08. 05. 2026
28 квітня 2026 року у Вищому антикорупційному суді відбулося судове засідання у межах кримінального провадження № 52021000000000242 (справа №991/7418/23) щодо судді Печерського районного суду м. Києва Ільєвої Тетяни Григорівни, обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 та ч. 1 ст. 366 КК України (зловживання владою або службовим становищем та службове підроблення). У судовому засіданні брали участь обвинувачена, її захисники, прокурор та головуючий суддя Хамзін Т.Р. Потерпілий Миханів А.А. та його представник у судове засідання не з’явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили.
На початку судового розгляду сторона захисту висловила заперечення проти продовження слухання за відсутності потерпілого та його представника. Захисник в черговий раз звернув увагу суду на те, що в межах цього кримінального провадження вже неодноразово порушувалося питання щодо можливих недоліків належного повідомлення потерпілого про дату, час і місце судових засідань. На думку сторони захисту, такі обставини можуть ставити під сумнів реальну можливість потерпілого реалізувати передбачені законом процесуальні права та брати ефективну участь у провадженні.
Адвокат також зазначив, що у цьому провадженні потерпілий одночасно є цивільним позивачем та вже неодноразово не з’являвся до суду без поважних причин. Окрім цього, він звернув увагу на обставини представництва потерпілого, зазначивши, що особа, яка була присутня у кількох судових засіданнях та підписувала цивільний позов як представник потерпілого, на думку сторони захисту, не має належних повноважень представляти його інтереси, що викликає обґрунтовані сумніви у законності такого представництва. З огляду на викладене сторона захисту просила суд відкласти судове засідання.
Прокурор, у свою чергу, зазначив, що вважає за можливе продовжити судовий розгляд за відсутності потерпілого та його представника.
Заслухавши позиції сторін, суд дійшов висновку про можливість продовження судового розгляду, зазначивши, що відповідна правова позиція вже неодноразово висловлювалася раніше, а відсутність потерпілого або його представника не є перешкодою для здійснення судового розгляду.
Сам по собі факт продовження судового розгляду за відсутності потерпілого або його представника не свідчить автоматично про порушення права на справедливий суд. Водночас експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу, що у межах цього кримінального провадження випадки неявки потерпілої сторони мають систематичний характер та фіксувалися і під час попередніх судових засідань, відображених у попередніх звітах моніторингової місії IAC ISHR від 19 вересня та 16 жовтня 2025 року, а також від 22 січня, 6 березня та 7 і 10 квітня 2026 року. За таких обставин особливого значення набуває належна перевірка судом питань повідомлення учасників провадження, причин їх повторної неявки, а також забезпечення реальної можливості ефективної участі сторін у судовому розгляді. Формальний підхід до цих питань потенційно може впливати на сприйняття справедливості судового розгляду та потребує підвищеної процесуальної уваги з боку суду.
У подальшому суд повідомив учасників судового засідання про те, що на адресу свідка, зазначену у клопотанні сторони захисту, були направлені судові повістки, однак вони не були отримані адресатом.
З цього приводу сторона захисту звернула увагу, що зазначений свідок є адвокатом і, відповідно до вимог законодавства, зобов’язаний підтримувати актуальність своїх контактних даних у Єдиному реєстрі адвокатів України, зокрема щодо робочої адреси та електронної пошти. У зв’язку з цим захисники просили суд здійснити повторне направлення повісток із використанням відомостей, наявних у реєстрі, включно з офіційними контактними даними.
Крім того, сторона захисту зазначила, що у відкритих джерелах наявна додаткова інформація про контакти свідка, зокрема номер мобільного телефону, дані про помічників, а також відомості із соціальних мереж, які, за їх твердженням, були підтверджені самим свідком. Також було наголошено, що зазначена особа є фігурантом іншого кримінального провадження, у межах якого вона має процесуальний обов’язок з’являтися за викликом суду, а публічне обвинувачення у цій справі підтримується прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, що, на думку захисту, може бути враховано при встановленні актуальних контактних даних свідка.
Прокурор не заперечував проти повторного виклику свідка та повідомив про намір додатково з’ясувати адресу, за якою ця особа викликається в іншому кримінальному провадженні. З урахуванням викладеного суд ухвалив повторно направити судові повістки за адресами, зазначеними стороною захисту, а також звернувся до прокурора з проханням надати додаткові відомості у разі їх отримання.
У зв’язку з вичерпанням запланованих процесуальних питань, судове засідання було завершено.
Експерти моніторингової місії IAC ISHR зазначають, що забезпечення реальної можливості допиту свідків, на виклику яких наполягає сторона захисту, є важливою складовою принципів змагальності та рівності сторін у кримінальному провадженні. У практиці ЄСПЛ наголошується, що стороні захисту має бути забезпечена реальна можливість представити свою позицію в умовах, які не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з опонентом (Ezeoke v. the United Kingdom, п. 51). У цьому контексті значення має не лише формальне задоволення відповідного клопотання, а й вжиття судом та учасниками провадження належних процесуальних заходів, спрямованих на забезпечення явки свідка у розумні строки.
ЄСПЛ також звертав увагу, що якщо сторона захисту обґрунтовано наполягає на допиті особи, показання якої можуть мати істотне значення для встановлення фактичних обставин справи, національний суд повинен забезпечити належну оцінку такого клопотання та, за відсутності переконливих підстав для відмови, створити умови для допиту відповідного свідка (Khachapuridze and Khachidze v. Georgia, п. 94–99).
У межах даного судового засідання суд не обмежився формальним констатуванням факту неотримання повісток, а погодився вжити додаткових заходів для належного повідомлення свідка, зокрема з урахуванням інформації, наданої стороною захисту та прокурором. Така процесуальна позиція загалом свідчить про прагнення забезпечити стороні захисту реальну можливість реалізувати свої процесуальні права та узгоджується із загальними стандартами справедливого судового розгляду, сформульованими у практиці ЄСПЛ.
Станом на момент моніторингу експерти моніторингової місії IAC ISHR не встановили ознак порушення права на справедливий судовий розгляд. Водночас подальша ефективність заходів, спрямованих на забезпечення явки свідка та безпосереднє дослідження його показань, матиме значення для оцінки дотримання принципу змагальності у цьому кримінальному провадженні.
