25. 07. 2024
17 липня 2024 року у Вищому антикорупційному суді відбулося судове засідання по справі №991/4139/24 відносно Лозинського В.М., Кітнера Р.Є. та інших, яких обвинувачують у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч.4 ст. 369 КК України (пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі/прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою).
Кримінальне провадження перебуває на стадії підготовчого судового засідання.
На початку засідання сторона обвинувачення просила призначити обвинувальний акт до судового розгляду та клопотала про виклик 26 свідків до суду, які були допитані на стадії досудового розслідування.
Сторона захисту, у свою чергу, заявила клопотання про здійснення судового розгляду колегіально судом у складі 3 суддів (під час судового засідання рішення по клопотанню не було прийнято).
Крім того, захисники подали клопотання про витребування повних відомостей з єдиного реєстру досудових розслідувань у формі роздруківки в паперовому вигляді за розділами: основі відомості, кримінальні правопорушення, зміни, рух провадження, прикріпленні файли. Адвокати зазначили, що ці відомості необхідні їм для підготовки скарг на рішення, дії та бездіяльність детектива і прокурора, заперечень на ухвали слідчих суддів, підготовки клопотань про визнання доказів недопустимими або очевидно недопустимими та в цілому для визначення з остаточною стратегією захисту,
Прокурор заперечував проти задоволення клопотання і зазначив, що ЄРДР є інформаційно-комунікаційною системою для звітування, а тому, відповідно до практики Верховного суду, будь-яке невчасне або недостовірне внесення туди відомостей тягне за собою виключно дисциплінарну відповідальність детектива або прокурора.
Суд прийняв рішення розглянути клопотання захисників за результатами підготовчого судового засідання.
Поміж іншого, адвокати одного з обвинувачених подали скаргу на протиправні дії сторони обвинувачення на стадії досудового розслідування, які полягали у проведенні слідчих дій під виглядом невідкладності, зокрема, було проведено ряд обшуків без ухвал слідчого судді, нібито, для врятування майна – речових доказів.
На думку сторони захисту, врятування речових доказів не є невідкладним випадком в розумінні ст. 233 КПК України. Разом з тим, адвокати вважають, що всі обшуки були заплановані заздалегідь, оскільки матеріали справи містять відповідні доручення на проведення слідчих-розшукових дій.
Крім того, захисники звернули увагу суду на те, що в подальшому орган досудового розслідування легалізував всі обшуки, отримавши ухвали слідчого судді. У своїй скарзі адвокати просили визнати дії органу досудового розслідування незаконними, а всі зібрані докази – недопустимими.
Сторона обвинувачення заперечувала проти задоволення скарги і зазначила, що фактично захист подає заперечення на докази, а тому суду необхідно надавати оцінку скарзі лише за результатами дослідження доказів в нарадчій кімнаті після закінчення судового розгляду, а якщо суд вважає за необхідне розглянути скаргу зараз, просив відмовити у задоволенні скарги у звʼязку з її необґрунтованістю.
Суд долучив до матеріалів справи скаргу з додатками без прийняття рішення по суті.
Наприкінці судового засідання адвокат Кітнера Р. подав клопотання про скасування арешту з майна. В обґрунтуванні клопотання захисник зазначив, що в квітні 2024 року Шевченківський районний суд м. Львова припинив право власності Кітнера Р. на частину будинку і земельну ділянку, якими володів його підзахисний та на які відповідно був накладений арешт, а тому для уникнення порушення права нового власника на мирне володіння майном, арешт підлягає скасуванню.
Адвокат просив скасувати арешт з майна та замість нього накласти арешт на кошти у розмірі 180000 грн, які його підзахисний поклав на депозитний рахунок. Захисник зазначив, що згідно оцінки незалежного експерта загальна вартість арештованого майна становить приблизно цю суму грошей.
Прокурор заперечував проти задоволення клопотання, зокрема, через те, що за його підрахунками вартість однієї сотки земельної ділянки в цьому регіоні майже в 10 разів більше, ніж сума зазначена у оцінці незалежного експерта. Тому, на думку прокурора, сторона захисту намагається ввести суд в оману шляхом штучного заниження ціни для виведення майна з-під арешту.
Суд, заслухавши доводи сторін, відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту.
На даному судовому засіданні спостерігачі моніторингової місії IAC ISHR не зафіксували порушень, проте, вважаємо за необхідне наголосити на тому, що Європейська Конвенція з прав людини (далі – ЄКПЛ) і Протоколи до неї є частиною національного законодавства України. Статтею 8 ЄКПЛ передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Стаття 1 Першого протоколу до ЄКПЛ зазначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі Vistins and Perepjolkins v. Latvia, § 95 ЄСПЛ зазначив, що будь-яке втручання в права, захищені статтею 1 Протоколу №1, повинне відповідати вимогам законності. Суд підкреслює, що вираз «відповідно до закону» у пункті 2 статті 8 Конвенції значною мірою покладає на національне законодавство і державу обов’язок дотримання матеріальних і процесуальних норм («Elçi and Others v. Turkey», §697).
Звертаємо увагу, що у разі підтвердження позиції захисників щодо відсутності невідкладних обставин для проведення обшуків без ухвал слідчого судді, згідно усталеної практики ЄСПЛ, в даному провадженні може бути констатовано порушення ст. 8 ЄКПЛ.
Так, у справі Ilieva v. Bulgaria (§17) ЄСПЛ дійшов висновку про те, що обставини справи не передбачали нагальності проведення обшуку, а рішення суду про дозвіл на обшук пост-фактум не було обґрунтованим і передбачало формальне схвалення такого обшуку суддею, що зумовило порушення статті 8 Конвенції.
Враховуючи все вищевикладене та беручи до уваги можливу наявність порушення статті 8 ЄКПЛ, моніторингова місія IAC ISHR вважає за необхідне продовжити моніторинг даного кримінального провадження.
