7 лютого 2025 року у Вищому антикорупційному суді відбулося чергове судове засідання у справі №991/7418/23 щодо судді Печерського районного суду міста Києва Ільєвої Тетяни Григорівни, яку обвинувачують у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 2 ст. 364 та ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України (зловживання владою або службовим становищем, службове підроблення). На засіданні була присутня обвинувачена, захисник, прокурор та головуючий суддя Хамзін Т.Р.

На початку судового засідання сторона захисту вчергове звернула увагу на відсутність потерпілого в судовому засіданні. На думку захисника, відсутність потерпілого створює ризик процесуальних порушень. Більше того, сторона захисту неодноразово звертала увагу суду на важливість присутності потерпілого, а тому зважаючи на всі обставини, адвокат просив суд відкласти судове засідання до прибуття потерпілого.

Суд, у свою чергу, зазначив, що потерпілий належним чином повідомлений про всі дати проведення судових засідань. А враховуючи принцип розумних строків і стадію кримінального провадження, суддя дійшов висновку, що процес потрібно продовжувати з метою забезпечення “домінування” принципу розумних строків. З огляду на викладене, суд ухвалив відхилити клопотання сторони захисту.

З цього приводу експерти моніторингової місії IAC ISHR зауважують, що дотримання розумних строків провадження не повинно відбуватися на шкоду повноті та всебічності розгляду справи. Відповідно до стандартів ЄСПЛ, кримінальний процес має забезпечувати ретельне й вичерпне встановлення всіх обставин справи, що є необхідною умовою реалізації права на справедливий судовий розгляд (ст. 6 ЄКПЛ). Поверхневе або поспішне розслідування та судовий розгляд можуть поставити під сумнів ефективність правосуддя та відповідність його принципам справедливості. Крім того, важливо оцінити, чи не можуть бути порушені процесуальні права (див. детальніше Моніторинг судового процесу відносно Ільєвої Т.Г. (03.12.2024)).

У подальшому весь час судового засідання було присвячено долученню та дослідженню доказів, поданих стороною обвинувачення.

Серед іншого, сторона захисту звернула увагу на DVD-диск з аудіозаписом показань одного з ключових свідків у межах цього кримінального провадження. Захисник зауважив, що допит відбувався без участі адвокатів, що позбавило сторону захисту можливості здійснити перехресний допит. Крім того, ця слідча дія проводилася без відеофіксації, всупереч вимогам КПК. На думку захисту, зазначені обставини ставлять під сумнів допустимість цього доказу.

Також спостерігачами IAC ISHR було відзначено низьку якість аудіозапису, що унеможливлювало чітке сприйняття всієї зафіксованої інформації. На цей аспект звернув увагу й захисник. З метою усунення будь-яких сумнівів щодо допустимості доказу та реалізації права на перехресний допит сторона захисту подала клопотання про виклик цього свідка для повторного допиту. Суд відмовив у його задоволенні, зазначивши, що письмових свідчень цієї особи, вже долучених до матеріалів справи, достатньо.

ЄСПЛ з даного приводу зазначає, що пункт “d” пункту 3 статті 6 Конвенції не вимагає присутності та допиту кожного свідка з боку обвинуваченого; скоріше, основною метою цього положення (на що вказують слова “на тих самих умовах”) є забезпечення повної “рівності сторін” у справі, що розглядається (Škoberne v. Slovenia,п. 99). Тобто, як стороні захисту, так і стороні обвинувачення повинна бути надана однакова, рівна можливість у допиті свідків. Особливо гостро це питання постає, коли йдеться про ключового свідка у справі, чиї свідчення мають вирішальне значення для обґрунтування підозри, тоді як сторона захисту, на відміну від сторони обвинувачення, не мала можливості допитати цього свідка.

Експерти моніторингової місії IAC ISHR наголошують, що для оцінки загальної справедливості процедури отримання доказів необхідно встановити, чи були дотримані процесуальні права сторони захисту. Зокрема, слід з’ясувати, чи мала сторона захисту реальну можливість оскаржити допустимість зібраних доказів та заявити заперечення щодо їх використання (Severin c. Roumanie, п. 71–72).

Враховуючи викладене, виникають обґрунтовані сумніви щодо належної оцінки судом обґрунтованості використання зазначеного доказу та щодо забезпечення реальної можливості сторони захисту заперечити проти його використання. Наприкінці судового засідання суд надав стороні захисту час для ознайомлення з долученими доказами.

З огляду на зазначене, справу рекомендовано до подальшого моніторингу.