17 липня 2024 року у Вищому антикорупційному суді відбулось судове засідання по справі №991/1692/24 відносно колишнього голови Верховного Суду Князєва Всеволода Сергійовича, якого обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 368 КК України (прийняття пропозиції, обіцянки або одержання службовою особою неправомірної вигоди з використанням наданої їй влади чи службового становища – в особливо великому розмірі). У залі судового засідання були присутні захисники, обвинувачений Князєв В.С., прокурор та колегія суддів з головуючим Мойсаком С.М. 

Основним предметом розгляду було клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання, і покладенні на Князєва В.С. додаткового обмеження у вигляді заборони виїжджати за межі м. Києва та Київської області.

При обґрунтуванні свого клопотання прокурор зазначив, що ризики, визначені у минулому клопотанні про продовження процесуальних обов’язків стосовно обвинуваченого (27.05.2024), продовжують існувати та залишились незмінними. Прокурор повторно зазначив, що такими ризиками є:

• ризик переховування від суду (на думку обвинувачення, наявність цього ризику підтверджує матеріальне становище родини Князєва В.С., наявність нерухомості та фінансових заощаджень, особистих звʼязків, здобутих за час роботи, а також тяжкість можливого покарання);
• ризик незаконного впливу на свідків та інших осіб у даному кримінальному провадженні (під час судового засідання прокурор як і минулого разу (27.05.2024) не аргументував наявність цього ризику жодною обставиною). 

Крім того, прокурор зауважив, що 10.07.2024 Князєв В.С. знаходився за 10 км від державного кордону. А це, на думку слідства, підвищує ризик ймовірного залишення ним території України, і призводить до необхідностізбільшити покладені на Князєва В.С. обов’язки, додавши територіальні обмеження – заборонити виїзд за межі Києва та Київської області без дозволу органів слідства та суду. 

Більше того, прокурор додав, що продовження процесуальних обов’язків стосовно обвинуваченого необхідно і з причини, що з вини сторони захисту неможливо приступити до розгляду обвинувального акту, так як захисники подають постійні скарги та клопотання, які суд повинен розглядати.

Стосовно ризиків. Хочемо звернути увагу, що ЄСПЛ наголошує про те, що з плином часу досудового розслідування ризики повинні неухильно зменшуватись.  На думку ЄСПЛ, для обґрунтування застосування запобіжного заходу не можна використовувати стандартний шаблон та обмежуватись абстрактним і стереотипним повторенням низки підстав, не наводячи жодних причин, чому слідство вважає ці підстави застосовними до справи заявника на даний час. Крім того, повинні наводитись конкретні факти, що стосуються цих підстав, а також додаткове обгрунтування їх відповідними та достатніми причинами. Будь-які ознаки повторюваного характеру стосовно обґрунтування ризиків можуть вважатись  прямим порушенням пункту 3 статті 5 ЄКПЛ (Sardar Babayev v. Azerbaijan, п.50-51). Враховуючи те, що слідство кожного разу при обґрунтуванні нового клопотання про продовження такого запобіжного заходу використовує одні й ті ж ризики та підстави, не можливо стверджувати, що такі обґрунтування не є шаблонними та стереотипними, особливо зважаючи на те, що один з ризиків прокурор фактично належним чином не обґрунтовує.

Стосовно рівності сторін. Європейський суд з прав людини повторює, що «принцип  змагальності та принцип рівності сторін тісно пов’язані між собою і є основними  компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають «справедливого балансу» між сторонами..» («Coventry v. The United Kingdom», п.77). Крім того, варто додати, що ЄСПЛ наголошує на тому, що «стаття 6 § 3 (b) Конвенції має на увазі, що основний захист від імені обвинуваченого може включати все, що є «необхідним» для підготовки основного судового розгляду. Обвинувачений повинен мати можливість організувати свій захист належним чином і без обмежень щодо здатності викладати всі відповідні аргументи захисту перед судом першої інстанції та таким чином вплинути на результат провадження» («Kikabidze v. Georgia», п.43). Враховуючи вищенаведену практику ЄСПЛ, твердження прокурора про затягування процесу через скарги та клопотання сторони захисту  не можуть вважатися обґрунтованими, та такими що виправдовувало б продовження запобіжного заходу, а тим більше й покладення нових обов’язків.

Сторона захисту погодилась з продовженням запобіжного заходу, але виступила проти покладення нових обов’язків на Князєва В.С. (виїзд з Києва та Київської області тільки з дозволу слідства та суду). Свою позиціювони обґрунтували тим, що фактичних підстав для цього немає, так як обвинувачений їхав на оздоровлення (про що було повідомлено суд у минулому засіданні), наміру покидати країну в нього не було (при обвинуваченому не було жодних документів, які б дозволили йому покинути межі України (закордонний паспорт)). У підтвердження цього суду було надано докази бронювання в закладі оздоровлення на 4 дні та докази покупки зворотних квитків до Києва, які дозволяли обвинуваченому повернутись в Київ до судового засідання. 

Крім того, адвокати Князєва В.С. повторно звернули увагу суду на те, що прокурор долучає до свого клопотання витяг з ЄРДР, який був сформований 20.05.2024, тобто, після передання обвинувального акту до суду. Зі слів адвоката, у долученому витязі змінена фабула кримінального правопорушення, що є незаконним та порушує КПК України, який прямо забороняє після виконання вимог ст. 290 КПК України будь-яке збирання або перероблення доказів. А це  свою чергу, на думку захисників є порушенням принципу змагальності.

З цього приводу повторно хочемо зазначити, що: 

“Позиція захисників є доречною, щодо порушення такими діями принципу змагальності. Звертаємо увагу, що даний принцип є одним з головних елементів концепції справедливого судового розгляду у розумінні пункту 1 статті 6 ЄКПЛ. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, невід’ємними частинами права на суд необхідно розглядати, зокрема, такі вимоги, як змагальність процесу (п.п. 24-33, Ekbatani v. Sweden).У п.24 рішення по справі Niderost-Huber v. Switzerland ЄСПЛ відзначає, що одним із складників справедливого судового розгляду в розумінні п. 1 статті 6 є право на змагальне провадження; кожна сторона, в принципі, має отримати можливість не лише бути поінформованою про будь-які докази, які потрібні для того, щоб виграти справу, але також має знати про всі докази чи подання, які представлені або зроблені в цілях впливу на думку суду, і коментувати їх“ (детальніше Моніторинг судового засідання Князєва В.С. (від 27.05.2024).

Вислухавши доводи сторін суд встановив, що обвинувачений Князєв В.С не порушував покладених на нього обов’язків, а наведені прокурором обставинами не можуть свідчити про збільшення ризиків. Суд ухвалив продовжити запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання до 17.09.2024, без збільшення об’єму покладених обов’язків.

В даному засіданні не було виявлено порушень Європейської конвенції з прав людини, проте для з’ясування всіх обставин справи, а також зважаючи на розбіжності в позиції сторони обвинувачення з практикою ЄСПЛ  справа рекомендується до подальшого моніторингу.