05. 06. 2024
27 травня 2024 року у Вищому антикорупційному суді відбулось судове засідання по справі №991/1692/24 відносно колишнього голови Верховного Суду Князєва Всеволода Сергійовича, якого обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 368 КК України (прийняття пропозиції, обіцянки або одержання службовою особою неправомірної вигоди з використанням наданої їй влади чи службового становища – в особливо великому розмірі). Моніторинг даного засідання відбувався завдяки онлайн трансляції, яка проходила на каналі ВАКС.
Кримінальне провадження перебуває на стадії підготовчого судового засідання. Під час судового засідання відбувся розгляд клопотання сторони обвинувачення щодо продовження строку дії покладених на Князєва В.С. обовʼязків та клопотання про повернення вилученого майна.
Щодо продовження строку дії обовʼязків. Прокурор обґрунтовував своє клопотання наявністю ризиків, які, на його думку, продовжують існувати, а саме:
- ризик переховування від суду (на думку обвинувачення, наявність цього ризику підтверджує матеріальне становище родини Князєва В.С., наявність нерухомості та фінансових заощаджень, наявність особистих звʼязків, здобутих за час роботи, а також тяжкість можливого покарання);
- ризик незаконного впливу на свідків та інших осіб у даному кримінальному провадженні (під час судового засідання прокурор не аргументував наявність цього ризику жодною обставиною).
Сторона захисту заперечувала проти задоволення клопотання, пославшись на декілька аспектів.
По-перше, адвокат акцентував увагу суду на те, що прокурор не долучив до свого клопотання ні одного доказу. Разом з тим, на думку захисника, зміст клопотання є нелогічним та незрозумілим, а всі ризики необґрунтовані та непідтверджені.
Окрім того, адвокат вказав, що клопотання подається в межах обвинувального акту, який не містить підтвердженої та перевіреної інформації щодо способу, місця, часу та інших обставин, інкримінованого Князєву В.С. кримінального правопорушення. Всі обставини ґрунтуються виключно на показаннях адвоката Олега Горецького, які не були перевірені органами досудового розслідування. На думку захисту, необхідно було хоча б отримати тимчасовий доступ до пересувань Горецького, щоб співставити геолокацію з його показаннями.
Експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу на те, що стаття 6 Європейської Конвенції з прав людини (далі – ЄКПЛ) вказує на необхідність особливо ретельно повідомляти «обвинувачення» зацікавленій особі. Обвинувальний акт відіграє вирішальну роль у кримінальному переслідуванні: починаючи від його предʼявлення, особа, проти якої порушено кримінальну справу, є офіційно повідомленою про юридичну і фактологічну базу сформульованих проти неї обвинувачень (п. 79, Kamasinski v.Austria). З урахуванням цього, відсутність у обвинувальному акті важливих обставин кримінального правопорушення викликає занепокоєння, оскільки така ситуація покладає на захист додаткове навантаження під час підготовки та надання правової допомоги.
Поміж іншого, експерти моніторингової місії IAC ISHR наголошують, що слід вкрай обережно ставитись до показань свідків, отриманих за умов, коли права сторони захисту не могли бути гарантовані у межах, яких зазвичай вимагає Конвенція (п.53, S.N.v.Sweden).
По-друге, адвокат звернув увагу суду на те, що прокурор долучає до свого клопотання витяг з ЄРДР, який був сформований 20.05.2024, тобто, після передання обвинувального акту до суду.
Зі слів адвоката, у долученому витязі змінена фабула кримінального правопорушення, що є незаконним та порушує КПК України, який прямо забороняє після виконання вимог ст. 290 КПК України будь-яке збирання або перероблення доказів.
Крім того, на думку захисника, внесення змін прокурором у витяг ЄРДР порушує принцип змагальності (цитата адвоката): «фактично у органів досудового розслідування розвʼязані руки і вони можуть робити що завгодно, а захист не має жодних можливостей на це вплинути».
Експерти моніторингової місії IAC ISHR висловлюють своє занепокоєння з приводу корегування стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження після передання обвинувального акту до суду. Позиція захисників є доречною, щодо порушення такими діями принципу змагальності. Звертаємо увагу, що даний принцип є одним з головних елементів концепції справедливого судового розгляду у розумінні пункту 1 статті 6 ЄКПЛ.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, невід’ємними частинами права на суд необхідно розглядати, зокрема, такі вимоги, як змагальність процесу (п.п. 24-33, Ekbatani v. Sweden).
У п.24 рішення по справі Niderost-Huber v. Switzerland ЄСПЛ відзначає, що одним із складників справедливого судового розгляду в розумінні п. 1 статті 6 є право на змагальне провадження; кожна сторона, в принципі, має отримати можливість не лише бути поінформованою про будь-які докази, які потрібні для того, щоб виграти справу, але також має знати про всі докази чи подання, які представлені або зроблені в цілях впливу на думку суду, і коментувати їх.
Окремо адвокат надав суду консультативний висновок лікаря у якому прописані застереження з приводу обовʼязків, покладених на його підзахисного, зокрема, носіння електронного засобу контролю (деталі адвокат не розкривав задля нерозголошення лікарської таємниці). Князєв В.С. зазначив, що від електронного браслету у нього виникає алергічна реакція.
Враховуючи вищевикладене захист просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора та відобразити в ухвалі факт незаконного корегування фабули і створення нового витягу з ЄРДР.
Суд частково задовольнив клопотання сторони обвинувачення та продовжив Князєву В.С. строк дії покладених на нього обовʼязків, а саме: прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду, не відлучатися без дозволу прокурора або суду за межі території України, повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи, утримуватись від спілкування зі свідками з приводу обставин, зазначених в обвинувальному акті та здати на зберігання свої паспорт для виїзду за кордон.
Наприкінці засідання Князєв В.С. подав клопотання про повернення вилученого під час обшуку його квартири телефона, обґрунтувавши своє клопотання тим, що на це майно не був накладений арешт у порядку передбаченому КПК України, а отже воно підлягає поверненню власнику.
Крім того, Князєв В.С. зазначив, що сам по собі телефон не є доказом у розумінні КПК України та практики Верховного Суду, доказом є тільки інформація, яка міститься в ньому, а отже після зняття копій цієї інформації у сторони обвинувачення відсутні правові підстави зберігати телефон. Враховуючи викладене Князєв В.С. просив повернути йому телефон.
Суд запропонував вирішувати це клопотання після виконання вимог ст. 349 КПК України, щоб розуміти чи планує прокурор використовувати цей телефон у якості доказу в суді. Князєв В.С. погодився з думкою суду та просив відкласти розгляд клопотання.
Враховуючи все вищевикладене, експерти моніторингової місії IAC ISHR вважають доцільним рекомендувати продовження моніторингу даного кримінального провадження, з огляду на зафіксовані спостерігачами IAC ISHR ознаки можливого порушення права на справедливий судовий розгляд і права на ефективний захист.
