12. 08. 2026
23 липня 2026 року в Оболонському районному суді міста Києва відбулося судове засідання у межах кримінального провадження № 12025100050002994 (справа №756/1803/26) щодо Літвінової Світлани Олександрівни, обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 та ч. 3 ст. 149 КК України (торгівля людьми). У судовому засіданні брали участь обвинувачена, її захисник, прокурор та один із представників потерпілого. Розгляд справи здійснювала головуюча суддя Ковальова В.М.
Основним предметом судового засідання став розгляд клопотання сторони обвинувачення про об’єднання цього кримінального провадження з іншим кримінальним провадженням.
Кримінальне провадження перебуває на стадії підготовчого судового розгляду. Основним предметом судового засідання був розгляд клопотання сторони обвинувачення щодо передачі матеріалів цього кримінального провадження для вирішення питання про їх можливе об’єднання з іншим кримінальним провадженням. Прокурор обґрунтувала клопотання тим, що в обох кримінальних провадженнях фігурують ті самі потерпілі та свідки. На думку сторони обвинувачення, зазначена обставина свідчить про взаємопов’язаність проваджень та зумовлює процесуальну доцільність їх спільного розгляду.
Сторона захисту заперечила проти задоволення клопотання. Захисники зазначили, що об’єднання проваджень може негативно вплинути на тривалість судового розгляду, оскільки матеріали цього кримінального провадження складаються з 8 томів, тоді як матеріали іншого провадження — зі 160 томів. На переконання сторони захисту, окремий розгляд цієї справи сприятиме її завершенню у стисліші строки та дасть змогу уникнути невиправданого затягування провадження.
За результатами розгляду клопотання суд його задовольнив та постановив передати матеріали кримінального провадження колегії суддів, яка здійснює розгляд іншої справи, для вирішення питання щодо можливості об’єднання відповідних кримінальних проваджень. Таким чином, під час судового засідання 23 липня 2026 року питання про об’єднання кримінальних проваджень по суті остаточно не вирішувалося.
Експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу, що передача матеріалів кримінального провадження колегії суддів, яка розглядає пов’язану справу, для вирішення питання про їх об’єднання відповідає логіці комплексного судового розгляду. Наявність спільних потерпілих і свідків може обґрунтовувати доцільність спільного дослідження взаємопов’язаних обставин, уникнення повторного дослідження одних і тих самих доказів та забезпечення їх узгодженої судової оцінки.
Водночас при вирішенні питання про об’єднання важливо оцінити не лише процесуальну економію, а й фактичний зв’язок між обвинуваченнями, інкримінованими епізодами та доказами, стадію кожного провадження, їх обсяг і складність, а також відповідність такого рішення критеріям статей 217 і 334 КПК України. Саме доцільність спільного розгляду з погляду повноти та якості дослідження обставин справи, а не формальна наявність спільних учасників процесу, має бути визначальною при прийнятті відповідного рішення.
Аргумент захисту щодо суттєвої різниці в обсязі матеріалів — 8 томів у цьому провадженні та 160 томів в іншому — також потребує врахування, оскільки об’єднання може вплинути на подальшу тривалість розгляду. Разом із тим вимога розумного строку не означає пріоритет швидкості над якістю правосуддя. Якщо характер і взаємозв’язок проваджень об’єктивно потребують їх комплексного розгляду, більша тривалість може бути виправданою необхідністю повного та належного дослідження обставин справи. Такий підхід відповідає практиці ЄСПЛ, який оцінює розумність тривалості провадження з урахуванням його складності, поведінки учасників та дій державних органів, водночас визнаючи необхідність балансу між оперативністю та належним здійсненням правосуддя (Vervele v. Greece, п. 93–94; Omdahl v. Norway, п. 53).
Тому ключовим для подальшої оцінки є мотивування рішення щодо об’єднання проваджень. Із нього має бути зрозуміло, у чому полягає змістовний зв’язок між справами, які переваги для повноти та якості судового розгляду забезпечує їх об’єднання та яким чином суд врахував аргументи сторін, у тому числі застереження захисту щодо тривалості провадження. ЄСПЛ наголошує, що суд не зобов’язаний детально відповідати на кожен аргумент, однак суттєві доводи, здатні вплинути на вирішення відповідного питання, мають отримати належну судову оцінку, а мотивування рішення повинно дозволяти встановити, що вони були реально розглянуті (Abo v. Türkiye, п. 82; Sytnyk v. Ukraine, п. 73; Moreira Ferreira v. Portugal (no. 2), п. 84).
За результатами моніторингу судового засідання 23 липня 2026 року експерти моніторингової місії IAC ISHR не зафіксували обставин, які б свідчили про недотримання гарантій статті 6 ЄКПЛ.
