28. 03. 2026
11 березня 2026 року в Апеляційній палаті Вищого антикорупційного суду в рамках кримінального провадження №12015000000000200 здійснювався розгляд апеляційних скарг сторони захисту на вирок Вищого антикорупційного суду від 11 червня 2025 року. Зазначеним вироком народного депутата України V скликання Крючкова Дмитра Васильовича було виправдано за ч.3 ст. 27, ч.2 ст. 364 (зловживання владою або службовим становищем) та визнано винуватим за ч.5 ст. 191 КК України (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем). Справу розглядала колегія суддів у складі: головуючий суддя — Чорненька Д.С., судді — Боднар С.Б. та Семенников О.Ю. У судовому засіданні брали участь обвинувачений (у режимі відеоконференції), прокурор та представник потерпілого (у режимі відеоконференції). Захисники у судове засідання не з’явилися. Моніторинговий звіт підготовлено за участю студентів юридичних факультетів у межах освітньо-аналітичного проекту, що реалізується за підтримки BMZ.
Предметом судового розгляду було продовження розгляду апеляційних скарг сторін на вирок суду першої інстанції. На початку судового засідання суд повідомив про надходження клопотання від призначеного захисника обвинуваченого з Центру безоплатної вторинної правничої допомоги про відкладення розгляду у зв’язку з його зайнятістю в іншому судовому процесі, який, за його твердженням, має пріоритетний характер..
Обвинувачений та представник потерпілого зазначили, що питання щодо можливості продовження розгляду справи за відсутності захисників залишають на розсуд суду. Прокурор підтримав клопотання про відкладення судового засідання, звернувши увагу на те, що обвинувачення стосується особливо тяжкого злочину, у зв’язку з чим участь захисника має істотне значення для забезпечення права на захист. Водночас прокурор зазначив, що наведені у клопотанні обставини не містять достатнього обґрунтування їх поважності.
Після обговорення заявленого клопотання колегія суддів зазначила, що як попереднє, так і поточне судові засідання були завчасно узгоджені із захисником, однак його участь у них забезпечена не була. Разом із тим, на момент розгляду клопотання суд не визнав причини неявки захисника неповажними. Суд також звернув увагу на відсутність належних підтверджень того, що інше судове засідання, у якому бере участь захисник, дійсно має пріоритетний характер, зокрема з огляду на відсутність даних про перебування обвинувачених у відповідному провадженні під вартою.
У зв’язку з цим суд ухвалив відкласти розгляд апеляційних скарг, зазначивши, що адвокат не надав інформацію щодо можливих дат його участі у подальших судових засіданнях, що ускладнює належну організацію судового розгляду. Враховуючи відсутність можливості належної координації графіка судових засідань із захисником, колегія суддів визнала за необхідне зобов’язати захисника ознайомитися з матеріалами кримінального провадження у строк до 7 квітня 2026 року; повідомити суд про можливі дати його участі, починаючи з 7 квітня 2026 року, прибути у судове засідання, призначене на 8 квітня 2026 року о 08:30; а також поінформувати Центр безоплатної правничої допомоги про зазначені обставини та зобов’язати його вжити заходів для забезпечення явки захисника у зазначене судове засідання.
З урахуванням викладеного, експерти моніторингової місії IAC ISHR вважають за доцільне відзначити, що право обвинуваченого на участь захисника у судовому засіданні становить одну з ключових процесуальних гарантій справедливого судового розгляду у розумінні статті 6 Конвенції. Реальна участь захисника має вирішальне значення для забезпечення ефективного представлення інтересів обвинуваченого, належного формування правової позиції та своєчасного реагування на доводи сторони обвинувачення, особливо у справах щодо тяжких та особливо тяжких злочинів.
У цьому контексті питання фактичної, а не формальної реалізації права на захист набуває визначального значення. Як підкреслює ЄСПЛ, право на правову допомогу, гарантоване статтею 6 § 3 (c) Конвенції, передбачає не лише формальне призначення захисника, але й забезпечення ефективності такої допомоги на практиці (Opalenko v. Ukraine, п. 26).
Водночас оцінка відповідності провадження стандартам справедливості потребує врахування балансу між забезпеченням ефективної участі захисника та необхідністю дотримання розумних строків розгляду справи. У цьому аспекті значення має не лише факт відкладення судового розгляду, але й причини неявки захисника, їх належне обґрунтування, а також вплив таких обставин на загальну динаміку провадження.
ЄСПЛ неодноразово наголошував, що забезпечення розумної тривалості судового провадження є спільною відповідальністю суду та сторін процесу. Зокрема, суди повинні здійснювати належний процесуальний контроль за перебігом провадження, тоді як сторони мають діяти сумлінно та утримуватися від поведінки, яка може призводити до необґрунтованого затягування розгляду (Vervelé v. Greece, пп. 95–96). У цьому контексті повторна неявка захисника без належного процесуального обґрунтування може об’єктивно впливати на ефективність судового розгляду та ускладнювати забезпечення його розумної тривалості.
Разом із тим, принципи змагальності та рівності сторін вимагають забезпечення такого процесуального середовища, у якому кожна сторона має реальну можливість представити свою позицію та надати аргументи у відповідь на доводи опонента. ЄСПЛ підкреслює, що справедливий баланс між сторонами досягається лише за умови, що жодна зі сторін не опиняється у суттєво невигідному становищі порівняно з іншою (İ.Ç. v. Türkiye, п. 49).
У цьому зв’язку значення набуває не лише формальне забезпечення участі захисника, але й створення умов, за яких така участь є змістовною та ефективною. Вжиті судом заходи, спрямовані на координацію участі захисника, взаємодію з системою безоплатної правової допомоги та визначення процесуальних строків, можуть розглядатися як спрямовані на забезпечення безперервності розгляду та належної реалізації права на захист.
Водночас у світлі стандартів Конвенції принципового значення набуває те, чи забезпечують такі заходи реальну можливість для захисника належним чином ознайомитися з матеріалами справи та підготувати правову позицію. Як зазначає ЄСПЛ, право на ефективний захист включає надання достатнього часу та можливостей для підготовки, незалежно від процесуального статусу захисника (F.S.M. v. Spain, пп. 55–57).
Таким чином, у подібних ситуаціях оцінка справедливості провадження залежить від сукупності факторів, включаючи належність процесуальної поведінки сторін, ефективність заходів, вжитих судом для забезпечення участі захисника, а також реальність можливостей для підготовки та здійснення захисту. Саме ця сукупність обставин визначає, чи виглядає судовий розгляд таким, що відповідає вимогам справедливості та забезпечує достатній рівень довіри з точки зору стороннього, об’єктивного спостерігача.
