24. 06. 2024
17 червня 2024 року в Київському апеляційному суді мав продовжитись розгляд апеляційної скарги на вирок Дніпровського районного суду м. Києва відносно екс-голови Херсонської обласної ради Мангера Владислава Миколайовича та Левіна Олексія Олексійовича, яких було визнано винуватими у замовленні та організації нападу на журналістку Гандзюк Катерину (за ч. 3 ст. 27, ч.2 ст. 28, ч.2 ст.121 КК України). Мангеру В.М. та Левіну О.О. було призначено покарання у вигляді 10 років позбавлення волі кожному. У судовому засіданні були присутні судді Рудніченко О.В. та Свінціцька О.П., прокурори, засуджені Мангер В.М. та Левін О.О., а також їх захисники.
Перед початком судового засідання головуюча суддя повідомила, що один із суддів колегії (Миколюк О.В.) досяг 65-річного віку та скористався своїм правом на відставку, а отже до визначення нового судді колегії продовження розгляду неможливе. Більше того, зміна у складі колегії суддів означає, що весь апеляційний розгляд повинен початись спочатку.
Варто зазначити, що подання апеляційних скарг та передання матеріалів справи до суду було здійснено в період з 26.07.2023 по 02.08.2023, проте призначення першого засідання, у зв’язку з відпустками суддів, відбулось тільки 14.11.2023. На цьому ж засіданні один із суддів колегії заявив самовідвід, так як він давав дозвіл на проведення негласних слідчих дій у рамках цього провадження.
05.02.2024 відбулось фактично перше засідання в новому складі суду. На той час судді Миколюку О.В.було 64 роки, і колегія суду мала усвідомлювати, що апеляційний розгляд справи не може продовжуватись більше 4 місяців через вихід одного з суддів у відставку. Тим не менше, за цей час колегію було призначено 6 засідань, з яких 3 не відбулось: через хворобу Мангера В.М., через зайнятість суддів в іншому провадженні, та останнє -через відставку судді. Тобто фактично в період з 05.02.2024 по 17.06.24 відбулось лише 3 засідання.
Експерти моніторингової місії IAC ISHR наголошують на тому, що суд мав усвідомлювати складність справи та неможливість її розглянути за 4 місяці. Тим більше призначаючи засідання рідше ніж раз на місяць. Таким чином виникають занепокоєння у проведенні, з точки зору ЄСПЛ, ілюзорного судочинства, яке не має на меті реального розгляду справи та дотримання права на справедливий суд. Дана ситуація може бути розцінена Європейським судом з прав людини як умисне затягування справи без об’єктивного розгляду справи по суті. Як зазначають спостерігачі IAC ISHR прокурор також поскаржився на надмірну тривалість апеляційного розгляду та призначення засідань занадто рідко. Адвокати при цьому зазначили, що це свідчить про умисне затягування судом розгляду справи.
Експерти моніторингової місії IAC ISHR, аналізуючи обставини справи, не можуть стверджувати, що побоювання сторін щодо затягування апеляційного розгляду є необґрунтованими.
По-перше, ознаки порушення права на доступ до суду, гарантованого п.1 ст. 6 Європейською конвенцію прав людини (далі – ЄКПЛ). ЄСПЛ у своїй практиці визнає право на доступ до суду невід’ємним аспектом гарантій, закріплених у статті 6, посилаючись на принципи верховенства права та недопущення свавілля, які лежать в основі більшої частини Конвенції. Право на доступ до суду має бути “практичним та ефективним”, а не “теоретичним чи ілюзорним”. Це зауваження особливо стосується гарантій, передбачених статтею 6, з огляду на важливе місце, яке займає в демократичному суспільстві право на справедливий судовий розгляд. Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку, практичну можливість оскаржити дії, які порушують її права. Так, право на доступ до суду включає не лише право на порушення провадження, але й право на отримання рішення суду по суті (Zouboulidis v. Greece (No. 3) п.64-65). Враховуючи встановлені обставини справи, стосовно організації судового процесу, експерти моніторингової місії IAC ISHR не можуть однозначно стверджувати, що суд належним чином забезпечив дотримання права на доступ до суду.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод не зобов’язує Договірні держави створювати апеляційні або касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, мають бути дотримані гарантії статті 6Конвенції, наприклад, у тому, що вона гарантує сторонам ефективне право на доступ до суду (Zubac v. Croatia, п.78). Розуміючи надмірну завантаженість апеляційних судів в Україні, експерти моніторингової місії IAC ISHR наголошують, що організаційна завантаженість не може бути тягарем для осіб, права яких знаходяться під ризиком порушення, а, отже, ми не можемо стверджувати, що графік судових засідань “один раз на місяць” можна розцінювати як такий, що відповідає духу та принципам Конвенції та практики ЄСПЛ.
По-друге, враховуючи національне право та суть апеляційних скарг, рішення суду I інстанції, яким Мангера В.М. та Левіна О.О. було визнано винуватими, може бути скасовано (див. Моніторинг судового процесу Мангера В.М. та Левіна О.О. від 13 травня 2024). Лише наявність такої можливості є вагомою підставою для розгляду справи в найкоротші строки. Затягування судового розгляду за таким умов може призвести до порушення права особи знати в найближчі строки рішення по собі, тим більше, якщо особа тримається під вартою, або позбавлення волі внаслідок судового рішеня.
ЄСПЛ щодо здійснення провадження за умови тримання особи під вартою, зазначає наступне: Конвенція, гарантуючи право порушувати провадження з метою оскарження законності позбавлення волі, також проголошує право після порушення такого провадження на швидке судове рішення щодо законності тримання під вартою та наказ про його припинення, якщо воно виявиться незаконним. Питання про те, чи було дотримано право на швидке рішення, має – як і у випадку з положенням про «розумний строк» – вирішуватися у світлі обставин кожної справи, включаючи складність провадження, його ведення національними органами та заявником, а також те, що було поставлено на карту для останнього (Mehmet Hasan Altan v. Turkey, п.161-162). Незважаючи на стадію судового розгляду, особа, яка знаходиться під вартою є особливо чутливою до розгляду справи з порушенням розумних строків.
Спостерігачі IAC ISHR зазначають, що наразі у процесі оголошено перерву до призначення нової колегії суддів. Апеляційний розгляд почнеться спочатку, дата наступного засідання наразі невідома.
Враховуючи все вищезазначене, на думку експертів моніторингової місії IAC ISHR у справі зафіксовано ознаки порушення права на доступ до суду (п.1 ст.6 ЄКПЛ), порушення права на розгляд справи судом упродовж розумного строку (за аналогією) (п.3 ст.5, ст. 6 ЄКПЛ).
