25. 09. 2025
12 вересня 2025 року у Вищому антикорупційному суді відбулося судове засідання у межах кримінального провадження № 52024000000000222 стосовно колишнього першого заступника голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації Орлова Володимира Володимировича, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України (прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою). На засіданні були присутні обвинувачений, його захисники, прокурор та головуюча суддя Задорожна Л.І.
Основним предметом судового засідання став допит свідка, викликаного за ініціативою сторони захисту. Допитана особа є засновником ТОВ «Альфавеахауз» та директором ТОВ «ПЛУТОС 2019».
У ході допиту свідок повідомила, що ТОВ «Альфавеахауз» спеціалізується на оренді лісових ділянок. Вона вказала, що рахунки підприємства оплачуються кількома сторонніми компаніями, однак їй не відомо, на якій саме правовій підставі здійснюються ці платежі. За словами свідка, діяльність підприємства не спрямована на отримання прибутку. Водночас вона підтвердила, що ТОВ «Альфавеахауз» зверталося до Дніпропетровської обласної державної адміністрації з клопотаннями щодо виділення земельної ділянки, проте не змогла пояснити, з якою метою такі звернення подавалися. Свідок також не змогла відповісти на запитання щодо розміру орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у користуванні підприємства. На уточнення захисника щодо наявності двох засновників у ТОВ «Альфавеахауз» (в той час як свідок стверджувала про одного), вона також не надала чіткої відповіді. Крім того, свідок визнала, що не ознайомлювалася з текстами звернень, які подавалися від імені підприємства до обласної адміністрації.
На окрему увагу заслуговує заява свідка про те, що всі питання, пов’язані з організацією роботи підприємства та орендою земельних ділянок, вирішуються її чоловіком. З огляду на наведене, сторона захисту звернулася до суду з клопотанням про виклик на допит чоловіка свідка, мотивуючи це необхідністю з’ясування обставин, пов’язаних з організаційною діяльністю підприємства, а також встановлення особи, яка діяла на підставі довіреності від імені ТОВ «Альфавеахауз» при поданні одного з клопотань до Дніпропетровської ОДА.
Прокурор не заперечував проти задоволення вказаного клопотання. Суд, заслухавши позиції сторін, ухвалив рішення викликати зазначеного свідка для допиту.
Експерти моніторингової місії IAC ISHR відмічають, що допит свідків у кримінальному провадженні є одним з ключових інструментів реалізації права на захист та принципу змагальності сторін. Він не лише сприяє встановленню фактичних обставин, а й є джерелом доказової інформації, на підставі якої суд формує внутрішнє переконання. У цьому контексті обов’язок суду полягає не тільки у фіксації показань, але й у їхньому критичному аналізі з урахуванням усіх доказів у справі — для виявлення суперечностей, оцінки достовірності джерел та формування цілісної картини подій.
Ефективність такого допиту значною мірою залежить від активної ролі суду, який має забезпечити процесуальні умови для повного, послідовного і неупередженого викладення інформації свідком. Такий підхід унеможливлює формальний підхід до розгляду та перетворює свідчення на релевантний і вагомий елемент доказової бази. Водночас належна оцінка свідчень є важливою передумовою довіри суспільства до суду, адже саме в прозорості й неупередженості цього процесу втілюється принцип справедливого судового розгляду.
Особливої ваги Європейський суд з прав людини надає тому, наскільки очікувані свідчення могли вплинути на хід або результат судового розгляду. Зокрема, у справі Khachapuridze and Khachidze v. Georgia (пп. 95–99) Суд сформулював триетапний тест, який застосовується для оцінки дотримання права сторони захисту на виклик і допит свідків відповідно до статті 6 § 3(d) Конвенції.
Щодо першого елементу зазначеного тесту — обґрунтованості клопотання, — ЄСПЛ підкреслює необхідність аналізу того, чи могли відповідні свідчення вплинути на результат розгляду справи, та чи було обґрунтовано очікувати, що вони зміцнять позицію захисту. При цьому оцінка «достатності» клопотання залежить від сукупності факторів: стадії провадження, національних норм, логіки стратегії сторін та їхньої процесуальної поведінки.
Щодо другого елементу — реакції національних судів, — Суд наголошує, що чим сильнішими та переконливішими є доводи захисту, тим вищим є стандарт обґрунтування для суду у випадку відмови в допиті свідка. Релевантність свідчень та рівень процесуальної активності сторін прямо впливають на необхідність надання мотивованої відповіді.
Третій елемент тесту стосується оцінки справедливості судового розгляду в цілому: Європейський суд з прав людини підкреслює, що питання дотримання справедливого суду не може аналізуватись у відриві від розвитку всього провадження — навіть якщо окремі дії не були ідеальними, остаточна оцінка залежить від того, чи було порушено загальний баланс процесу.
У розглянутому епізоді сторона захисту належним чином обґрунтувала клопотання про виклик додаткового свідка, посилаючись на його обізнаність щодо організаційної структури та функціонування підприємства, що має процесуальне значення у справі. Зафіксована під час засідання відсутність заперечень з боку прокурора додатково вказувала на наявність процесуальної доцільності такого допиту.
З огляду на позиції сторін та з урахуванням обставин провадження, рішення про виклик вказаного свідка, з точки зору об’єктивного спостерігача, відповідає підходу, сформульованому ЄСПЛ щодо забезпечення рівності сторін та реалізації права захисту на допит свідків. Такий процесуальний розвиток не суперечить стандартам, викладеним у статті 6 Європейської конвенції з прав людини, та демонструє врахування судом аргументів, які, за практикою ЄСПЛ, є юридично значущими.
Таким чином, за наявною інформацією, відсутні підстави вважати, що в даному засіданні мали місце процесуальні дії, які виходять за межі сумісності з гарантіями Конвенції.
