9 травня 2025 року у Вищому антикорупційному суді відбулося чергове судове засідання у рамках кримінального провадження № 52021000000000242 щодо судді Печерського районного суду міста Києва Ільєвої Тетяни Григорівни, яку обвинувачують у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 2 ст. 364 та ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України (зловживання владою або службовим становищем, службове підроблення). На засіданні була присутня обвинувачена, захисник, прокурор, двоє свідків зі сторони обвинувачення та головуючий суддя Хамзін Т.Р. Потерпілий, чи його представники в судовому засіданні були відсутні.

Основним предметом даного засідання був допит двох свідків з боку сторони обвинувачення.

На початку судового засідання сторона захисту просила суд відкласти судовий розгляд, аргументуючи це наступним: 

• один із захисників обвинуваченої був відсутній з поважних причин, але висловив намір брати активну участь у розгляді справи, у зв’язку з чим подав заяву про відкладення;
• у судовому засіданні були відсутні потерпілий, його захисник або інший представник. Сторона захисту висловила сумніви щодо належного повідомлення потерпілого про дату і час засідання, а також про допит свідків, тому вважала за необхідне забезпечити участь представника потерпілого.

Прокурор заперечував щодо відкладення судового засідання, пославшись на доводи, висловлені в попередніх судових засіданнях по цій справі.

Суд ухвалив продовжити судове засідання, зазначивши, що було вжито всіх необхідних заходів для належного повідомлення потерпілого та його представників. Враховуючи принцип розумності строків, суд дійшов висновку, що відсутність потерпілого або його представників не є перешкодою для подальшого розгляду справи. Щодо відсутності одного із захисників, суд зауважив, що за наявності іншого захисника обвинуваченої право на захист забезпечено належним чином, і тому така обставина також не перешкоджає продовженню судового засідання.

Експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу, що сторона захисту систематично та послідовно у кожному судовому засіданні акцентує на відсутності потерпілого та необхідності забезпечення його належного повідомлення про хід провадження (див. звіти моніторингу засідань від 07.02.2025, 25.02.2025, 27.02.2025, 01.04.2025, 03.04.2025, 08.04.2025, 09.04.2025, 11.04.2025). Така сталість занепокоєння з боку захисту свідчить про наявність системної проблеми, що потребує належного процесуального реагування.

Хоча сама по собі відсутність потерпілого у залі суду не є автоматичним порушенням права на справедливий суд, наявність обґрунтованих сумнівів щодо належного повідомлення потерпілого може поставити під загрозу дотримання ключових засад кримінального процесу — принципів змагальності та рівності сторін, гарантованих статтею 6 Європейської конвенції з прав людини.

Більше того, подібна процесуальна невизначеність може впливати не лише на баланс між сторонами у справі, але й породжувати правову непередбачуваність. Зокрема, сторона захисту має бути впевненою, що всі учасники процесу, в тому числі потерпілий, належним чином повідомлені та мають можливість брати участь у судовому розгляді. У протилежному випадку існує ризик, що вже ухвалене рішення суду може бути оскаржене або скасоване через порушення прав іншого учасника процесу, що прямо впливає на почуття правової безпеки та довіру обвинуваченої до судової системи в цілому.

Таким чином, забезпечення реальної та видимої участі всіх сторін у процесі — це не лише гарантія дотримання прав потерпілого, але й необхідна передумова стабільності та легітимності судового рішення. У цьому контексті, на думку експертів моніторингової місії IAC ISHR, вжиття додаткових заходів для усунення сумнівів щодо належного повідомлення потерпілого є доцільним і необхідним кроком для забезпечення ефективного та справедливого правосуддя.

Щодо проведення судового засідання за відсутності одного із захисників обвинуваченої Ільєвої Т.Г., експерти моніторингової місії IAC ISHR повторно звертають увагу: хоча ухвалене судом процесуальне рішення формально не суперечить нормам кримінального процесуального законодавства, така ситуація все ж може викликає занепокоєння з огляду на потенційний вплив на ефективність реалізації права на захист. Відсутність одного з адвокатів, особливо якщо він відіграє активну роль у побудові правової позиції, може об’єктивно обмежити якість і повноту представлення інтересів обвинуваченої.

Таким чином, хоча процесуальне рішення суду про продовження розгляду за відсутності одного із захисників може відповідати формальним вимогам кримінального процесуального законодавства, у подібних випадках доцільно ретельно зважувати співвідношення між потребою дотримання розумних строків розгляду справи та правом обвинуваченої на користування повною і скоординованою правовою допомогою своєї захисної команди. Особливо це актуально, коли йдеться про захисника, який відіграє активну роль у формуванні правової позиції.

Попри юридичну допустимість такого рішення, важливо враховувати ризик порушення принципу рівності сторін (equality of arms), а також необхідність забезпечення стандарту «видимої справедливості» (apparent fairness), що є ключовими елементами права на справедливий судовий розгляд, передбаченого статтею 6 Конвенції. У цьому контексті обрання тактики розгляду справи має базуватися не лише на формальній законності, а й на прагненні зміцнювати довіру до судового процесу та гарантувати ефективну реалізацію права на захист.

У подальшому суд перейшов до допиту двох свідків сторони обвинувачення. Обидва свідки давали показання щодо подій, які мали місце у жовтні 2020 року та на початку 2021 року. Як відмічають спостерігачі IAC ISHR, допит здійснювався з дотриманням процесуальних гарантій: було забезпечено перехресний допит, захист мав можливість ставити свідкам запитання, спрямовані на з’ясування обставин справи, і не зазнавав обмежень з боку суду. Прокурор також реалізував своє право на допит без жодних перешкод.

Експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу, що в контексті статті 6 Європейської конвенції з прав людини (далі – Конвенція) термін «свідок» має автономне значення. Якщо показання особи можуть відігравати істотну роль у формуванні обвинувального вироку, така особа вважається свідком обвинувачення, щодо якого застосовуються гарантії, передбачені пунктами 1 та 3 (d) статті 6 Конвенції. Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, основоположним є принцип, за яким до винесення вироку усі докази проти обвинуваченого, як правило, повинні бути представлені в його присутності на відкритому судовому засіданні з дотриманням принципу змагальності сторін (Al-Khawaja and Tahery v. the United Kingdom, п. 118).

Зокрема, право на допит свідків обвинувачення не потребує додаткового обґрунтування з боку захисту. Якщо сторона обвинувачення визнає особу джерелом доказів, на які спирається у своїй позиції, то така особа повинна бути доступною для допиту, і її особиста явка в суді, як правило, є необхідною (Keskin v. the Netherlands,п. 56; Süleyman v. Turkey, п. 92). Це прямо випливає з принципу ефективної реалізації права на захист, який передбачає можливість перевірки достовірності та точності свідчень шляхом їх усного допиту.

Під час допиту сторона захисту акцентувала на розбіжностях у показаннях свідків порівняно з їхніми попередніми заявами, зокрема звернула увагу на вибірковість у пам’яті подій: свідки впевнено згадували одні обставини, але водночас не могли пригадати інші. Суд, у свою чергу, зауважив, що усім цим обставинам буде надано належну оцінку.

Окремо спостерігачі IAC ISHR звертають увагу на те, що всі учасники судового розгляду відзначили: свідки, які на той момент безпосередньо були залучені до кримінального провадження стосовно Миханіва А.А. (один із них здійснював процесуальне керівництво, інший виконував функції прокурора), у межах якого сторона обвинувачення вбачає зловживання з боку Ільєвої Т.Г., не дотрималися належної процедури повідомлення суду про відсутність прокурора (одного з цих свідків), що істотно вплинуло на хід кримінального провадження.

Справа рекомендується моніторинговою місією IAC ISHR до подальшого моніторингу.