20. 04. 2024
11 квітня 2024 року у Київському апеляційному суді відбувся розгляд апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою Коломойському Ігорю Валерійовичу, якого підозрюють у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, ч.3 ст. 209 КК України (привласнення чи розтрата чужого майна в особливо великих розмірах, або організованою групою; легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом вчинена організованою групою або в особливо великому розмірі).
Так, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду від 27.02.2024 було відмовлено у задоволенні клопотань про взяття на поруки Коломойського І.В. та частково задоволено клопотання сторони обвинувачення про продовження
мільйонів гривень, зобовʼязано начальника відділа забезпечення досудового слідства СБУ невідкладно забезпечити проведення повного медичного обстеження Коломойського І.В. з метою отримання обʼєктивних висновків про його стан здоровʼя, зобов’язано надати необхідне лікування згідно медичних рекомендацій, а при встановленні значного погіршення здоров’я забезпечити лікування спеціалістами з наданням можливості транспортування до відповідного медичного закладу.
Сторона захисту подала апеляційні скарги на вищевказану ухвалу та просила її скасувати і постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання сторони обвинувачення, з огляду на незаконність та необгрунтованість оскаржуваного рішення, необґрунтованість підозри, відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України та здійснення досудового розслідування з порушенням правил підслідності.
В обгрунтування своєї скарги захисники зазначили наступне:
1) ризик сховати або спотворити будь-які із речей чи документів обгрунтовано досить абстрактно, оскільки первинні фінансові документи є доказами сторони захисту і підтверджують реальність проведених операцій, тому їх знищення не в інтересах підозрюваного;
2) ризик незаконного впливу на свідків нівелюється тим, що усі допити на які посилається сторона обвинувачення були ініційовані стороною захисту, а один з ключових свідків кримінального провадження вже помер.
Позицію щодо порушення правил підслідності захист мотивував тим, що з огляду на положення передбачені п.2 ч.5 ст. 216 КПК України дане кримінальне провадження підслідне НАБУ, а тому судовий контроль в даному кримінальному провадженні повинен здійснюватися Вищим антикорупційним судом на підставі ч.1 ст. 33-1 КПК України.
Щодо обґрунтованості підозри, захисники зазначили, що в матеріалах справи немає жодного доказу, який би підтверджував завдання шкоди будь-якому банку. Так, Коломойський І.В. був взятий під варту після вручення повідомлення про підозру, де потерпілою особою був ПАТ «Нафтохіміх Прикарпаття», а у зміненій підозрі було вже вказано, що шкода спричинена АТ КБ «Приватбанк». Проте, останній не може мати статус потерпілого у даному кримінальному провадженні, що підтверджується показами ключових свідків по справі, які зазначили про відсутність будь-яких відомостей про спричинення шкоди АТ КБ «Приватбанк». Зокрема, на це вказали Голова правління АТ КБ «Приватбанк» Герхард Бьош та заступник Голови правління.
Зі слів сторони захисту, наразі вони очікують на результати незалежного аудиту фінансових звітів АТ КБ «Приватбанк», який був проведений аудиторською
компанією «Ернст енд Янг». Адвокати акцентували увагу на тому, що вказана аудиторська компанія визнана однією з кращих в світі та з 2016 року щорічно проводить аудит в АТ КБ «Приватбанк» і жодного разу не зафіксувала нестачі коштів.
Щодо клінічних захворювань та надання медичної допомоги Коломойському І.В. Зі слів сторони захисту, перебування Коломойського І.В. під вартою становить ризик для його життя та здоров’я. У нього підтверджено ряд хронічних захворювань, які потребують постійного нагляду та лікування. А враховуючи складність процедур, зрозумілим є бажання Коломойського І.В. проводити процедури та лікування виключно лікарями, яким він довіряє.
Як вже було зазначено вище, слідчий суддя зобов’язав забезпечити надання належної медичної допомоги Коломойському І.В., проте, рішення суду не було виконано. Зі слів адвокатів, співробітники слідчого ізолятора відмовляються допускати лікарів до Коломойського І.В. без його нотаріальної згоди на проведення медичного обстеження. Разом з тим, сторона захисту не може забезпечити оформлення нотаріальної згоди через відмову представників ізолятора допустити нотаріуса до їх підзахисного. Адвокати звернули увагу суду, що це вже четверта ухвала, яка не виконується.
У зв’язку з цим сторона захисту клопотала про проведення допиту лікуючого лікаря Коломойського І.В. у якості спеціаліста в галузі медицини з приводу погіршення стану здоров’я їх підзахисного під час перебування у СІЗО. Оскільки лікуючий лікар склав консультативний висновок у якому вказано, що у Коломойського І.В. наявна прогресуюча хвороба, а медична допомога не може бути надана в умовах слідчого ізолятора, суд задовольнив зазначене клопотання.
Під час допиту лікар зазначив, що у Коломойського І.В. наявний великий обсяг діагнозів, зокрема, критичні серцево-судинні проблеми, проблеми з підшлунквою залозою, збільшена нирка та ін. З огляду на це, Коломойський І.В. потребує проведення медичного дослідження та надання медичної допомоги, в тому числі, поза межами слідчого ізолятора.
Експерти моніторингової місії IAC ISHR висловлюють свою занепокоєність з приводу ненадання належної медичної допомоги. Даний факт може свідчити про порушення ст.3 ЄКПЛ, відповідно до якої нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню. ЄСПЛ у своїй прецедентній практиці неодноразово зазначав, що стаття 3 покладає на державу обов’язок захищати фізичне благополуччя осіб, позбавлених волі, шляхом, зокрема, надання їм необхідної медичної допомоги. У цьому аспекті сам факт того, що затриманого оглянув лікар і призначив йому певну форму лікування, не може автоматично призводити до висновку, що медична допомога була відповідною. Органи влади також повинні забезпечити ведення повного обліку стану здоров’я ув’язненого та поводження з ним під час ув’язнення, щоб діагностика та допомога були оперативними і точними, а також, якщо це необхідно через характер захворювання, щоб нагляд був регулярним і систематичним та передбачав комплексну терапевтичну стратегію, спрямовану на належне лікування проблем зі здоров’ям затриманого або запобігання їх загостренню, а не на їх лікування на симптоматичній основі. Органи влади також повинні продемонструвати, що було створено необхідні умови для фактичного дотримання призначеного лікування. Крім того, медичне обслуговування, що надається в пенітенціарних установах, має бути відповідним, тобто на рівні, співставному з тим, який державна влада зобов’язалася надавати населенню загалом. Якщо лікування неможливо забезпечити в місці ув’язнення, має бути можливість перевести затриманого до лікарні чи спеціалізованого відділення (п.п.147-148 Rooman v. Belgium).
Більше того, експерти IAC ISHR вбачають у вищевикладеній ситуації не тільки можливе порушення ст.3 ЄКПЛ, а й ігнорування та невиконання рішень національного суду, що є порушенням ст. 6 ЄКПЛ.
У пілотному рішенні ЄСПЛ Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine державу було зобов’язано запровадити ефективний засіб юридичного захисту, який би забезпечив адекватний та достатній захист від невиконання або затримки у виконанні рішень національного суду, за виконання якого вона несе відповідальність відповідно до принципів, встановлених практикою Європейського суду з прав людини. Слід зауважити, що у зазначеній справі ЄСПЛ констатував порушення ст. 6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може бути виправдане недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання. На виконання зазначеного рішення ЄСПЛ був прийнятий Закон України «Про гарантії держави щодо виконання рішень суду», який станом на сьогодні є чинним. Крім того, чинним кримінальним кодексом України передбачена кримінальна відповідальність за невиконання рішень суду. Враховуючи викладене, експерти IAC ISHR закликають до дотримання органами досудового розслідування національного законодавства, ЄКПЛ та практики ЄСПЛ у своїй діяльності.
Стороною обвинувачення були подані письмові заперечення на апеляційну скаргу захисників, які були аргументовані тим, що підозра є обґрунтованою і підтверджується письмовими матеріалами, зокрема, висновками експертів, та показаннями свідків. З приводу невиконання ухвал слідчого судді в частині надання Коломойському І.В. належної медичної допомоги сторона обвинувачення зазначила, що це не відповідає дійсності, оскільки прокурори отримали інформацію, що Коломойський І.В. відмовляється від проведення обстеження і лікування.
За результатами розгляду апеляційної скарги, колегія Київського апеляційного суду частково задовольнила скаргу захисників, скасувала ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та постановила нову, якою клопотання сторони обвинувачення задовольнила частково, продовжила строки запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 25.04.2024, визначила заставу у розмірі два мільярди триста мільйонів гривень, зобовʼязала начальника відділа забезпечення досудового слідства СБУ невідкладно забезпечити проведення повного медичного обстеження Коломойського І.В. з метою отримання обʼєктивних висновків про його стан здоровʼя, зобов’язала надати необхідне лікування згідно медичних рекомендацій, а при встановленні значного погіршення здоров’я забезпечити лікування спеціалістами з наданням можливості транспортування до відповідного медичного закладу, а також відмовила у задоволенні клопотання про взяття на поруки.
Тобто, фактично рішенням Київського апеляційного суду кардинально нічого не змінилося окрім того, що був зменшений розмір застави на сто мільйонів грівень і наразі становить два мільярди триста мільйонів гривень. За словами сторони захисту, така сума є непомірною для Коломойського І.В.
Експерти IAC ISHR звертають увагу на те, що при визначені розміру застави суд має врахувати ряд факторів, зокрема, майновий стан підозрюваного. При застосуванні непомірного розміру застави можливо констатувати порушення ч.3 ст. 5 ЄКПЛ. Розмір застави має бути належним чином обґрунтовано у рішенні про звільнення під заставу (п.п.15,30,31 Georgieva v. Bulgaria), також має бути враховано матеріальне становище обвинуваченого (п.70 Gafà v. Malta).
Експерти моніторингової місії IAC ISHR дійшли висновку про можливе порушення ст.ст. 3,5,6 ЄКПЛ у даному кримінальному провадженні, з огляду на ненадання належної медичної допомоги Коломойському І.В. та невиконанні ухвал національного суду. З урахуванням викладеного справа рекомендована для подальшого моніторингу.
