01. 06. 2026
6 травня 2026 року у Вищому антикорупційному суді відбулося судове засідання у межах кримінального провадження № 52023000000000423 (справа № 991/10619/23) стосовно колишнього заступника директора філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця» Онисимюка Олексія Миколайовича, а також директора ТОВ «Обрій події» Бутанова Ігоря Анатолійовича та Онищенка Андрія Леонідовича, яких обвинувачують у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 209, ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 369 КК України (легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом; прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою; пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі). У судовому засіданні брали участь обвинувачені, їх захисники (один з яких у режимі відеоконференції), прокурор а також колегія суддів під головуванням Олійника О.В. Моніторинговий звіт підготовлено за участю студентів юридичних факультетів у межах освітньо-аналітичного проєкту, що реалізується за підтримки BMZ.
Основним предметом судового розгляду було дослідження письмових доказів сторони обвинувачення.
На початку судового засідання обвинувачений Бутанов І.А. звернувся до суду із заявою про необхідність, на його думку, усунення окремих процесуальних порушень. Зокрема, він просив надати йому можливість усно викласти відповідні доводи з метою їх фіксації у протоколі судового засідання для подальшого оскарження процесуальних рішень. Суд зазначив, що така заява має бути подана у письмовій формі через канцелярію суду, після чого суд ознайомиться з її змістом та надасть можливість стороні захисту висловити відповідну позицію у наступному судовому засіданні.
У подальшому прокурор подав для дослідження матеріали томів досудового розслідування № 15–18 та № 23, які містили, зокрема, протокол огляду файлу звіту мобільного телефону, а також документи, що, за версією сторони обвинувачення, становили процесуальну підставу для проведення оперативно-розшукових заходів та негласних слідчих (розшукових) дій.
Сторона захисту заявила клопотання про визнання поданих доказів очевидно недопустимими та заперечила проти їх подальшого дослідження у судовому засіданні. Захисники зазначали, що протокол огляду файлу звіту мобільного телефону Онисимюка О.М. є похідним доказом, тоді як у матеріалах кримінального провадження, на думку захисту, відсутні належні та достатні відомості щодо походження первинного джерела інформації — мобільного телефону, з якого нібито було сформовано відповідний файл звіту. Зокрема, сторона захисту звертала увагу на відсутність у матеріалах провадження належних відомостей щодо порядку вилучення мобільного телефону, наявності судових рішень, пов’язаних з обмеженням права на таємницю спілкування та листування, а також дотримання процесуальних гарантій під час отримання інформації з відповідного пристрою. Крім того, захисники наголошували, що у матеріалах справи відсутні відомості про ухвали слідчого судді, протоколи проведення обшуку, арешту або вилучення телефону, а копіювання інформації, відповідно до досліджуваних документів, здійснювалося не безпосередньо з мобільного телефону, а з іншого носія інформації. Окремо сторона захисту звертала увагу, що електронні матеріали та програмне забезпечення «Cellebrite Reader», яке використовувалося під час дослідження електронних даних, за твердженням захисту, не були належним чином відкриті стороні захисту відповідно до вимог статті 290 КПК України та не були належно відображені у відповідних протоколах слідчих дій. Крім того, захисники зазначали про можливе порушення порядку відкриття матеріалів досудового розслідування та дослідження доказів у суді.
Обвинувачений Бутанов І.А. підтримав позицію свого захисника та додатково зазначив, що окремі томи, подані стороною обвинувачення, стосуються інших товарів та обставин, які, на його переконання, не пов’язані безпосередньо з предметом обвинувачення у цьому кримінальному провадженні. Крім того, він наголосив, що відповідні електронні докази не були належним чином відкриті стороні захисту для повноцінного ознайомлення та аналізу.
Прокурор заперечив проти доводів сторони захисту та зазначив, що матеріали, пов’язані з копіюванням інформації з телефону, а також протокол тимчасового доступу до речового доказу були долучені до матеріалів справи раніше та відкривалися стороні захисту. За словами прокурора, тимчасовий доступ до речового доказу — мобільного телефону — було отримано на підставі ухвали слідчого судді в межах іншого кримінального провадження, а копіювання інформації здійснювалося за участю спеціаліста. Також прокурор зазначив, що сторона захисту мала можливість ознайомитися з відповідними матеріалами.
Після обговорення заявленого клопотання суд, порадившись на місці, відмовив у його задоволенні, зазначивши, що на цьому етапі не вбачається очевидної недопустимості поданих доказів. Водночас суд звернув увагу, що питання допустимості таких доказів може бути вирішене лише після їх безпосереднього дослідження під час судового розгляду та оцінки всіх обставин у сукупності.
Надалі прокурор розпочав дослідження протоколу огляду файлу звіту мобільного телефону та листувань, які, за версією сторони обвинувачення, можуть свідчити про контроль обвинуваченим Онисимюком О.М. окремих фінансових операцій, закупівель та комунікації з контрагентами.
У зв’язку із закінченням процесуального часу, а також неможливістю подальшої участі одного із захисників у судовому засіданні, судове засідання було завершено.
З урахуванням викладеного експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу, що зафіксовані під час судового засідання доводи сторони захисту стосуються не лише змісту окремих доказів, а передусім процесуального порядку їх отримання, збереження, перевірки та подальшого використання у кримінальному провадженні. У цьому контексті особливого значення набуває обов’язок національного суду забезпечити належну перевірку законності способу отримання електронних доказів, їхнього походження, цілісності, автентичності, а також реальної можливості їх ефективної перевірки стороною захисту. Особливу увагу привертають доводи сторони захисту щодо використання похідного електронного доказу за відсутності, за її твердженням, належних відомостей про походження первинного носія інформації. Зокрема, захист посилався на відсутність у матеріалах кримінального провадження належних даних щодо процесуального оформлення вилучення мобільного телефону, проведення обшуку, арешту чи інших процесуальних дій, пов’язаних з отриманням інформації з відповідного пристрою. Додаткового значення ці доводи набувають з огляду на твердження сторони захисту про те, що копіювання інформації здійснювалося не безпосередньо з мобільного телефону, а з іншого носія інформації, що потенційно може мати значення для оцінки достовірності, незмінності та цілісності відповідних електронних даних.
За таких обставин національні суди мають забезпечувати ретельну перевірку способу формування доказової бази та меж доказового значення відповідних електронних матеріалів, оскільки ці питання безпосередньо пов’язані з дотриманням принципів змагальності, рівності сторін та загальної справедливості судового провадження. У цьому контексті визначального значення набуває не лише формальна наявність процесуальних документів, а й можливість простежити безперервність походження доказу, законність доступу до інформації та відсутність обґрунтованих сумнівів щодо її автентичності. Окремої уваги заслуговують доводи сторони захисту щодо можливого неналежного відкриття електронних доказів та програмного забезпечення «Cellebrite Reader», за допомогою якого здійснювалося дослідження електронних даних. За своєю суттю такі доводи стосуються не лише технічних аспектів дослідження доказів, а й забезпечення стороні захисту реальної можливості ефективно перевірити спосіб отримання, структуру, зміст та подальше опрацювання електронної інформації. У подібних справах саме повнота та своєчасність відкриття електронних матеріалів стороні захисту є однією з ключових гарантій реалізації права на ефективний захист.
У цьому аспекті показовою є практика ЄСПЛ, відповідно до якої право на справедливий судовий розгляд вимагає від національних судів не формального, а реального та змістовного розгляду доводів сторін, зокрема тих, що стосуються законності способу отримання доказів та можливості ефективно поставити під сумнів їхню достовірність і допустимість (Semenya v. Switzerland, п. 194). Аналогічно у справах Macharik v. The Czech Republic (пп. 51–52) та Seppern v. Estonia (пп. 36–37) ЄСПЛ наголошував, що при оцінці допустимості доказів визначальним є питання загальної справедливості провадження, включаючи спосіб отримання доказів, їхню якість, надійність, а також те, чи мала сторона захисту реальну можливість ефективно оскаржити їх використання.
На думку експертів моніторингової місії IAC ISHR, у ситуаціях, коли сторона захисту ставить під сумнів законність походження електронних доказів, порядок отримання інформації та повноту відкриття матеріалів досудового розслідування, національні суди мають надавати належну та мотивовану оцінку таким доводам. Водночас у межах цього судового засідання сторона обвинувачення також зазначала про наявність відповідних ухвал слідчого судді, процесуальних документів та попереднє відкриття частини матеріалів стороні захисту. За таких обставин доводи сторони захисту на цьому етапі провадження не можуть бути однозначно оцінені як безспірно підтверджені, а питання допустимості та надійності відповідних електронних доказів потребують подальшої процесуальної перевірки судом.
У цьому контексті саме по собі відкладення остаточної оцінки допустимості доказів до стадії ухвалення судового рішення не може автоматично розглядатися як порушення гарантій статті 6 ЄКПЛ, за умови що у подальшому суд надасть змістовну, всебічну та належно мотивовану оцінку доводам сторін щодо походження, цілісності, відкриття та способу отримання відповідних електронних доказів.
З урахуванням початкової стадії моніторингу цього кримінального провадження експерти моніторингової місії IAC ISHR наразі не фіксують обставин, які б однозначно свідчили про порушення права на справедливий судовий розгляд. Разом із тим подальший перебіг судового розгляду та спосіб оцінки судом доводів сторін щодо допустимості й надійності електронних доказів матимуть істотне значення для оцінки дотримання гарантій статті 6 ЄКПЛ.
