4 червня 2025 року у Шевченківському районному суді м. Києва відбулось судове засідання у рамках кримінального провадження № 62022080020000039 відносно колишнього начальника управління СБУ в Автономній республіці Крим Кулініча Олега Миколайовича, якого обвинувачують у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.111, ч. 3 ст. 255, ч.1 ст. 263, ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 410 КК України (державна зрада, пособництво у передачі або збиранні з метою передачі іноземній державі, іноземній організації або їх представникам відомостей, що становлять державну таємницю; створення, керівництво злочинною спільнотою або злочинною організацією, а також участь у ній). На засідання був присутній обвинувачений, захисники, прокурор та головуюча суддя Голуб О. А.

Предметом судового розгляду у справі Кулініча О. М стало клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За інформацією спостерігачів IAC ISHR, під час розгляду цього питання сторона захисту наполягала на відкритому провадженні. Прокурор, у свою чергу, заперечив проти відкритого формату, посилаючись на ймовірність розголошення відомостей, які можуть становити державну таємницю або дискредитувати органи державної влади. У результаті суд ухвалив рішення проводити розгляд у закритому режимі.

Водночас, у самому клопотанні прокурора були відсутні будь-які додатки або конкретизовані обставини, які могли б слугувати об’єктивним обґрунтуванням потреби у закритому розгляді. Відсутність належної аргументації викликає сумнів щодо відповідності такого рішення критерію «необхідності в демократичному суспільстві», як того вимагає стаття 6 п. 1 Європейської конвенції з прав людини. Зокрема, у справі Straume v. Latvia (п. 125) ЄСПЛ наголосив, що обмеження принципу публічності має бути суворо необхідним, пропорційним та конкретно обґрунтованим з урахуванням фактичних обставин.

Додаткове занепокоєння викликає той факт, що Київський апеляційний суд, який також розглядає це провадження, проводить засідання у відкритому режимі, посилаючись на відсутність у матеріалах справи будь-яких даних, що можуть виправдовувати відступ від принципу гласності. Така непослідовність у підходах може свідчити про відсутність єдиної судової практики щодо застосування винятків з принципу публічності, що, у свою чергу, ставить під сумнів правову визначеність та передбачуваність судового процесу (Malhous v. the Czech Republic, п. 55).

Експерти IAC ISHR підкреслюють, що принцип відкритості судового розгляду є не лише процесуальною гарантією, але й ключовим елементом забезпечення довіри до правосуддя. Як зазначив ЄСПЛ у справі Mamaladze v. Georgia (п. 91), публічність правосуддя запобігає його здійсненню у формі «таємного правосуддя» та сприяє зміцненню суспільної довіри як до конкретного суду, так і до судової системи загалом.

Обмеження відкритості можливе лише у випадках, прямо передбачених Конвенцією, і лише за умови, що таке обмеження є обґрунтованим, пропорційним та необхідним у демократичному суспільстві. Згідно з практикою Суду (B. and P. v. the United Kingdom, п. 36), абстрактні чи гіпотетичні посилання на можливі ризики не є достатніми.

З огляду на:

• відсутність конкретних доказів або документів, що підтверджують наявність загроз, які б виправдовували закритий розгляд;
• відкритий формат розгляду справи в апеляційній інстанції;
• відсутність у судовому рішенні першої інстанції детального аналізу необхідності обмеження публічності;

IAC ISHR вважає, що обмеження права обвинуваченого на публічний розгляд у цьому провадженні не було належно обґрунтоване. Це може свідчити про порушення гарантій, передбачених статтею 6 п. 1 Конвенції, зокрема щодо права на справедливий і публічний судовий розгляд.

У результаті закритого засідання суд задовольнив клопотання прокурора та ухвалив рішення про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ще на 60 діб — до 2 серпня 2025 року.

У день проведення судового засідання у справі Кулинича спостерігачі IAC ISHR зафіксували організовану публічну демонстрацію перед будівлею суду. Учасники акції тримали плакати із гаслами, безпосередньо спрямованими на суддю, який розглядає справу, зокрема: «Скільки ще судді Голуб О.А. потрібно часу на вирок?» та «Коли буде вирок по Кулінічу?». Зафіксовано, що завершення акції було скоординованим і синхронним, що свідчить про її організований характер.

На думку експертів моніторингової місії IAC ISHR, така публічна активність може містити ознаки зовнішнього впливу на суд, що несумісно з принципом незалежності та неупередженості судової влади. Незалежність суддів вимагає від них свободи від будь-якого прямого або непрямого впливу, включно з тиском громадської думки, медіа чи організованих груп інтересів. Як зазначає ЄСПЛ, правосуддя має не лише здійснюватися неупереджено, а й здаватися неупередженим у сприйнятті зовнішнього спостерігача (Matchavariani v. Georgia, п.п. 78–83).

Незалежно від фактичного впливу на суддю, вже сам зміст гасел, спрямованих безпосередньо на суд та вимог щодо конкретного рішення, може створювати об’єктивно виправдані сумніви у неупередженості судового розгляду. Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, оцінка неупередженості проводиться за двома критеріями:

• суб’єктивним — чи мав конкретний суддя внутрішні упередження;
• об’єктивним — чи існують обставини, які можуть викликати обґрунтовані сумніви у неупередженості з точки зору стороннього спостерігача.

При застосуванні саме об’єктивного тесту, вирішальним є не особиста впевненість судді у своїй неупередженості, а те, чи є сумніви в неупередженості об’єктивно обґрунтованими з урахуванням зовнішнього контексту (Morice v. France, п. 76).

Варто також наголосити, що згідно з практикою Суду, навіть правомірні форми протесту не повинні мати наслідків, що підривають гарантії незалежного судового розгляду. ЄСПЛ у справі Kyprianou v. Cyprus, п.п. 118-119 підкреслив, що будь-які прояви тиску на суддів, у тому числі символічного чи психологічного характеру, становлять загрозу принципу верховенства права.

У цьому контексті скоординований і публічний характер демонстрації, фокусування на конкретному судді та наявність чітких очікувань щодо судового рішення створюють атмосферу, здатну вплинути на внутрішнє сприйняття суддею власної процесуальної свободи. Ба більше, така ситуація може викликати обґрунтовані сумніви в учасників процесу щодо здатності суду здійснювати правосуддя в умовах неупередженості та свободи від зовнішнього впливу.

З урахуванням викладеного, експерти моніторингової місії IAC ISHR вважають, що:

• організована публічна акція з персоналізованими вимогами до судді створила ризик порушення гарантій незалежності та неупередженості суду, гарантованих статтею 6 п. 1 ЄКПЛ;
• з урахуванням об’єктивного тесту, ситуація може становити загрозу справедливості судового розгляду в очах суспільства;
• в умовах, коли подібні заходи збігаються у часі з ключовими стадіями провадження (зокрема, з розглядом питання про тримання під вартою), існує ризик впливу на процесуальні рішення суду або принаймні створення такого враження.

У світлі викладеного, експерти моніторингвої місії IAC ISHR рекомендують продовжити моніторинг даного судового провадження з метою оцінки дотримання стандартів незалежності та неупередженості суду, а також забезпечення рівноваги між свободою вираження поглядів та неприпустимістю втручання в здійснення правосуддя.