3 грудня 2024 року у Вищому антикорупційному суді відбулося чергове судове засідання у справі №991/7418/23. Ця справа стосується судді Печерського районного суду міста Києва Ільєвої Тетяни Григорівни, яку обвинувачують у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 2 ст. 364 та ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України (зловживання владою або службовим становищем, службове підроблення). На даному етапі судовий процес знаходиться на стадії дослідження доказів сторони обвинувачення.

Хід судового процесу

Під час засідання було обговорено низку ключових питань, зокрема:

• Права потерпілого. Сторона захисту наголосила на відсутності доказів того, що потерпілий Миханів А.А., який перебуває у розшуку в іншій кримінальній справі, був належним чином ознайомлений з матеріалами цього провадження. Захист також висловив сумнів щодо належної комунікації адвоката потерпілого зі своїм клієнтом, що стало підставою для подання дисциплінарної скарги. Ці обставини, на думку захисту, створюють ризик процесуальних порушень. У свою чергу, прокурор повідомив спостерігачам IAC ISHR, що адвокат потерпілого підтримує зв’язок зі своїм клієнтом, а також наявні докази того, що потерпілий ознайомлений з матеріалами справи і перебігом процесу. Незважаючи на це, експерти моніторингової місії IAC ISHR вважають, що підняте стороною захисту питання не є позбавленим підґрунтя. Відповідно до статті 6 § 1 Конвенції, принцип рівності сторін є ключовим елементом права на справедливий судовий розгляд, і його порушення може вплинути на справедливість усього процесу. ЄСПЛ у справі Snijders v. the Netherlands зазначає, що оцінка справедливості провадження має здійснюватися в контексті всієї справи, а не на підставі окремого інциденту (§ 55-56). Крім того, питання допустимості доказів належить до компетенції національного законодавства, однак вони мають бути об’єктивно оцінені судом, аби забезпечити дотримання принципів справедливості. Водночас відповідно до статті 56 Кримінального процесуального кодексу України, потерпілий має право бути ознайомленим із сутністю підозри та обвинувачення, подавати докази, мати представника, а також знайомитися з матеріалами, що безпосередньо стосуються кримінального правопорушення. Будь-які сумніви щодо забезпечення цих прав можуть створити підґрунтя для висновку про порушення принципу рівності сторін. З огляду на це, експерти моніторингової місії IAC ISHR наголошують, що питання забезпечення прав потерпілого має бути належним чином перевірене для запобігання порушенню статті 6 Конвенції.
• Рішення суду щодо відсутності потерпілого. Головуючий суддя постановив, що неявка потерпілого на даній стадії не є перешкодою для продовження розгляду справи, враховуючи необхідність дотримання процесуальних строків.
• Дослідження доказів. Через тривалу повітряну тривогу тривалість засідання була скорочена. Одним із ключових доказів, представлених стороною обвинувачення, став журнал судових відвідувань, а саме питання наявності/відсутності у ньому записів про відвідувачів. Однак сторона захисту вказала, що в період епідемії COVID, коли багато співробітників і суддів хворіли, у холі суду було встановлено скриньку для подання звернень, що могло спричинити відсутність запису про деяких осіб у журналі. Крім того, Ільєва Т.Г. зазначила, що охорона суду могла заносити до журналу неточні або неповні дані, що ставить під сумнів надійність цього доказу.
• Обвинувальний акт. Адвокат Ільєвої Т.Г., Дульський О.Л., висловив сумніви щодо чіткості формулювань в обвинувальному акті. Він зазначив, що в документі розписано детально суть інкримінованого кримінального правопорушення за статтею 364 КК України, проте не вказано конкретних деталей, які саме неправдиві дані інкримінуються Ільєвій Т.Г. за ст. 366 КК України, що створює труднощі у розумінні повної суті обвинувачення. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що обвинувачений має право на чітке і зрозуміле формулювання обвинувачення, щоб мати змогу ефективно захищатися. У справі Mattoccia v. Italy (§ 59), ЄСПЛ підкреслив, що недостатня деталізація обвинувачення може порушувати принципи справедливого судового розгляду. Аналогічно, у справі Pélissier and Sassi v. France (§ 51-52), Суд зазначив, що обвинувачення має бути достатньо конкретизованим, аби дозволити обвинуваченому розуміти, які саме дії йому інкримінуються. Стаття 6 § 3 (a) Конвенції надає підсудному право бути поінформованим не лише про причину обвинувачення, тобто дії, які він, як стверджується, вчинив і на яких ґрунтується обвинувачення, але й правова характеристика, надана цим діям. Цю інформацію, як наголошує ЄСПЛ, слід деталізувати. Суд вважає, що в кримінальних справах надання повної, детальної інформації щодо обвинувачень проти підсудного, а отже, і правової кваліфікації, яку суд може прийняти у цій справі, є важливою передумовою для забезпечення справедливого провадження.

Висновки. Враховуючи наведене, експерти моніторингової місії IAC ISHR зазначають, що в процесі можуть бути ознаки порушення права на захист, гарантованого статтею 6 § 3 Конвенції, зокрема через можливу недостатню конкретизацію обвинувального акту, та забезпечення принципу рівності сторін у розумінні статті 6 § 1 Конвенції. 

Зважаючи на вищезазначене, рекомендовано продовжити моніторинг судового процесу з метою детального аналізу його відповідності міжнародним стандартам правосуддя та дотримання принципу рівності сторін. Такий підхід дозволить виявити можливі недоліки, що можуть вплинути на загальну справедливість провадження у розумінні статті 6 Конвенції.