03. 08. 2026
23 липня 2026 року у Вищому антикорупційному суді відбулось судове засідання у кримінальному провадженні №52025000000000472 щодо Галущенка Г.В. та інших, яких підозрюють у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255 та ч. 3 ст. 209 КК України (участь в злочинній організації, легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом). У судовому засіданні брали участь підозрювані (частково в режимі відеоконференції), їхні захисники, детективи та головуючий суддя Біцюк А.В.
Предметом судового розгляду було клопотання детектива про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні. На початку судового засідання один із захисників заявив відвід головуючому судді, посилаючись на обставини, які, на думку сторони захисту, можуть свідчити про його заінтересованість у результатах розгляду поданого клопотання.
Обґрунтовуючи заявлений відвід, захисник зазначив, що у повідомленні про призначення до розгляду клопотання сторони обвинувачення містилася інформація про необхідність звернення безпосередньо до детектива для ознайомлення з доданими до клопотання матеріалами, оскільки відповідні документи, як було зазначено, не перебували у розпорядженні суду. На переконання сторони захисту, такі обставини можуть свідчити про невідповідність поданого клопотання вимогам кримінального процесуального законодавства, відповідно до яких матеріали, що обґрунтовують його доводи, мають подаватися до суду одночасно з самим клопотанням.
Крім того, захисник зазначив, що у разі подання клопотання без передбачених законом додатків воно мало бути повернуте заявнику. На думку сторони захисту, відсутність відповідного процесуального рішення, а також неможливість своєчасного ознайомлення з матеріалами, якими обґрунтовується клопотання, могли істотно обмежити можливість належної підготовки та представлення правової позиції. У зв’язку з цим сторона захисту вважала, що наведені обставини можуть викликати обґрунтовані сумніви щодо неупередженості головуючого судді.
У зв’язку з необхідністю вирішення заявленого відводу подальший розгляд клопотання було відкладено, після чого судове засідання завершилося.
З огляду на викладене експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу, що гарантії незалежності та безсторонності суду не обмежуються лише відсутністю особистої заінтересованості судді у результаті розгляду справи. Вони також передбачають здійснення судом реального, а не формального контролю за кожним питанням, що виноситься на його розгляд, незалежно від того, чи стосується воно вирішення справи по суті, чи окремого процесуального питання. Будь-яке судове рішення має ґрунтуватися на самостійному, повному та безпосередньому дослідженні матеріалів, якими обґрунтовуються відповідні вимоги сторін.
У цьому контексті доводи сторони захисту щодо можливого подання клопотання без матеріалів, на яких воно ґрунтується, а також повідомлення про необхідність звертатися для ознайомлення з такими матеріалами безпосередньо до детектива, викликають обґрунтоване занепокоєння експертів моніторингової місії IAC ISHR. У разі підтвердження зазначених обставин може виникнути об’єктивне враження, що судове вирішення питання здійснюється без перевірки всіх матеріалів, покладених в основу відповідного клопотання, що, своєю чергою, здатне поставити під сумнів реальний характер судового контролю та створити враження його формальності. За таких умов істотного значення набуває належне мотивування процесуального рішення суду, яке повинно підтверджувати, що суд самостійно перевірив достатність і допустимість матеріалів, покладених в основу заявленого клопотання. Саме з цих підстав Європейський суд з прав людини послідовно наголошує, що правосуддя має не лише здійснюватися, але й бути видимим для суспільства, оскільки вирішальне значення має довіра, яку суди повинні вселяти учасникам провадження та громадськості (Kroi and Nocka v. Albania, п. 50; Ismailaj and Others v. Albania, п. 34).
Окремої уваги потребують доводи сторони захисту щодо відсутності доступу до додатків, якими сторона обвинувачення обґрунтовує подане клопотання, а також можливої відсутності відповідних матеріалів у розпорядженні суду. У разі підтвердження таких обставин можуть виникати ознаки порушення принципів рівності сторін та права на захист, оскільки сторона захисту позбавляється реальної можливості належним чином підготувати свої заперечення, а суд — здійснити повну та безпосередню перевірку обґрунтованості заявленого клопотання. ЄСПЛ неодноразово наголошував, що стаття 6 § 3 (b) Конвенції гарантує обвинуваченому достатній час і можливості для підготовки свого захисту, що охоплює все необхідне для ефективної підготовки до судового розгляду. Сторона захисту повинна мати реальну можливість організувати свій захист та викласти всі релевантні аргументи перед судом (Galović v. Croatia, п. 81). Водночас принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представити свою позицію за умов, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з процесуальним опонентом (F.S.M. v. Spain, пп. 55–56; Đurić v. Serbia, пп. 69, 71).
Експерти моніторингової місії IAC ISHR також звертають увагу, що під час підготовки піврічного звіту про результати моніторингу судових проваджень за 2026 рік було встановлено стійкий взаємозв’язок між порушеннями права на захист та недотриманням вимог незалежності, об’єктивності й безсторонності суду. У більшості випадків процесуальні обмеження права на захист супроводжувалися одночасним виникненням обґрунтованих сумнівів щодо належного здійснення судом своїх контрольних функцій. Обставини, зафіксовані під час цього судового засідання, свідчать про наявність аналогічного взаємозв’язку.
З огляду на викладене, у разі якщо заявлений відвід не буде задоволено, на переконання експертів моніторингової місії IAC ISHR, подальшого аналізу потребуватиме ухвала суду про продовження строку досудового розслідування, зокрема щодо її мотивувальної частини, самостійності наведених судом висновків та можливого відтворення аргументації сторони обвинувачення без належної оцінки доводів сторони захисту. Зафіксовані під час моніторингу обставини у своїй сукупності можуть свідчити про наявність ознак можливого порушення гарантій, передбачених пунктами 1 і 3 статті 6 ЄКПЛ, як у частині забезпечення незалежного та безстороннього розгляду, так і щодо дотримання права на захист, принципу рівності сторін і справедливого процесуального балансу. З огляду на викладене кримінальне провадження рекомендується до подальшого моніторингу.
