9 квітня 2025 року у Вищому антикорупційному суді відбулося чергове судове засідання у рамках кримінального провадження № 52021000000000242 щодо судді Печерського районного суду міста Києва Ільєвої Тетяни Григорівни, яку обвинувачують у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 2 ст. 364 та ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України (зловживання владою або службовим становищем, службове підроблення). На засіданні була присутня обвинувачена, захисник, прокурор та головуючий суддя Хамзін Т.Р. Потерпілий та його представники у залі судового засідання були відсутні.

На початку судового засідання суд розглянув клопотання одного із захисників обвинуваченої — Войченка С.Г. — про відкладення судового розгляду у зв’язку з перебуванням у службовому відрядженні. Про відповідні обставини суд було повідомлено ще під час попереднього засідання 08.04.2025.

Суд надав стороні захисту можливість обґрунтувати свою позицію. Присутній у засіданні захисник Дульський О.Л. наголосив, що вказане клопотання підлягає задоволенню, оскільки захисник Войченко С.Г. бере активну участь у судовому процесі та має право висловити свою позицію щодо дослідження доказів сторони обвинувачення, а також обґрунтовувати процесуальні клопотання сторони захисту. Захисник також зазначив, що обставини відрядження його колеги є невідкладними, а проведення засідання за його відсутності може порушити право обвинуваченої на ефективний захист.

Крім того, адвокат звернув увагу на відсутність потерпілого чи його представника у залі судового засідання та наголосив на відсутності належного підтвердження факту його повідомлення про дати судових засідань, завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів провадження. Захисник також повторно послався на ті ж доводи, які сторона захисту систематично порушувала під час попередніх засідань (див. Моніторинг кримінального провадження Ільєвої Т. Г. від: 07.02.2025, 25.02.2025, 27.02.2025, 01.04.2025, 03.04.2025, 08.04.2025). Додатково він зазначив, що потерпілий перебуває у міжнародному розшуку (в межах іншого кримінального провадження), і його подальша відсутність у судовому процесі в майбутньому може стати підставою для скасування судового рішення з формальних міркувань. У зв’язку з цим захист вважав за доцільне відкласти судове засідання.

Прокурор, у свою чергу, висловив позицію про необхідність продовжити судовий розгляд, вважаючи клопотання сторони захисту необґрунтованими.

Заслухавши позиції сторін, суд постановив відмовити в задоволенні обох клопотань захисту та продовжив розгляд справи. При цьому суд послався на свої попередні аргументи, викладені у рішеннях під час засідань від 07.02.2025, 25.02.2025, 27.02.2025 та 01.04.2025. Окрім того, суд зазначив, що участь одного із захисників є достатньою для продовження судового розгляду, і відсутність іншого не становить підстави для його відкладення.

Враховуючи вищезазначене, варто додати, що право кожного обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення на ефективний захист адвоката гарантується пунктом 3 (с) статті 6 Європейської конвенції з прав людини і є однією з фундаментальних гарантій справедливого судового розгляду. Це право має ключове значення не лише для забезпечення рівноваги між сторонами обвинувачення й захисту, але й для попередження судових помилок (Ayetullah Ay v. Turkey, п.131).

З точки зору практики ЄСПЛ, сама по собі відсутність одного з адвокатів не розцінюється як порушення Конвенції, якщо обвинувачений має реальну й ефективну можливість захищати себе за участі іншого захисника. Однак у даній справі спостерігачі IAC ISHR звертають увагу на те, що раніше сторона захисту не заперечувала проти продовження засідань за участі лише одного з адвокатів. Під час цього засідання було подано обґрунтоване клопотання про відкладення через поважні причини, пов’язані зі службовим відрядженням одного із захисників. З огляду на це, позиція захисту не виглядає з точки зору об’єктивного спостерігача як зловживання процесуальними правами чи навмисне затягування розгляду справи.

Відтак, небажання суду враховувати вказані обставини та готовність продовжувати розгляд попри ризик обмеження гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, викликає занепокоєння. Подібний підхід може поставити під загрозу не лише ефективність захисту, але й принципи рівності сторін та змагальності, які є основоположними для справедливого судового процесу.

Стосовно систематичної відсутності потерпілого чи його представників у судовому процесі, експерти моніторингової місії IAC ISHR неодноразово наголошували, що хоча така відсутність не є прямим порушенням положень Конвенції, забезпечення доказів належного інформування потерпілого про хід судового розгляду має важливе значення. Йдеться не лише про формальне дотримання процесуальних вимог, але й про забезпечення видимої справедливості правосуддя. Розгляд справи у розумний строк не повинен відбуватись за рахунок порушення процесуальних гарантій жодної зі сторін. Отже, всі сумніви щодо належного повідомлення потерпілого мають бути усунуті, аби унеможливити потенційні процесуальні порушення та гарантувати дотримання принципів Конвенції (див. моніторингові звіти від 07.02.2025, 25.02.2025, 27.02.2025, 01.04.2025, 03.04.2025, 08.04.2025).

У подальшому суд надав стороні захисту час для продовження заявлення своїх клопотань щодо визнання доказів, поданих прокурором, очевидно недопустимими та неналежними, а також щодо недопущення врахування відомостей, що містяться в цих документах, як доказів при ухваленні рішення у справі.

Під час цього засідання захист подав ряд клопотань, що стосуються різних груп доказів, представлених стороною обвинувачення на попередніх засіданнях. Зокрема, сторона захисту оскаржувала допустимість та належність документів, які прокурор подавав на засіданнях 16 та 30 січня 2025 року. Клопотання охоплювали велику кількість доказів, і захист наполягав на тому, що ці документи не відповідають встановленим вимогам належності та допустимості, а отже, не можуть враховуватися судом при винесенні вироку. При обґрунтуванні своїх клопотань, сторона захисту посилалась на ті ж доводи, що й в минулих засіданнях (див. Моніторинг кримінального провадження Ільєвої Т. Г. від: 25.02.2025, 27.02.2025, 01.04.2025, 03.04.2025, 08.04.2025).

Сторона захисту звернула увагу суду на низку істотних процесуальних порушень, які, на її думку, впливають на допустимість та належність доказів, долучених стороною обвинувачення. Зокрема, захист висловив обґрунтовані сумніви щодо належного повідомлення потерпілого та його представників про відкриття всіх матеріалів провадження, що, на їхню думку, свідчить про недотримання вимог частини 7 статті 290 КПК України.

Крім того, сторона захисту наголосила, що значна частина долучених прокуратурою документів не відповідає критеріям доказів, не встановлює фактичних обставин справи та відповідно не мала бути включена до матеріалів провадження. Особливу увагу було приділено клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, які розглядалися районним судом без проведення авторозподілу суддів, що порушує принципи незалежності та неупередженості судового розгляду.

Захист також вказав на те, що окремі процесуальні документи, зокрема протоколи та додатки до них, оформлено з порушенням вимог КПК. Додатково підкреслено, що частина слідчих дій, у результаті яких були здобуті й долучені до справи докази, проводилась поза межами передбачених законом процесуальних строків. З огляду на викладене, сторона захисту просила визнати документи, долучені стороною обвинувачення під час судових засідань 16 та 30 січня 2025 року, неналежними та недопустимими доказами, і не враховувати викладені в них відомості під час ухвалення остаточного рішення у справі.

У відповідь прокурор повідомив, що надасть свою загальну позицію щодо всіх клопотань захисту в письмовому вигляді. Суд, у свою чергу, долучив відповідні клопотання до матеріалів провадження та запевнив, що надасть їм належну оцінку в нарадчій кімнаті.

З приводу сумнівів у недопустимості та неналежності доказів, поданих прокурором, експерти моніторингової місії IAC ISHR неодноразово зазначили, що стаття 6 Конвенції не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів як таких, що в першу чергу є предметом регулювання національного законодавства. Питання, на яке необхідно відповісти, полягає в тому, чи було провадження в цілому, включаючи спосіб отримання доказів, справедливим. При визначенні даного питання, необхідно також враховувати, чи були дотримані права захисту. Зокрема, важливо з’ясувати, чи була заявнику надана можливість оскаржити достовірність доказів та заперечити проти їх використання. Крім того, необхідно враховувати якість доказів, у тому числі те, чи викликають обставини, за яких вони були отримані, сумніви в їх надійності або точності (Macharik v. The Czech Republic, п. 51-52). Діяльність по захисту від імені обвинуваченого може включати все, що є “необхідним” для підготовки основного судового розгляду. Обвинувачений повинен мати можливість організувати свій захист належним чином і без обмежень щодо можливості викласти всі відповідні аргументи захисту перед судом і, таким чином, вплинути на результат судового розгляду. Засоби, які повинні бути надані обвинуваченому, обмежуються тими, які допомагають або можуть допомогти йому у підготовці захисту (Lilian Erhan V. The Republic Of Moldova. п.19). Крім того, варто додати, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, включає право сторін провадження подавати будь-які зауваження, які вони вважають такими, що стосуються їхньої справи (Đurić v. Serbia, п.69). У рамках даного кримінального провадження, експерти моніторингової місії IAC ISHR неодноразово наголошували, що встановлений судом порядок дослідження та долучення доказів сторони обвинувачення (спочатку дослідження та долучення, поданих прокурором доказів, незважаючи на заперечення сторони захисту, а вже потім створення можливостей для захисників щодо подачі своїх клопотань), неминуче призводить до виникнення сумнівів щодо того, чи мала сторона захисту реальну можливість оскаржити щодо долучення вищезазначених документів, а їхні доводи були належним чином оцінені та “почуті” судом (див. Моніторинг кримінального провадження Ільєвої Т. Г. від: 25.02.2025, 27.02.2025, 01.04.2025, 03.04.2025, 08.04.2025).

Окрему увагу заслуговує позиція сторони захисту щодо відсутності авторозподілу суддів під час розгляду клопотань сторони обвинувачення про тимчасовий доступ до речей і документів. Саме за результатами розгляду цих клопотань було отримано та долучено до матеріалів кримінального провадження докази, що мають суттєве значення для оцінки обставин справи. ЄСПЛ неодноразово зазначав, що неупередженість визначається відсутністю упередженості чи упередженості та може бути оцінена різними способами. Для цілей пункту 1 статті 6 її слід оцінювати суб’єктивно, беручи до уваги особисте переконання та поведінку судді, тобто шляхом визначення того, чи виявляв суддя особисту упередженість чи упередженість у конкретній справі, а також об’єктивного визначення того, чи запропонував суд, зокрема через свій склад, достатні гарантії для виключення будь-яких законних сумнівів щодо його неупередженості. Для того, щоб суди викликали необхідну довіру громадськості, слід також брати до уваги органічні міркування. Наявність національних процедур для забезпечення неупередженості, а саме правил щодо відсторонення суддів, є важливим фактором. Такі норми виражають прагнення національного законодавця усунути будь-які розумні сумніви щодо неупередженості відповідного судді чи суду та являють собою спробу забезпечити неупередженість шляхом усунення причин для занепокоєння у цьому відношенні. Окрім забезпечення відсутності реальної упередженості, вони мають на меті усунути будь-яку видимість упередженості та зміцнити довіру, яку суди демократичного суспільства повинні викликати у громадськості (Doynov v. Bulgaria, п. 43, 53). У цьому контексті особливу вагу має дотримання процедур, покликаних гарантувати незалежність і неупередженість суду, зокрема механізму авторозподілу суддів. Подібні правила є проявом прагнення законодавця мінімізувати ризики виникнення як реальної, так і видимої упередженості, що, у свою чергу, сприяє зміцненню довіри суспільства до правосуддя.

З огляду на вищезазначене, аргументи сторони захисту щодо відсутності автороподілу суддів при розгляді відповідних клопотань не можуть бути однозначно відкинуті як об’єктивно необгрунтовані. Відповідно, обставини отримання і долучення доказів у цьому кримінальному провадженні потребують особливої уваги суду з точки зору дотримання принципу неупередженості та процесуальної належності.

Враховуючи вищезазначене, експерти моніторингової місії IAC ISHR вбачають ознаки можливого порушення права на захист (п. 3 ст. 6 ЄКПЛ) та принципу рівності сторін (п. 1 ст. 6 ЄКПЛ), що є складовими права на справедливий судовий розгляд. Справа рекомендується до подальшого моніторингу.