08. 02. 2024
6 лютого в Шевченківському районному суді міста Львів пройшло чергове судове засідання по справі №450/1357/17 за звинуваченням Гаврилюка Д.М., Монте С.Г., Кольцова І.М. в умисному вбивстві.
Суд засідав у складі колегії трьох суддів з головуючою Луців-Шумською Н.Л. Також у судовому засіданні був присутній прокурор, троє обвинувачених та захисники Гаврилюка Д.М., Кольцова І.М., Монте С.Г.
У даному судовому засіданні експерти IAC ISHR виявили ряд порушень 1. Обвинувачений не мав реальної змоги належним чином організувати свій захист, оскільки у його захисника не було як доступу до всіх матеріалів справи, так і часу на ознайомлення з усіма томами (40+ томів). Як зазначив сам захисник, він мав доступ до кількох перших томів справи, і ознайомився тільки з 7 із них. Внаслідок цього неможливо було навіть провести якісне конфіденційне побачення. Суд вислухавши позицію захисту прийняв рішення, що захист буде ознайомлюватись з матеріалами справи під час судових дебатів. Після цього, суд вирішив одразу передати слово прокурору.
Така процесуальна поведінка суду викликає об’єктивні сумніви у дотриманні в процесі принципу рівності сторін та дотримання права на захист, передбачених п. 3 ст. 6 ЄКПЛ.
ЄСПЛ у своїй практиці зазначає, що стаття 6 §3 гарантує обвинуваченому достатній час і можливості для підготовки свого захисту. Обвинувачений повинен мати можливість організувати свій захист належним чином і без обмежень щодо можливості викласти всі відповідні аргументи захисту перед судом першої інстанції і, таким чином, вплинути на результат провадження. Щодо питання достатності часу і засобів, що надаються обвинуваченому для захисту, то мають враховуватись всі обставини справи (п.56 «Rook v. Germany»). ЄСПЛ наголошує на тому, що «обвинувачений [сторона захисту] повинен мати можливість організувати свій захист належним чином і без обмежень щодо можливості викласти всі відповідні аргументи захисту перед судом першої інстанції та, таким чином, вплинути на результат провадження». Обвинуваченому має бути надано необмежений доступ до матеріалів справи. Ненадання стороні захисту речових доказів, які містять такі відомості, які могли б дозволити обвинуваченому виправдати себе або пом’якшити вирок, означає відмову в наданні засобів, необхідних для підготовки захисту (п.56-58 «Rook v. Germany»).
Враховуючи поведінку суду, у спостерігачів IAC ISHR виникають сумніви, що суд належним чином оцінив складність справи та обсяг матеріалів, виділяючи час на ознайомлення, а також належним чином забезпечив дотримання права на захист.
Експерти IAC ISHR також наголошують на тому, що без доступу до матеріалів справи неможливе забезпечення рівності сторін судового процесу, оскільки в такій ситуації сторона захисту суттєво обмежена в своїх правах. Крім того, як зазначає ЄСПЛ саме на суд покладено обов’язок перевіряти, чи сторона захисту такий доступ до матеріалів мала, а також забезпечити, щоб можливі труднощі, з якими сторона захисту може зіткнутись, під час реалізації права на доступ до матеріалів справи не впливали на суть прав обвинуваченого (п.49 «Kikabidze v. Georgia»).
Окрім того, під час всього часу моніторингу судового процесу спостерігачі IAC ISHR фіксували зауваження сторони захисту щодо достовірності доказів, які надає сторона обвинувачення, джерела їх походження та спосіб отримання. Сторона захисту подала ряд клопотань щодо даного питання, які судом відхилялись. У судовому засіданні 06.02.2024 сторона обвинувачення послалась на Постанову пленуму ВП ВСУ № 756/10060/17 від 31.08.2022, зазначаючи, що за цією постановою “невідповідність тим чи іншим вимогам закону нівелює доказове значення відомостей, одержаних в результаті відповідних процесуальних дій не в будь-якому випадку, а лише в разі, якщо вони призвели до порушення прав людини та основоположних свобод, або ж ставить під сумнів походження доказів, їх надійність, достовірність”. Прокурор зазначив, що до кожного доказу є відповідний протокол, який пояснює їх походження, а самі докази, як випливає з їх дослідження, є достовірними. Проте, прокурор не згадує, що в цій же постанові пленуму ВП ВСУ, яку він цитував зазначається, що “для прийняття законного й обґрунтованого рішення суд має отримувати максимально повну інформацію щодо обставин, які належать до предмета доказування, надаючи сторонам у змагальній процедурі достатні можливості перевірити й заперечити цю інформацію”.
Беручи до увагу характер даного судового процесу, а також тенденцію систематичного фіксування спостерігачами IAC ISHR фактів, які можуть свідчити про порушення прав сторони захисту, то виникають об’єктивні сумніви щодо дотримання принципів зазначених у цьому ж рішенні пленуму ВП ВСУ.
Також, як зазначає у цій постанові ВП ВСУ: “ завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. Суд, який вирішує питання щодо допустимості доказів, насамперед, має враховувати права особи і виправданість їх обмеження державою, незалежно від того, яким саме представником держави ці права обмежуються”. Тобто, у першу чергу завжди має враховуватись факт того, чи дотримані права обвинуваченого в судовому процесі і чи долучення таких доказів не порушує його прав.
Детально проаналізувавши цю постанову експерти IAC ISHR приходять до висновку, що сторона обвинувачення некоректно трактувала дану постанову пленуму ВП ВСУ, та в цілому не передала її духу, оскільки, в першу чергу ВП ВСУ наголошує на дотриманні та забезпеченні прав обвинуваченого і можливості обох сторін упевнитись в достовірності тих, чи інших доказів.
