29. 09. 2025
19 вересня 2025 року у Вищому антикорупційному суді відбулося чергове судове засідання у межах кримінального провадження № 52021000000000242 (справа №991/7418/23) щодо судді Печерського районного суду м. Києва Ільєвої Тетяни Григорівни, обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 та ч. 1 ст. 366 КК України. У засіданні брали участь обвинувачена, її захисники, прокурор, представник потерпілого та головуючий суддя Хамзін Т.Р. Потерпілий Миханів А.А. був відсутній.
Основним предметом судового засідання було продовження процесуального долучення доказів стороною захисту. На початку слухання суд поінформував, що від одного з представників потерпілого надійшла заява про дострокове припинення представництва інтересів потерпілого у зв’язку з тим, що його належним чином представляє інший захисник, повноваження якого підтверджені, і, відповідно, подальша участь першого представника у справі не передбачається.
У відповідь на це захисник Ільєвої Т.Г. висловив сумнів щодо фактичної участі потерпілого Миханіва А.А. у провадженні. За словами захисника, потерпілий жодного разу не надсилав процесуальних документів до суду, не був допитаний стороною обвинувачення, а також перебуває в міжнародному розшуку. У зв’язку з цим, на думку сторони захисту, озвучена судом інформація не має правового значення, а наявність таких обставин є підставою для відкладення розгляду справи.
Суд, своєю чергою, наголосив, що розгляд справи буде продовжено незалежно від присутності потерпілого, оскільки його інтереси належним чином представляє інший захисник, повноваження якого перевірені судом.
У контексті викладеного експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу, що питання належного представництва потерпілого в цьому кримінальному провадженні вже неодноразово піднімалося в попередніх моніторингових звітах (див. детальніше: Моніторинг кримінального провадження Ільєвої Т.Г. від 12 та 16 вересня 2025 року).
У подальшому під час судового засідання присутній представник потерпілого заявив клопотання про об’єднання даного кримінального провадження з іншим. Обґрунтовуючи свою позицію, він зазначив, що обидва провадження стосуються однієї і тієї ж події, вчиненої спільно кількома обвинуваченими, включно з обвинуваченою Ільєвою Т.Г. На думку представника потерпілого, розгляд справ окремо може призвести до дублювання дослідження одних і тих самих доказів, повторного виклику та допиту одних і тих самих осіб, а також до надання потенційно суперечливої оцінки ідентичним діям учасників подій. У цьому контексті він підкреслив, що, на його переконання, розгляд проваджень у відриві один від одного не відповідає інтересам обвинуваченої Ільєвої Т.Г., а відтак суд повинен задовольнити клопотання.
Своєю чергою, прокурор висловив заперечення проти об’єднання проваджень, вказавши, що така процесуальна дія призведе до затягування розгляду справи та порушення розумних строків, а правові підстави для об’єднання наявності не мають.
Захисники, узгодивши позицію з обвинуваченою, вказали, що в цих кримінальних провадженнях наявні різні обвинувальні акти, а у справі, на яку послався представник потерпілого, взагалі немає згадок про Ільєву Т.Г. Вони також звернули увагу, що до матеріалів клопотання представника потерпілого не було додано жодної інформації, яка б підтверджувала, що Миханів А.А. у тій справі є потерпілим. Крім того, захисники наголосили, що суддя Ільєва Т.Г. виносила судові рішення щодо обвинувачених в тій справі, у рамках інших кримінальних проваджень, зокрема і дозволи на проведення обшуків. Вони також зауважили, що враховуючи стадію нинішнього кримінального провадження, справа вже наближається до завершення. З огляду на все зазначене, захисники підкреслили, що об’єднання двох кримінальних проваджень є неможливим, а підстави для цього відсутні.
За результатами розгляду клопотання, суд відмовив у його задоволенні, вказавши, що до заяви не додано жодних документів, які б підтверджували викладені доводи. Крім того, з наданих матеріалів не вбачається, що в обох кримінальних провадженнях обвинувачені вчинили одне й те саме кримінальне правопорушення.
З приводу вищезазначеного, вважаємо за необхідне наголосити, що дотримання принципу розумних строків є одним із ключових елементів справедливого судового розгляду, оскільки надмірне затягування провадження підриває довіру до правосуддя та може призвести до істотного порушення прав сторін. ЄСПЛ послідовно підкреслює, що тривалість розгляду справи має оцінюватися з урахуванням її складності, поведінки учасників процесу та значення спору для заявника. Вчасний розгляд справи не лише гарантує дотримання статті 6 §1 Конвенції, а й забезпечує баланс між ефективністю судочинства та захистом прав людини.
Зокрема, поняття «розумного строку» вимагає від національних судів контролювати перебіг провадження та уникати безпідставних затримок, у тому числі шляхом запобігання формальним чи процесуально необґрунтованим ініціативам. Водночас від учасників процесу очікується сумлінне використання своїх процесуальних прав — без зловживання ними або створення видимості активної участі у провадженні.
Враховуючи обставини справи, варто зазначити, що суд належним чином оцінив усі наявні аргументи та ухвалив рішення, яке відповідає гарантіям ЄКПЛ, зокрема принципу розумних строків. Особливої уваги заслуговує той факт, що до клопотання представника потерпілого не було долучено жодних матеріалів, які б підтверджували необхідність об’єднання кримінальних проваджень. Така ситуація може свідчити про відсутність реального наміру досягти процесуального результату за допомогою цього клопотання, що, у свою чергу, ставить під сумнів добросовісність його подання.
З огляду на це, з позиції об’єктивного спостерігача, подібна ініціатива може розглядатися як така, що має ознаки формального характеру, спрямованого на демонстрацію участі в процесі, аніж на надання реальної правничої допомоги. З огляду на практику ЄСПЛ, лише фактичне представництво інтересів, що передбачає активні, змістовні та юридично обґрунтовані дії, може розцінюватися як участь у кримінальному провадженні у розумінні принципів справедливого судочинства.
У подальшому сторона захисту продовжила долучення доказів. Зокрема, захисники подали блоки документів, які, на їхню думку, підтверджують відсутність у обвинуваченої корисливого мотиву. Крім того, були надані матеріали, що свідчать про відсутність доступу у судді Ільєвої Т.Г. до бази ЄРДР у 2020 році.
Враховующи вищезазначене, справа рекомендується до подальшого моніторингу.
