12. 01. 2026
5 січня 2026 року у Вищому антикорупційному суді відбулося судове засідання у межах кримінального провадження № 52024000000000222 стосовно колишнього першого заступника голови Дніпропетровської обласної військової адміністрації Орлова Володимира Володимировича, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України (прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою). На засіданні були присутні обвинувачений, його захисники, прокурор та головуюча суддя Задорожна Л.І.
Основним предметом розгляду став допит свідків за клопотанням сторони захисту, один із яких був допитаний повторно у зв’язку з нововиявленими обставинами.
У ході допиту було заслухано працівницю рецепції Філатову А.А., яка працює в одному з товариств Куцого Р.В. Свідок повідомила, що її безпосереднім керівником є Куций Р.В., який приймав її на роботу. За її словами, на роботі їй було надано службовий телефон, однак вона не пам’ятає, чи змінювався його номер, а також чи повідомляла вона цей номер іншим особам. Свідок зазначила, що не знає номер телефону напам’ять, оскільки він записаний у блокноті, та повідомила свій графік роботи.
Філатова А.А. підтвердила, що їй відомо про існування ТОВ «Альфавеахауз», однак не змогла пригадати, з яких джерел дізналася про це товариство, припустивши, що могла бачити його назву у документах. Вона пояснила, що в межах виконання своїх обов’язків передає документи понад десяти різних підприємств, при цьому конкретних документів ТОВ «Альфавеахауз» не пам’ятає, хоча не виключає, що могла бачити їх у 2025 році. Свідок також наголосила, що документи, які передає, вона не перечитує.
Свідок повідомила, що їй невідомо, хто є власником або керівником ТОВ «Альфавеахауз», чим займається це товариство, а також яка його юридична чи фактична адреса. Вона також зазначила, що їй нічого не відомо про питання виділення земельної ділянки щодо цього товариства.
Водночас Філатова А.А. підтвердила, що бере участь у документообігу ТОВ «Альфавеахауз» за дорученням свого керівника. За її словами, документи для передачі вона отримувала електронною поштою або від юриста ТОВ «Альфавеахауз», інших способів отримання документів не було. Свідок також підтвердила, що знайома з директором цього товариства та спілкувалася з нею з робочих питань.
Відповідаючи на запитання сторін, свідок зазначила, що не може сказати, як часто через неї передавалися документи ТОВ «Альфавеахауз», охарактеризувавши такі випадки як поодинокі протягом кількох років. Вона пояснила, що коло осіб, доручення яких вона може виконувати та яким має право передавати документи, визначається її керівником. Також свідок повідомила, що не пам’ятає випадків передачі документів особі у військовій формі, не знає, хто такий Гончар О., не веде облік документів, які передає, та не повідомляла працівників офісу або інших осіб про свій робочий номер телефону.
Сторона захисту звернула увагу суду на те, що на початку допиту свідок не змогла назвати ім’я директора ТОВ «Альфавеахауз» та з труднощами пригадувала назву підприємства, однак після уточнюючих запитань змогла назвати керівника товариства після озвучення конкретного прізвища. Суд підтвердив, що такі обставини мали місце. У відповідь свідок пояснила це хвилюванням.
Відповідаючи на запитання суду, Філатова А.А. також повідомила, що номер її робочого телефону записаний на робочому місці, однак вона не знає, де саме можна знайти контактний номер телефону для зв’язку з компанією, у якій працює. Вона підтвердила, що передає документи ТОВ «Альфавеахауз» безпосередньо директору цього товариства.
У зв’язку з нововиявленими обставинами суд повторно допитав Куцого Р.В. Свідок повідомив, що знайомий з Філатовою А.А., яка є його помічницею та займається організаційними і побутовими питаннями, зокрема організацією зустрічей і конференцій. Він зазначив, що не контролює, кому саме вона допомагає в офісі, та спілкується з нею безпосередньо.
Куций Р.В. також повідомив, що йому невідомо, хто, окрім нього та юриста ТОВ «Альфавеахауз», може передавати документи керівнику цього товариства. Він наголосив, що не передавав жодних документів Гончару О. та не знає, з яких підстав ця особа могла діяти від імені чи в інтересах ТОВ «Альфавеахауз». Свідок зазначив, що робочий номер телефону Філатової А.А. відомий йому вже кілька років, однак він не знає, чи змінювався цей номер. Також він додав, що інші організації можуть зв’язатися з його підприємством за контактними номерами, розміщеними на офіційному сайті.
З огляду на стандарти статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, національний суд зобов’язаний здійснювати оцінку показань свідків не ізольовано, а в контексті всієї сукупності доказів, з урахуванням їх внутрішньої узгодженості, джерела походження, умов надання та реального ступеня обізнаності свідків щодо обставин, які мають значення для справи. Такий підхід є ключовим елементом забезпечення не лише формальної законності, а й матеріальної справедливості кримінального провадження.
У цьому контексті зафіксовані під час судового розгляду коливання у показаннях свідків, фрагментарний характер їхніх знань, а також відсутність безпосереднього сприйняття істотних обставин справи об’єктивно знижують доказову цінність таких свідчень як самостійного та вирішального доказу. За таких умов особливого значення набуває обов’язок суду здійснити підвищений стандарт перевірки їхньої надійності, переконливості та узгодженості з іншими доказами, а також уникати покладання ключових процесуальних рішень на свідчення, які мають похідний, неповний або внутрішньо суперечливий характер.
Європейський суд з прав людини послідовно наголошує, що завдання національного суду полягає не лише у формальній перевірці допустимості доказів, а передусім у забезпеченні справедливості провадження в цілому, з урахуванням того, як саме докази були отримані, подані та оцінені судом (Škoberne v. Slovenia, пп. 99–100; Schenk v. Switzerland, п. 46). У випадках, коли показання є суперечливими або викликають обґрунтовані сумніви, зокрема якщо вони походять від осіб, опосередковано пов’язаних із подіями або структурами, що фігурують у справі, принцип in dubio pro reo набуває особливого значення як складова презумпції невинуватості, закріпленої у статті 6 § 2 Конвенції (Telfner v. Austria, п. 15).
Як наголосив ЄСПЛ у справі Kolompar v. Serbia, справедливий кримінальний процес передбачає дотримання двох базових вимог: по-перше, обов’язок сторони обвинувачення довести вину особи поза розумним сумнівом, і по-друге, необхідність тлумачення будь-яких обґрунтованих сумнівів щодо доказів на користь обвинуваченого, а не на користь обвинувачення (п. 16). Відхилення від цих принципів, зокрема шляхом некритичного сприйняття сумнівних або непослідовних свідчень, здатне підірвати загальну справедливість провадження.
У ході моніторингу цього кримінального провадження експерти моніторингової місії IAC ISHR неодноразово фіксували ознаки внутрішньої неузгодженості та суперечливості показань свідків (див. Моніторинг кримінального провадження Орлова В.В. від 8 та 19 грудня 2025 року). У своїй сукупності такі обставини об’єктивно потребують від національного суду особливо ретельної, зваженої та критичної оцінки доказів, з тим щоб запобігти ухваленню процесуальних рішень на підставі свідчень, достовірність і надійність яких викликає обґрунтовані сумніви з точки зору стандартів справедливого судового розгляду.
Враховуючи наведене вище, справа рекомендується до подальшого моніторингу.
