2 серпня 2024 року в Київському апеляційному суді продовжився розгляд апеляційної скарги на вирок Дніпровського районного суду м. Києва відносно екс-голови Херсонської обласної ради Мангера Владислава Миколайовича та Левіна Олексія Олексійовича, яких було визнано винуватими у замовленні та організації нападу на журналістку Гандзюк Катерину (за ч. 3 ст. 27, ч.2 ст. 28, ч.2 ст.121 КК України). Мангеру В.М. та Левіну О.О. було призначено покарання у вигляді 10 років позбавлення волі кожному. У судовому засіданні були присутні судді Рудніченко О.В., Свінціцька О.П. та Шроль В.Р., прокурори, засуджені Мангер В.М. та Левін О.О., а також їх захисники.

Фактично весь час судового засідання був наданий адвокатам Мангера В.М. для обґрунтування позиції сторони захисту. У своєму виступі вони зазначили, що в кримінальному провадженні була значна кількість порушень як матеріального, так і процесуального права. Зокрема, звернули увагу суду на наступні обставини:

• при розгляді справи судом I інстанції був порушений принцип доведення винуватості “поза розумним сумнівом”. Так як суд не врахував ряд фактів, версій та показів свідків, які можуть пояснити встановлені судом I інстанції обставини. Більше того, суд I інстанції не взяв до уваги цілий ряд доказів, які на думку сторони захисту, могли б довести невинуватість засуджених.
• під час розгляду справи в I інстанції, на той час, генеральний прокурор, який є посадовою особою, публічно висловлювався стосовно винуватості Мангера В.М. та Левіна О.О. (на той час підозрюваних). Це, на думку захисників, є безумовним порушенням презумпції невинуватості.

Стосовно доведення винуватості поза розумним сумнівом. Відповідно до ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч.2 ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.

Зазначене узгоджується і з практикою ЄСПЛ, відповідно до якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (Kobets v. Ukraine п.43). Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і особа є винною у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. Обов’язок всебічного і неупередженого дослідження судом всіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи. Враховуючи, що за словами сторони захисту, суд I інстанції не врахував усі факти та докази, які могли б бути важливими для з’ясування істини в кримінальному провадженні, виникають сумніви, що суд I інстанції керувався принципом доведення винуватості поза розумним сумнівом.

Стосовно принципу презумпції невинуватості. ЄСПЛ наголошує, що презумпція невинуватості, закріплена в пункті 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є одним з елементів справедливого судового розгляду, який вимагається пунктом 1 статті 6 ЄКПЛ. Презумпція невинуватості буде порушена, якщо в судовому рішенні або заяві посадової особи щодо особи, обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, відображено думку про її винуватість до того, як її вину буде доведено в законному порядку. Одним з аспектів презумпції невинуватості є захист осіб, щодо яких кримінальне провадження було закрито/не доведено до кінця, від поводження з боку державних посадових осіб та органів влади так, ніби вони насправді винні у вчиненні інкримінованого їм злочину (Bavčar v. Slovenia п.104).  Достатньо, навіть за відсутності будь-якого формального висновку, щоб існували певні підстави вважати, що суд або посадова особа вважає обвинуваченого винуватим (Nadir Yıldırım and others v. Türkiye, п.66). Враховуючи свідчення захисників щодо висловлювань тодішнього генерального прокурора, то ми не можемо однозначно стверджувати, що в даному провадженні було належним чином забезпечено право на презумпцію невинуватості. Більше того, спостерігачі IAC ISHR провели аналіз публікацій в ЗМІ протягом розгляду даної справи в першій інстанції та прийшли до висновку щодо масового цитування тверджень прокурора та порушення принципу невинуватості, що могло створювали тиск на суд.

• на стадії підготовчого провадження одному з адвокатів Мангера В.М. не надали всіх матеріалів справи, попри його клопотання. Більше того, до кінця підготовчого провадження, він не отримав усіх матеріалів справи.

ЄСПЛ з цього приводу зазначає, що право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на доступ до матеріалів справи. ЄСПЛ неодноразово встановлював, що необмежений доступ до матеріалів справи та необмежене використання будь-яких нотаток, включаючи, за необхідності, можливість отримання копій відповідних документів, є важливими гарантіями справедливого судового розгляду. Відсутність такого доступу, за оцінкою ЄСПЛ, свідчить про порушення принципу рівності сторін. Повага до прав сторони захисту вимагає, щоб обмеження доступу обвинуваченого або його адвоката до матеріалів справи не перешкоджало наданню доказів обвинуваченому до початку судового розгляду і наданню обвинуваченому можливості прокоментувати їх через свого адвоката в усних заявах. Більше того, обвинувачений повинен мати можливість організувати свій захист належним чином і без обмежень щодо можливості викласти всі відповідні аргументи захисту перед судом першої інстанції і, таким чином, вплинути на результат провадження. При оцінці того, чи мала особа достатній час для підготовки свого захисту, особливу увагу слід приділяти характеру провадження, а також складності справи та стадії провадження (Kikabidze v. Georgia п.42-43). Враховуючи вищезазначену ситуацію, ми не можемо стверджувати, що суд I інстанції належним чином забезпечив дотримання прав сторони захисту.

У сукупності, всі перелічені обставини можуть свідчити про порушення права на справедливий суд в контексті статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. ЄСПЛ з приводу ретельності в дотриманні судом цього принципу зазначає,  що саме перед обличчям найтяжчих покарань повага до права на справедливий судовий розгляд повинна бути забезпечена в максимально можливій мірі демократичними суспільствами (Škoberne v. Slovenia, п.50). Крім того, варто додати, що стосується оцінки загальної справедливості, ЄСПЛ підкреслює, що дотримання вимог справедливого судового розгляду має розглядатися в кожній справі з урахуванням розвитку провадження в цілому, а не на основі ізольованого розгляду одного конкретного аспекту або одного конкретного інциденту (Orhan Şahin v. Türkiye, п.103).

Також варто звернути увагу на те, що це друге засідання в апеляційний інстанції в складі нової колегії суддів, у даному провадженні. Так як 17 червня 2024 року, один з суддів попередньої колегії подав у відставку, оскільки досяг 65 років. Це фактично зумовило початок апеляційного розгляду спочатку. За інформацією спостерігачів IAC ISHR, проведення засідань в цій справі відбувається зі значними переривами. По закінченню засідання, коли головуюча суддя оголосила наступну дату засідання – 27 вересня (більше, ніж через місяць), один з прокурорів уточнив у судді чи можливо частіше проводити засідання, адвокати підтримали таку позицію. Проте суддя відповіла, що на даний момент у неї в роботі більше, ніж 300 справ.

Розуміючи надмірну завантаженість апеляційних судів в Україні, експерти моніторингової місії IAC ISHR наголошують, що організаційна завантаженість не може лягати тягарем на осіб, чиї права знаходяться під ризиком порушення. Призначення засідань один раз на місяць та рідше може у подальшому бути визначене ЄСПЛ як таке, що не забезпечує право на доступ до суду належним чином та спричинює порушення принципу розумних строків судового розгляду та права на доступ до суду.

Як зазначено в ЄКПЛ:

« Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який… вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення » .

Це право є важливою складовою аспекту справедливого судового розгляду і при його порушенні справедливий судовий розгляд фактично унеможливлюється.

ЄСПЛ з цього приводу зазначає, що право на доступ до суду є невід’ємним аспектом гарантій, закріплених у статті 6, посилаючись на принципи верховенства права та недопущення свавілля, які лежать в основі більшої частини Конвенції. Право на доступ до суду має бути «практичним та ефективним», а не «теоретичним чи ілюзорним». Це зауваження особливо стосується гарантій, передбачених статтею 6 ЄКПЛ, з огляду на важливе місце, яке займає в демократичному суспільстві право на справедливий судовий розгляд. Обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишився у особи, таким чином або в такій мірі, що порушується сама суть права. (Verein Klimaseniorinnen Schweiz and Others v. Switzerland, п.626). Це право тісно переплітається з принципами верховенства права та недопущення свавілля.

Підсумовуючи, експерти IAC ISHR вважають, що в даному процесі можливе порушення права на доступ до суду (п.1 ст.6 ЄКПЛ), принципу презумпції невинуватості (п.2 ст. 6 ЄКПЛ), права на захист (п.3 ст. 6 ЄКПЛ) та в цілому права на справедливий судовий розгляд (п.1 ст.6 ЄКПЛ).