5 червня 2025 року у Вищому антикорупційному суді відбулося чергове судове засідання у рамках кримінального провадження № 52021000000000242 щодо судді Печерського районного суду міста Києва Ільєвої Тетяни Григорівни, яку обвинувачують у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 2 ст. 364 та ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України (зловживання владою або службовим становищем, службове підроблення). На засіданні була присутня обвинувачена, захисник, прокурор, свідок зі сторони обвинувачення та головуючий суддя Хамзін Т.Р. Потерпілий Миханів А.А. та його представники в судовому засіданні були відсутні.

На початку судового засідання сторона захисту звернулася до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв’язку з відсутністю одного з адвокатів обвинуваченої. Захисник зазначив, що його колега має намір брати активну участь у процесі та заздалегідь повідомив суд про поважні причини своєї неявки ще під час попереднього засідання.

У відповідь прокурор висловив позицію, що, на його думку, підстав для відкладення судового розгляду немає, і засідання слід продовжити.

Суд, розглянувши клопотання, ухвалив продовжити судовий розгляд, мотивуючи це тим, що відсутність одного з адвокатів не є підставою для відкладення справи, оскільки інший захисник обвинуваченої був присутній у залі суду, що, на думку суду, забезпечує належне представництво інтересів сторони захисту та не перешкоджає проведенню розгляду.

Хоча з формально-правової точки зору рішення суду про продовження розгляду справи за відсутності одного із захисників не суперечить положенням Кримінального процесуального кодексу, така практика викликає обґрунтовані сумніви щодо ефективної реалізації права обвинуваченої на захист у його матеріальному значенні, як того вимагає стаття 6 Європейської конвенції з прав людини. Особливо тривожним є той факт, що відмова суду відкласти засідання відбулася у контексті запланованого допиту свідка обвинувачення — ключової процесуальної дії, яка потребує активної участі захисника в режимі реального часу. За інформацією, наданою другим адвокатом, відсутній захисник мав намір здійснювати допит, що свідчить про його процесуальну значущість у формуванні позиції захисту. Позбавлення сторони захисту можливості брати повноцінну участь у допиті свідка може ставити під сумнів дотримання принципу рівності сторін (equality of arms) та може мати наслідком порушення гарантій справедливого судового розгляду в розумінні практики ЄСПЛ.

Слід підкреслити, що забезпечення обвинуваченому ефективної правової допомоги є ключовим компонентом справедливого судового процесу, що прямо передбачено підпунктом (с) пункту 3 статті 6 Європейської конвенції з прав людини. Це право не є формальністю, а виконує фундаментальну функцію — воно гарантує належну процесуальну рівновагу між стороною захисту та обвинуваченням і виступає критичним інструментом запобігання можливим судовим помилкам. Як зазначено в рішенні Ayetullah Ay v. Turkey (п. 131), відсутність повноцінного доступу до захисника або обмеження у його роботі можуть істотно підірвати справедливість усього провадження. 

У подальшому продовжився допит свідка. Суд надав можливість стороні захисту задати свій перелік питань свідку.

Зокрема, під час допиту свідок повідомила, що знайома з обвинуваченою з 2011 року, оскільки тоді почала працювати секретарем у судових засіданнях, а згодом — безпосередньо помічником судді Ільєвої Т.Г., з якою завжди підтримувала виключно робочі стосунки. Щодо подій осені 2020 року, свідок зазначила, що не пам’ятає, щоб мала безпосередній доступ до всієї бази судових рішень. Вона також заперечила свою причетність до підготовки проекту ухвали у справі Миханіва А.А. і не пригадує, чи знала взагалі про існування обвинувального акта у вказаному провадженні. Крім того, свідок зазначила, що 2020 рік був дуже напруженим і суд мав велику кількість справ.

Вона також заявила, що не пригадує випадку, коли хтось із працівників прокуратури повідомляв її про відсутність прокурора на судовому засіданні у справі Миханіва А.А. За її словами, у подібних ситуаціях прокурори зазвичай повідомляли суд письмово, і такі заяви реєструвалися у відповідному порядку. Свідок додала, що не пам’ятає, щоб у зазначеному випадку прокурор повідомляв про свою відсутність телефоном чи за допомогою месенджерів, зокрема WhatsApp. Крім того, вона зауважила, що її телефон не завжди перебуває з нею на робочому місці, а під час усього робочого дня перебуває у “беззвучному режимі”. Також свідок повідомила, що в межах досудового розслідування органи слідства проводили в неї обшук, переглядали вміст особистого телефону, однак сам пристрій не був вилучений.

У зв’язку з наведеним вважаємо за необхідне підкреслити, що право сторони захисту на допит свідків обвинувачення, зокрема шляхом перехресного допиту, становить не другорядну процесуальну формальність, а є фундаментальним елементом справедливого судового розгляду в розумінні статті 6 Конвенції. Як неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини, це право є ключовим інструментом реалізації принципу рівності сторін (equality of arms) і передбачає не лише присутність захисника під час допиту, але й реальну, активну можливість впливати на хід та зміст надання свідчень (Saakashvili v. Georgia, п. 124).

Можливість ставити свідкам уточнювальні або спростовуючі запитання має вирішальне значення для виявлення суперечностей, упереджених формулювань або помилкових тверджень, які можуть мати суттєвий вплив на оцінку доказів судом. Така участь захисту забезпечує не лише формальну процесуальну рівновагу, а й фактичну ефективність захисту як гарантії проти можливого зловживання владою та однобічності судового процесу.

З практики ЄСПЛ випливає, що доказ, який має істотне значення для обґрунтування обвинувачення, не може вважатися допустимим або надійним за відсутності можливості для обвинуваченого поставити свідкові запитання у своїй присутності або на наступному етапі провадження. У справі Süleyman v. Turkey (п. 62) Суд прямо наголосив, що обвинувачений має мати ефективну можливість оскаржити докази проти себе, зокрема шляхом перевірки достовірності свідчень під час очного допиту свідка.

Таким чином, організація допиту свідка без участі одного з адвокатів, який планував активну участь у проведенні допиту, може не відповідає стандарту “ефективного захисту” в сенсі Конвенції. Це не лише підриває процесуальну рівновагу сторін, а й ставить під сумнів легітимність отриманих доказів, оскільки порушується базова вимога змагальності та доступу до справедливого слухання.

У завершальній частині судового засідання було оголошено рішення суду про відмову в задоволенні клопотання сторони захисту щодо призначення почеркознавчої експертизи заяви про вчинення кримінального правопорушення, нібито підписаної потерпілим. Суд обґрунтував свою позицію твердженням про те, що ця заява, на його переконання, не має істотного значення для встановлення обставин у межах даного кримінального провадження.

Однак з огляду на те, що саме ця заява стала підставою для початку досудового розслідування, визначила вектор кримінального переслідування обвинуваченої та зумовила проведення більшості слідчих дій, на думку моніторингової місії IAC ISHR, подібна аргументація видається сумнівною з позиції об’єктивного спостерігача. Як неодноразово зазначалося у попередніх звітах моніторингу, спостерігачі IAC ISHR на кожному засіданні фіксують систематичну відсутність Миханіва А.А. або його представника. Немає підтвердження, що ця особа взагалі поінформована про хід провадження. Така ситуація, у поєднанні з відмовою перевірити автентичність ключового документу обвинувачення, викликає обґрунтовані сумніви щодо достовірності підстав порушення справи та справедливості самого процесу.

Згідно зі статтею 6 §1 Конвенції, право на справедливий судовий розгляд включає, зокрема, дотримання принципів змагальності та рівності сторін. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, сторони повинні мати реальну можливість не лише висувати аргументи, а й ефективно впливати на їх оцінку судом, зокрема — шляхом спростування доказів, які використовуються проти них (Mehmet Zeki Doğan v. Türkiye (No. 2), п. 86). Відмова національного суду навіть перевірити заяву, яка стала первинним джерелом обвинувачення, порушує цю вимогу — адже аргументи сторони захисту, які ставлять під сумнів справжність документа, фактично ігноруються.

Крім того, Суд у рішенні Kikabidze v. Georgia (пп. 42–43) наголосив, що діяльність із захисту повинна охоплювати все, що є необхідним для належної підготовки до розгляду справи по суті. Це передбачає, серед іншого, право обвинуваченого організовувати захист у спосіб, який він вважає ефективним, зокрема — подавати клопотання про дослідження автентичності ключових доказів. Обмеження такої можливості без достатнього і переконливого обґрунтування порушує не лише формальні вимоги до справедливості процесу, а й його матеріальний зміст. У цьому контексті рішення національного суду, яке не містить аргументів, співмірних із значенням доказу для справи, може бути розцінене як недостатньо вмотивоване, що саме по собі є підставою для встановлення порушення Конвенції.

Зрештою, питання справедливості провадження не обмежується лише відповідністю процедури, а охоплює також загальну оцінку балансу між сторонами у конкретному контексті справи. Як зазначено в справі Rook v. Germany (п. 57), оцінка достатності часу і засобів для підготовки захисту має ґрунтуватися на конкретних обставинах. У ситуації, коли первинне джерело обвинувачення залишається недослідженим, а потерпілий — систематично відсутній та, можливо, навіть не поінформований про перебіг справи, відмова в експертизі може підривати загальну довіру до неупередженості судового розгляду та суперечити стандарту справедливості, встановленому практикою ЄСПЛ.

Кожна зі сторін повинна мати реальну можливість представити свою позицію за умов, які не ставлять її у менш вигідне становище порівняно з процесуальним опонентом. Як підкреслено в рішенні Gaggl v. Austria (п. 48), важливого значення набуває не лише фактичний доступ до процесуальних прав, але й зовнішні прояви їх дотримання, що формують у сторін відчуття справедливості судового розгляду.

Враховуючи все вищезазначене, справа рекомендується до подальшого моніторингу.