17. 09. 2025
8 вересня 2025 року у Вищому антикорупційному суді відбулося чергове судове засідання у межах кримінального провадження № 52021000000000242 (справа №991/7418/23) щодо судді Печерського районного суду м. Києва Ільєвої Тетяни Григорівни, обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 та ч. 1 ст. 366 КК України. У засіданні брали участь обвинувачена, її захисники, прокурор, викликаний свідок зі сторони обвинувачення та головуючий суддя Хамзін Т.Р. Потерпілий Миханів А.А. та його представники знову були відсутні. Засідання проходило на етапі подання доказів стороною захисту.
На початку засідання сторона захисту звернула увагу суду на зміну складу групи прокурорів. Адвокат наголосив, що у наданому суду наказі про зміну складу відсутнє чітке зазначення, кого саме було виключено та кого включено до групи, що ускладнює ідентифікацію представників сторони обвинувачення. Також було акцентовано на тому, що закон передбачає вичерпний перелік підстав для заміни прокурора, і наявні обставини можуть не відповідати критеріям, встановленим КПК України.
Після цього захисник, як і на попередніх засіданнях, подав клопотання про відкладення судового розгляду у зв’язку з черговою неявкою потерпілого. У відповідь суд наголосив, що залишається на своїй сталий позиції з цього питання та зазначив, що вживає всіх доступних заходів повідомлення, які перебувають у його розпорядженні.
Експерти моніторингової місії IAC ISHR відзначають, що питання участі потерпілого у процесі залишається невирішеним. Вже понад п’ятнадцять засідань поспіль спостерігачі IAC ISHR фіксують, що ані потерпілий, ані його представники не з’являються до суду без жодного пояснення чи підтвердження отримання повідомлення. За таких умов постає не лише питання про реальну обізнаність потерпілого про розгляд справи, а й про його фактичну зацікавленість в участі у процесі. Відсутність реагування суду на цю ситуацію може створити у об’єктивного спостерігача враження формального підходу до забезпечення прав усіх учасників провадження.
Варто зазначити, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини (Bradshaw and Others v. the United Kingdom, п. 128, Khachatryan v. Armenia, п. 155), процесуальні гарантії мають бути не лише формальними, а ефективними. Формальне повідомлення без забезпечення реального інформування особи може розглядатися як порушення права на доступ до суду та принципу рівності сторін.
У процесі подання доказів адвокат додатково звернув увагу на особу потерпілого, заявивши, що Миханів А.А. перебуває у міжнародному розшуку та впродовж понад 30 років вчиняв кримінальні правопорушення, включаючи зловживання службовим становищем, підроблення документів, надання хабарів тощо. З огляду на це, захист поставив під сумнів не лише достовірність його заяви про злочин, а й взагалі його можливість бути ініціатором провадження. На думку сторони захисту, місцезнаходження Миханіва А.А. не встановлене, що викликає сумніви щодо його участі у процесі та автентичності поданої заяви. Обвинувачена публічно заявила, що переконана в підробленості відповідної заяви та вважає кримінальне провадження сфабрикованим для її дискредитації.
З огляду на викладене, експерти моніторингової місії IAC ISHR вважають, що вказані обставини потребують ретельного аналізу судом, зокрема в контексті:
- визначення статусу потерпілого;
- підтвердження його належної процесуальної участі;
- оцінки достовірності підстав для відкриття провадження;
- правової визначеності складу сторони обвинувачення.
Такі обставини можуть мати істотне значення для оцінки справедливості провадження в цілому та дотримання стандартів Конвенції.
Також у ході стадії подання доказів захисту адвокат звернув увагу суду на, на його думку, незаконне скасування постанови про закриття кримінального провадження № 52021000000000242. Як було зазначено стороною захисту, це рішення детектива НАБУ про закриття провадження від 09.08.2022 було ухвалене відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України — у зв’язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. При цьому жодній особі не було повідомлено про підозру.
Адвокат подав суду документи, які, на його думку, підтверджують, що постанова про закриття провадження була направлена до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури в день її ухвалення, проте не була належним чином зареєстрована. Як наслідок, прокурор САП скасував цю постанову із порушенням строку, передбаченого ч. 6 ст. 284 КПК України, — вже після спливу 20 днів з моменту фактичного надходження документа.
Крім того, у відповідь на запитання головуючого судді, прокурор підтвердив, що не здійснював щоденного моніторингу Єдиного реєстру досудових розслідувань, як того вимагає законодавство та відомчі нормативно-правові акти. Таку бездіяльність сторона захисту кваліфікує як службову недбалість, що призвела до відновлення провадження поза межами, передбаченими КПК, — без належної правової підстави.
Таким чином, на переконання захисту, поновлення досудового розслідування після його закриття є незаконним та таким, що поставило під сумнів правомірність усього подальшого кримінального переслідування Ільєвої Т.Г. Подані матеріали, на думку захисту, свідчать про грубі порушення процесуальних норм з боку сторони обвинувачення, що може мати вирішальне значення для оцінки допустимості доказів і справедливості провадження в цілому.
Експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу, що озвучені стороною захисту обставини, пов’язані з, на її думку, незаконним скасуванням постанови про закриття кримінального провадження, можутьпорушувати фундаментальні вимоги процесуальної передбачуваності та створювати неприпустиму правову невизначеністьу межах кримінального процесу.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у справі Ovcharenko and Kolos v. Ukraine, вимога справедливого судового розгляду за статтею 6 Конвенції включає гарантії юридичної визначеності, а також якості відповідного закону та вимагає, щоб він був сумісним з принципом верховенства права і доступним для відповідної особи, яка до того ж повинна мати можливість передбачити наслідки його застосування для себе. Таким чином, словосполучення «згідно із законом» передбачає, що формулювання національного законодавства має бути достатньо передбачуваним, щоб дати особам належну вказівку на обставини та умови, за яких органи державної влади мають право вдаватися до заходів, що зачіпають їхні права за Конвенцією (п. 94).
У цьому контексті, відсутність належного обліку постанови про закриття провадження в системі прокурорського документообігу, порушення строку, встановленого ч. 6 ст. 284 КПК України, а також підтверджена самим прокурором відсутність щоденного моніторингу ЄРДР, об’єктивно можуть свідчити про серйозні процесуальні порушення.
Такі порушення здатні суттєво підірвати довіру до законності кримінального переслідування, ускладнюючи захист від довільного втручання з боку органів державної влади та можуть поставити під сумнів допустимість доказів, зібраних після незаконного скасування закриття провадження.
Враховуючи вищезазначене, експерти моніторингової місії IAC ISHR наголошують на необхідності забезпечення чіткості та передбачуваності дій сторони обвинувачення, дотримання строків і процедур, передбачених законом, та недопущення ситуацій, які створюють враження маніпулятивного поновлення провадження всупереч принципу юридичної визначеності, що є ключовим елементом гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції.
Крім того, під час подання доказів сторона захисту звернула увагу суду на фактичні обставини виконання службових обов’язків суддею Ільєвою Т.Г. у період, що інкримінується як час вчинення кримінального правопорушення. Зокрема, адвокат наголосив, що навантаження на суддю Печерського районного суду м. Києва в той час становило близько 3500–4500 справ на рік. Такий обсяг розглядуваних проваджень, на думку сторони захисту, значно перевищував розумну норму процесуального навантаження й не дозволяв здійснювати поглиблену перевірку кожної вхідної дії або документа.
Також захист звернув увагу на особливі організаційні умови, пов’язані з карантинними обмеженнями, що діяли у суді в період пандемії COVID-19. Відповідно до внутрішнього розпорядження суду, вся вхідна кореспонденція приймалася через спеціальний ящик, розташований на вході до пункту охорони. Це означало, що будь-хто міг залишити документи без проходження ідентифікації чи підтвердження особи, а відповідно — без жодних гарантій щодо достовірності джерела або змісту поданої інформації. У такому форматі суддя фактично не мала реального інструментарію перевірки автентичності вхідної документації — особливо з огляду на критичне навантаження.
Експерти моніторингової місії IAC ISHR відзначають, що наведені обставини мають бути належним чином оцінені судом у контексті аналізу добросовісності обвинуваченої, її об’єктивних можливостей діяти з належною обачністю, а також для розуміння організаційної ситуації, в якій вона перебувала. Національні суди повинні враховувати не лише формальну сторону процесу, а й контекст справи — включаючи системні та інституційні обмеження, що впливали на реалізацію повноважень судді.
У цьому зв’язку експерти моніторингової місії IAC ISHR також звертають увагу на положення звіту “On the system of disciplinary proceedings and liability of judges in Ukraine” (2023), підготовленого в межах проекту “Ensuring the effective implementation of the right to a fair trial (Article 6 of the ECHR) in Ukraine”, який фінансується Human Rights Trust Fund та реалізується Радою Європи. У звіті, зокрема, підкреслюється, що:
“Під час оцінки порушення поведінки та, отже, дисциплінарного проступку – неправомірної затримки у виконанні судових завдань, робоче навантаження кожного судді має визначатися таким чином, щоб можна було легко виявити явне відхилення від такого рівня розгляду справ і, відповідно, визначити, чи слід притягнути відповідного суддю до відповідальності за нього”.
Це підтверджує, що навіть у межах оцінки професійної відповідальності суддів міжнародні стандарти визнають необхідність врахування робочого навантаження та організаційного контексту, в якому суддя виконує свої обов’язки. Такий підхід має застосовуватися і в кримінальному провадженні, зокрема під час оцінки дій, що стали предметом обвинувачення, з огляду на принцип справедливості, пропорційності та передбачуваності, закріплений у статті 6 Конвенції.
Враховуючи, що дане судове засідання обмежилося лише поданням стороною захисту доказів, жодних процесуальних порушень під час його перебігу спостерігачами IAC ISHR зафіксовано не було.
Водночас, з огляду на загальний контекст провадження, а також наявність ознаки порушення принципу рівності сторін у зв’язку з тривалою відсутністю потерпілого та нез’ясованістю його реальної обізнаності про розгляд справи, експерти моніторингової місії IAC ISHR вважають за доцільне рекомендувати продовження моніторингу даного кримінального провадження.
