17. 06. 2024
6 червня 2024 року у Вищому антикорупційному суді відбулося судове засідання по справі №991/4826/24 відносно адвоката Носова Олексія Сергійовича, якого підозрюють у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 369 КК України (пропозиція чи обіцянка службовій особі, надати їй або третій особі неправомірну вигоду, а так само надання такої вигоди за вчинення чи невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища). Моніторинг судового засідання відбувався завдяки онлайн трансляції, яка проходила на каналі ВАКС.
Під час судового засідання відбувся розгляд клопотання сторони обвинувачення про обрання Носову О.С. запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 15 мільйонів гривень. Порядок розгляду клопотання відбувався наступним чином: заперечення сторони захисту, обґрунтування сторони обвинувачення.
Сторона захисту подала письмове заперечення на вищевказане клопотання, яким вказала на необґрунтованість підозри та відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Щодо обґрунтованості підозри. Так, адвокати зазначили, що однією із форм, інкримінованої Носову О.С. статті, є пропозиція надати неправомірну вигоду з використанням наданої влади, поміж тим, повідомлення про підозру не містить чіткої інформації з приводу того, які саме дії підзахисного, за позицією сторони обвинувачення, підпадають під пропозицію, оскільки повідомлення містить два епізоди. При цьому, на думку адвокатів, один епізод не підтверджується жодним доказом, а на обґрунтування іншого стороною обвинувачення надано два спірні докази:
- Протокол додаткового допиту свідка, який фактично містить субʼєктивну думку особи, яка не підтверджується жодним належним доказом. Крім того, адвокати звернули увагу суду, що цей свідок був агентом НАБУ, а згідно практики ЄСПЛ особа, яка є агентом правоохоронного органу, фактично є стороною обвинувачення, тому у даному випадку його покази не можуть братися до уваги.
- Протоколи НСРД, які не містять пропозиції неправомірної вигоди у розмірі 200 тисяч доларів.
Поміж іншого, адвокати акцентували увагу на тому, що матеріали справи не містять інформації щодо конкретної особи, якій, нібито, пропонувалась неправомірна вигода, в усіх документах зазначено абстрактне формулювання «прокурорам САП та детективам НАБУ».
В цілому правова позиція сторони захисту ґрунтувалась на тому, що в даній справі мала місце провокація злочину зі сторони обвинувачення, оскільки пропозиція неправомірної вигоди та натяки на неї виходили виключно від агента НАБУ, а також, на думку адвокатів, провокацію підтверджують матеріали НСРД, оскільки містять фрагментарний характер відомостей.
Захисники і сам Носов О.С. підтвердили, що спілкування з певною особою відбувалося, проте, не в такому ключі, як обвинувачення намагається це продемонструвати. Захисники наголосили на тому, що підозрюваний є адвокатом, а робота адвоката полягає у збиранні будь-якої інформації, яка може бути корисна стороні захисту, а тому, коли адвокат отримує відомості про те, що третя особа спілкується з прокурорами і детективами і знає певну інформацію, то виникає питання, яке адвокат зобов’язаний перевірити, – чи немає витоку інформації досудового розслідування або підстав для відводу прокурора. Отже, спілкування в такому випадку може здійснюватися з правомірною метою.
Окремо захисники наголосили на тому, що як тільки Носов О.С. побачив ознаки провокації, він припинив будь-яке спілкування з особою.
Щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. На думку захисту, сторона обвинувачення належним чином не обґрунтувала наявність ризиків, а просто перелічила всі ризики, вказані у ст. 177 КПК України.
Адвокати зазначили, що у даному провадженні відсутні ризики взагалі, оскільки Носов О.С. є адвокатом, має відповідний соціальний статус, ділову репутацію і міцні соціальні звʼязки, що, поміж іншого, підтверджується заявами про взяття на поруки від інших адвокатів.
Окрему увагу захист звернув на розмір застави, який зазначив прокурор. Так, адвокати повідомили, що 15 мільйонів гривень є завідомо непомірною заставою для їх підзахисного та в цілому необґрунтованою. На думку адвокатів, таку суму можна розглядати, як спосіб тиску на підозрюваного і бажання, щоб їх підзахисний опинився в слідчому ізоляторі.
Носов О.С. повністю підтримав позицію своїх адвокатів і зазначив, що розмір застави у 15 мільйонів гривень є непомірним для нього, оскільки всі його та дружини рахунки заблоковані, належні йому транспортні засоби арештовані і наразі весь його майновий стан складає близько 200 тисяч гривень, а заробляти він більше не може, оскільки його звільнили з роботи.
Враховуючи все вищевикладене, сторона захисту просила відмовити у задоволенні клопотання сторони обвинувачення та застосувати до їх підзахисного запобіжний захід у вигляді особистої поруки.
Сторона обвинувачення, в свою чергу, зазначила, що клопотання є вмотивованим та обґрунтованим, наявні і підтверджені всі ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а тому клопотання підлягає задоволенню.
На думку прокурора обґрунтованість клопотання та підозри підтверджується:
- показаннями свідка Петренко, який надав слідству роздруківку переписки із мобільного застосунку Сігнал з якої вбачається, що Носов О.С. був ініціатором всіх зустрічей, а під час однієї з них надав свідку список із 5 пунктів (відновлення досудового розслідування зі стадії 290 КПК України, перекваліфікація дій за ст. 366 КК України, зміна повідомлення про підозру, виділення одного з епізодів в окреме провадження, зміна підслідності нового кримінального провадження за органами Національної поліції України.) В подальшому, зі слів свідка, під час спілкування Носов Олексій посилався на цей список.
- протоколами негласних слідчих розшукових дій. Прокурор зачитав деякі частини цих протоколів, у яких була інформація, яка на думку прокурора, підтверджує обґрунтованість підозри.
Окрім того, прокурор заперечував проти доводів захисників щодо відсутності ризиків і зазначив, що наявність ризиків обґрунтована, так як Носов О.С.: не надає паролі від всіх своїх телефонів; його міцні соціальні звʼязки наразі не вплинуть на його перебування в Україні, оскільки, як сказав сам підозрюваний, його було звільнено з роботи, а тому він може виїхати закордон разом з дружиною; ймовірність тиску на свідків також не може бути виключена.
Суд, заслухавши доводи сторін, частково задовольнив клопотання сторони обвинувачення та застосував відносно Носова Олексія заставу у розмірі 12 мільйонів гривень.
Експерти моніторингової місії IAC ISHR висловлюють своє занепокоєння з приводу розміру застави, обраної судом. Протягом 2024 року ми неодноразово фіксували таку негативну тенденцію, як ігнорування стороною обвинувачення та судом майнового стану підозрюваних (обвинувачених) і встановлення завідомо непомірного розміру застави національними судами, що є порушенням Європейської конвенції з прав людини (надалі – ЄКПЛ). Гарантія, передбачена п. 3 ст. 5 Конвенції, покликана забезпечити не відшкодування завданих збитків, а, зокрема, явку обвинуваченого в судове засідання. Тому суму застави необхідно оцінювати головним чином «з огляду на обвинуваченого, його активи та стосунки з особами, які мають надати забезпечення, іншими словами, залежно від можливого ступеня впевненості в тому, що перспектива втрати забезпечення (застави), заходи проти поручителів у разі неявки обвинуваченого (підозрюваний) на судовий розгляд будуть діяти як достатній стримуючий фактор, щоб розвіяти будь-яке бажання з його боку сховатися» ( п. 70, Gafa v. Malta).
Нездійснення національними судами оцінки спроможності заявника сплатити необхідну суму може призвести до констатації ЄСПЛ порушення. Однак обвинувачений (підозрюваний), якого судові органи готові звільнити під заставу, повинен сумлінно надати достатню інформацію, яку можна перевірити в разі потреби, про розмір застави, що має бути призначений (п. 68, Toshev v. Bulgaria).
З огляду на це, звертаємо увагу, що відсутність належного та достатнього обґрунтування при ухваленні рішення про визначення розміру застави може розцінюватися як порушення п. 3 ст. 5 Конвенції.
Крім того, експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу на позицію захисту з приводу можливої наявності провокації злочину та наголошують, що згідно усталеної практики ЄСПЛ здійснення провокації (підбурювання) з боку правоохоронного органу є порушенням права на справедливий суд, яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції. ЄСПЛ неодноразово вказував, що для проведення поліцейської операції правоохоронці повинні мати достатні підстави для підозри заявника, а діяльність співробітників поліції з участі в операції має бути здійснена у «переважно пасивний спосіб» (in an essentially passive manner), а сама така операція має здійснюватися за наявності судового контролю. Суспільний інтерес не може виправдати використання доказів, отриманих у результаті підбурювання з боку поліції. (п. 36-39, Teixeira de Castro v. Portugal).
Враховуючи вищевикладене, експерти моніторингової місії IAC ISHR рекомендують дану справу до моніторингу, оскільки спостерігачами були зафіксовані ознаки можливого порушення п.3 ст. 5 та п.1 ст. 6 ЄКПЛ.
