5 лютого 2025 року у Шевченківському районному суді м. Києва відбулось судове засідання у рамках кримінального провадження №761/19964/24 відносно співробітника Управління державної охорони Косова Артема Володимировича, якого обвинувачують у вбивстві підлітка на станції київського фунікулера (за п.7 ч.2 ст. 115 КК України – умисне вбивство з хуліганських мотивів). У залі судового засідання був присутній обвинувачений, захисники, прокурор, представники потерпілого, свідки та колегія суддів з головуючою Голуб О.А.

Основним предметом розгляду на даному засіданні був допит трьох свідків сторони обвинувачення.

У своїх показах свідки стосовно подій, які відбулись 07.04.2024 (день вчинення вбивства) поміж іншого зазначили, що:

• обвинувачений разом зі своїм другом проштовхували людей в вагон фунікулера при посадці, “неадекватно” поводився (голосно лаявся, кричав) всередині вагону;
• свідки та інші люди, які знаходились в той час у вагоні, неодноразово робили Косову А.В.зауваження, спочатку він не реагував, а пізніше сказав: “добре, я зрозумів”, і надалі поводився тихіше. Один зісвідків бачив, як обвинувачений підійшов до компанії підлітків (де знаходився загиблий) зі словами, зверненими до одного з них: “Як ти з таким волоссям будеш Україну захищати?”, “Зараз ми вийдемо, і ти покажеш, як ти будеш Україну захищати”;
• один зі свідків зазначив, що, коли зупинився фунікулер, обвинувачений чекав на загиблого і, в подальшому, прихопив його обома руками за груди; у якийсь момент обвинувачений і загиблий впали, проте момент падіння на скло не побачив жоден із свідків;
• після того, як загиблий уже лежав на землі з ранами від скла на шиї, обвинувачений насів на нього; у подальшому його відтягнули;
• ніхто із свідків не чув і не бачив, щоб хтось із компанії підлітків, тим чи іншим чином, спровокував обвинуваченого чи грубо відповідав йому під час розмови.

Варто зазначити, що на засіданні був проведений перехресний допит, а тому захисники обвинуваченого могли допитувати свідків для з’ясування обставин. Суд не обмежував захисників у питаннях, незважаючи на деякі заперечення сторони обвинувачення. Також головуюча суддя зазначила, що суд відділятиме припущення свідків від прямої доповіді.

Експерти моніторингової місії IAC ISHR відмічають, що термін “свідок” має автономне значення в системі Європейської конвенції прав людини (далі – ЄКПЛ). Якщо показання свідка можуть значною мірою слугувати підставою для винесення обвинувального вироку, вони є доказом обвинувачення, на який поширюються гарантії, передбачені статтею 6 ЄКПЛ до якого застосовуються гарантії, передбачені пунктами 1 і 3 (d) статті 6. 

Варто звернути увагу, що відповідно до підпункту “d” пункту 3 статті 6 Конвенції, перш ніж обвинувачений може бути засуджений, всі докази проти нього, як правило, повинні бути надані в його присутності на публічному слуханні з метою дотримання змагальності сторін. Винятки з цього принципу можливі, але вони не повинні порушувати права захисту, які, як правило, вимагають, щоб обвинуваченому була надана адекватна і належна можливість відводу та допиту свідка, який свідчить проти нього, або коли цей свідок робить свої свідчення, або на більш пізній стадії провадження (Al-Khawaja and Tahery v. the United Kingdom, п. 118). 

Що стосується будь-якої вимоги до захисту обґрунтовувати клопотання про допит свідків обвинувачення, що основоположним принципом права, яке міститься у підпункті “d” пункту 3 статті 6 Конвенції щодо допиту свідків обвинувачення, є те, що обвинувачений у кримінальному процесі повинен мати ефективну можливість оспорювати докази, надані проти нього або неї. Цей принцип вимагає, щоб обвинувачений мав можливість перевірити правдивість і достовірність свідчень, наданих свідками, які його звинувачують, шляхом їх усного допиту в його присутності або в момент, коли свідок робив заяву, або на більш пізній стадії провадження. Тому в ситуації, коли обвинувачення спирається на такі показання свідка, а суд першої інстанції може використати ці показання для обґрунтування обвинувального вироку, зацікавленість захисту в тому, щоб відповідний свідок був допитаний у його присутності, повинна презюмуватися і, як така, становить всі підстави, необхідні для задоволення клопотання захисту про виклик цього свідка.  На відміну від ситуації зі свідками захисту, обвинувачений не зобов’язаний доводити важливість свідка обвинувачення. В принципі, якщо обвинувачення вирішує, що певна особа є важливим джерелом інформації, і покладається на її свідчення в суді, і якщо свідчення цього свідка використовуються судом для обґрунтування обвинувального вироку, слід вважати, що його особиста явка і допит є необхідними (Keski̇n v. The Netherlands, п. 56, 45). Підозрюваний/обвинувачений не зобов’язаний доводити важливість особистої явки та допиту свідка обвинувачення (Süleyman v. Turkey п.92).

З урахуванням обставин судового засідання експерти моніторингової місії IAC ISHR дійшли висновку, що в цьому процесі суд належним чином забезпечив дотримання зазначених гарантій, передбачених ЄКПЛ.

У ході судового розгляду спостерігачами IAC ISHR порушень зафіксовано не було; водночас, з огляду на суспільний резонанс, справа рекомендується для подальшого моніторингу.