він може ефективно виконувати свої функції.
З огляду на викладене, поєднання визнання судом необхідності надання часу для підготовки із фактичним очікуванням активної процесуальної участі вже у наступному засіданні може ставити під сумнів ефективність реалізації права на захист. У подібних обставинах існує ризик того, що такі процесуальні підходи у подальшому можуть бути оцінені крізь призму стандартів статті 6 Конвенції як такі, що не забезпечують реального балансу між сторонами та ефективності захисту.
Враховуючи все вищезазначене, справа рекомендується до подальшого моніторингу.
