01. 07. 2026
12 червня 2026 року у Вищому антикорупційному суді після перерви продовжилося судове засідання у кримінальному провадженні щодо Галущенка Г.В., якого підозрюють у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255 та ч. 3 ст. 209 КК України (участь в злочинній організації, легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом), розпочате 11 червня 2026 року. У судовому засіданні брали участь підозрюваний, його захисники, прокурор та головуючий суддя Ногачевський В.В.
Як стало відомо на початку засідання спостерігачу IAC ISHR, питання щодо заявленого напередодні стороною захисту відводу судді було вирішено наприкінці робочого дня 11 червня 2026 року. У задоволенні заяви про відвід було відмовлено. Після ухвалення відповідного рішення суд здійснив спробу продовжити розгляд клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою підозрюваного того ж дня, орієнтовно о 17:30. Це стало предметом подальшої дискусії між судом та стороною захисту під час засідання 12 червня 2026 року. З пояснень учасників провадження вбачається, що після вирішення питання про відвід секретар судового засідання намагалася зв’язатися із захисниками для повідомлення про можливість продовження розгляду справи. Водночас частина адвокатів на той момент уже залишила приміщення суду, окремі захисники не одразу відповіли на телефонні дзвінки, а деякі повідомили про неможливість прибути до суду в зазначений час та просили відкласти розгляд на наступний день.
Під час засідання 12 червня 2026 року головуючий суддя детально виклав під запис обставини спроб організації судового засідання ввечері 11 червня, зокрема зміст окремих повідомлень та комунікацій між секретарем судового засідання і захисниками із зазначенням часу їх надсилання та отримання. Сторона захисту висловила заперечення проти такого підходу, зазначивши, що відповідна комунікація здійснювалася поза межами судового засідання та мала робочий характер. Захисники також звернули увагу, що на момент завершення робочого дня дія попередньої ухвали про тримання під вартою не закінчувалася, а тому, на їхню думку, відсутня була необхідність невідкладного продовження розгляду саме ввечері 11 червня. Крім того, захисники посилалися на подане ними о 18:30 клопотання про відкладення розгляду на наступний день.
Окрему дискусію викликало питання участі захисника, залученого через систему безоплатної вторинної правової допомоги. Як встановлено під час засідання, суд залучив такого адвоката до участі у провадженні поряд із чотирма захисниками за договором. Під час обговорення адвокат, призначений центром БВПД, поцікавився можливістю припинення своєї участі у зв’язку з присутністю захисників за договором. У відповідь головуючий суддя зазначив, що вважає за необхідне забезпечити подальшу участь такого захисника. Обґрунтовуючи свою позицію, суддя, посилаючись на обставини, пов’язані з організацією судового засідання ввечері 11 червня, зокрема заявив: «Я за їх поведінку ручатись не можу… може вони втічуть». У зв’язку з цим суд вважав за доцільне зберегти участь захисника, залученого через систему безоплатної вторинної правової допомоги, поряд із захисниками за договором.
Експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу, що залучення захисника через систему безоплатної правничої допомоги має на меті гарантування безперервності реалізації права особи на захист у випадках, коли така допомога є об’єктивно необхідною. Водночас припущення щодо можливої недобросовісної поведінки адвокатів за договором за відсутності встановлених фактів, які б свідчили про намір ухилитися від участі у провадженні, можуть сприйматися як критична оцінка професійної діяльності сторони захисту. У контексті забезпечення зовнішньої безсторонності суду подібні висловлювання потребують особливої стриманості, оскільки суд має зберігати однаково нейтральне ставлення до всіх учасників процесу та утримуватися від формулювань, які можуть створювати враження попередньо сформованого ставлення до поведінки будь-якої зі сторін. У цьому контексті заслуговує на увагу позиція ЄСПЛ у справі Kyprianou v. Cyprus [GC], де Суд наголосив, що для оцінки безсторонності вирішальне значення має не лише відсутність фактичної упередженості, а й те, чи існують обставини, здатні викликати об’єктивно виправдані сумніви щодо неї. При цьому ЄСПЛ окремо зазначив, що навіть зовнішні прояви мають значення, оскільки правосуддя повинно не лише здійснюватися, але й бути очевидним для суспільства як таке, що здійснюється безсторонньо (Kyprianou v. Cyprus [GC], п. 118). Крім того, Суд підкреслив, що поведінка судді у конкретній справі може сама по собі породжувати об’єктивно виправдані побоювання щодо його безсторонності, якщо створює враження попередньо сформованого ставлення до учасників провадження (Kyprianou v. Cyprus [GC], п. 121). На думку експертів моніторингової місії IAC ISHR, висловлювання суду щодо можливості неналежної поведінки захисників за відсутності встановлених фактів, які б підтверджували такі припущення, а також публічне обговорення їхньої позапроцесуальної комунікації із секретарем судового засідання можуть створювати у стороннього спостерігача враження напруженості у відносинах між судом та стороною захисту, що потребує особливої обережності з точки зору стандартів зовнішньої безсторонності суду.
Після завершення обговорення зазначених питань суд перейшов до розгляду клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо Галущенка Г.В.
Обґрунтовуючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, прокурор виклав версію сторони обвинувачення щодо ролі Галущенка Г.В. у кримінальному провадженні. За позицією сторони обвинувачення, Галущенко Г.В. був залучений як пособник до легалізації коштів, які, за версією слідства, були отримані незаконним шляхом у межах діяльності організованої групи, пов’язаної зі встановленням контролю над окремими процесами у сфері енергетики України. Прокурор зазначив, що відповідно до матеріалів досудового розслідування, зокрема результатів негласних слідчих (розшукових) дій, предметом кримінального провадження є фінансові операції на значні суми, які обчислюються мільйонами доларів США. На підтвердження своїх доводів сторона обвинувачення посилалася на листування, документи та інші матеріали, які, на думку прокурора, свідчать про здійснення переказів та передачу значних грошових коштів із використанням різних платіжних систем.
Окремо прокурор навів фрагменти комунікацій, у яких, за версією сторони обвинувачення, Галущенко Г.В. фігурував під псевдонімами «Професор» та «Сигізмунд». На думку прокурора, сукупність наявних матеріалів підтверджує обґрунтованість підозри та свідчить про необхідність подальшого застосування найбільш суворого запобіжного заходу. Обґрунтовуючи необхідність продовження тримання під вартою, прокурор зазначив, що у кримінальному провадженні залишається необхідність проведення значної кількості слідчих та процесуальних дій, а ризики, які раніше були покладені в основу застосування запобіжного заходу, не втратили своєї актуальності. Зокрема, сторона обвинувачення наполягала на існуванні ризику переховування від органів досудового розслідування та суду. На думку прокурора, такий ризик обумовлюється тяжкістю можливого покарання у разі визнання особи винуватою, що саме по собі може спонукати підозрюваного до втечі. Крім того, прокурор звернув увагу на те, що члени сім’ї Галущенка Г.В. проживають за кордоном, а сам підозрюваний, за даними сторони обвинувачення, раніше 58 разів перетинав державний кордон України та має законні підстави для виїзду за межі держави. Додатковими обставинами, які, на думку прокурора, підтверджують наявність цього ризику, є наявність у родини значних фінансових ресурсів та відсутність офіційного працевлаштування підозрюваного.
Також прокурор послався на ризик знищення, приховування або спотворення речей і документів, які можуть мати значення для кримінального провадження. На підтвердження цього ризику сторона обвинувачення зазначила, що Галущенко Г.В., за версією слідства, раніше використовував спеціальні технічні засоби, спрямовані на унеможливлення негласного контролю за спілкуванням, а також користувався спеціально виготовленим мобільним телефоном, призначеним для проведення конфіденційних зустрічей.
З огляду на наведені обставини прокурор також вважав наявними ризики незаконного впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження, а також ризик вчинення інших кримінальних правопорушень. На думку сторони обвинувачення, сукупність зазначених ризиків унеможливлює застосування більш м’яких запобіжних заходів та обумовлює необхідність подальшого тримання Галущенка Г.В. під вартою.
Заперечуючи проти клопотання про продовження строку тримання під вартою, сторона захисту насамперед звернула увагу на тривалість застосування цього запобіжного заходу. За словами захисників, Галущенко Г.В. перебуває під вартою вже близько семи місяців, при цьому з моменту останнього продовження строку тримання під вартою сторона обвинувачення не навела нових доказів або результатів слідчих дій, які б свідчили про зміну процесуальної ситуації чи підтверджували необхідність подальшого застосування найбільш суворого запобіжного заходу.
Обґрунтовуючи свою позицію, захист поставив під сумнів як наявність процесуальних ризиків, так і належність доказів, на які посилалася сторона обвинувачення. Зокрема, адвокати звернули увагу на спосіб представлення прокурором окремих матеріалів кримінального провадження. На думку захисту, під час оголошення листувань та протоколів прокурор у низці випадків надавав їм змістовне тлумачення, яке не випливало безпосередньо з тексту відповідних матеріалів. У зв’язку з цим захисники висловили сумніви щодо повноти та точності відтворення змісту окремих доказів під час судового засідання. Сторона захисту також зазначила, що не має доступу до стенограм та інших первинних матеріалів, які дозволили б самостійно перевірити зміст озвучених прокурором фрагментів комунікацій. За твердженням захисників, за таких умов вони позбавлені можливості перевірити, чи відповідають наведені стороною обвинувачення формулювання фактичному змісту матеріалів досудового розслідування. Під час судового засідання спостерігачами моніторингової місії IAC ISHR також було зафіксовано епізод, коли після зауважень сторони захисту щодо змісту озвученого листування прокурор уточнив окремі використані ним формулювання. Зазначена обставина стала одним із аргументів захисту на користь необхідності безпосереднього дослідження первинних матеріалів, на які посилається сторона обвинувачення. Окремо захист поставив під сумнів достовірність та доказове значення таблиць фінансових операцій, які прокурор використовував для обґрунтування підозри та наявності процесуальних ризиків. Захисники зазначили, що їм не було зрозуміло, на підставі яких вихідних даних, методики та спеціальних знань були сформовані відповідні аналітичні матеріали. На думку сторони захисту, існує ризик того, що наведена у таких документах інформація є результатом інтерпретації сторони обвинувачення, а не безпосереднім відображенням первинних доказів.
Заперечуючи ризик незаконного впливу на свідків, захист звернув увагу на те, що клопотання прокурора не містить відомостей про конкретних осіб, на яких Галущенко Г.В. нібито може впливати. На думку адвокатів, твердження сторони обвинувачення про використання ним псевдонімів «Професор» та «Сигізмунд» саме по собі не підтверджує існування такого ризику та ґрунтується переважно на власній інтерпретації сторони обвинувачення. На підтвердження цієї позиції під час судового засідання було досліджено відеозапис спілкування народного депутата України Гончаренка О.О. та Миронюка І.М., під час якого останній повідомив, що не називав Галущенка Г.В. псевдонімом «Професор». У зв’язку з цим захист заявив клопотання про витребування матеріалів НСРД та додатків до них, а також про допит детектива НАБУ з метою з’ясування підстав, на яких було зроблено висновок про належність зазначених псевдонімів Галущенку Г.В.
Крім того, сторона захисту детально зупинилася на листуванні щодо умов тримання у СІЗО одного з керівників підрозділу НАБУ. На думку захисту, відповідні повідомлення свідчать лише про обізнаність Галущенка Г.В. із ситуацією та не містять ознак надання незаконних вказівок чи здійснення будь-якого впливу. Захисники також наголосили, що на момент відповідних подій Галущенко Г.В. обіймав посаду Міністра юстиції України, до сфери управління якого належать слідчі ізолятори. Додатково було зазначено, що відповідно до відповіді на адвокатський запит згаданий ув’язнений утримувався окремо у зв’язку із займаною посадою керівника підрозділу НАБУ, що, на думку захисту, спростовує припущення сторони обвинувачення щодо можливого сприяння Галущенка Г.В. у створенні для нього особливих умов тримання. У цьому ж контексті захист висловив припущення про можливий зв’язок кримінального провадження з конфліктом між Галущенком Г.В. та представниками НАБУ. Також захист звернув увагу на публікації НАБУ на офіційних інформаційних ресурсах, які, на думку сторони захисту, могли створювати враження про винуватість Галущенка Г.В. до ухвалення відповідного судового рішення.
З аналогічних підстав сторона захисту заперечила ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Захисники зазначили, що твердження про використання псевдонімів, конспіративних способів передачі коштів, змінених номерних знаків та окремих приміщень не підтверджують особистої участі Галущенка Г.В. у відповідних діях. При цьому було наголошено, що квартира, на яку посилається сторона обвинувачення, не належить підозрюваному та не використовувалася ним на постійній основі, а інформація з його мобільного телефону щодо координації діяльності державних підприємств та взаємодії з органами влади не має безпосереднього зв’язку з предметом кримінального провадження. Заперечуючи ризик знищення або спотворення доказів, захист зазначив, що документи, необхідні для виїзду за кордон, уже вилучені, а мобільний телефон, на який посилається сторона обвинувачення, перебуває у розпорядженні органу досудового розслідування. На думку адвокатів, прокурор не навів конкретних обставин, які б свідчили про реальну можливість Галущенка Г.В. впливати на збереження відповідних доказів. Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення захист зазначив, що діяльність ймовірної злочинної організації припинена, її майно вилучене, а Галущенко Г.В. більше не обіймає державних посад та не має владних повноважень, які, за версією сторони обвинувачення, були необхідними для реалізації інкримінованих дій. Також захист заперечив доводи щодо можливого виїзду підозрюваного за межі України, зазначивши, що Галущенко Г.В. розірвав шлюб із дружиною, а тому сам факт проживання колишньої дружини та дітей за кордоном не може свідчити про намір залишити територію держави.
Окремо сторона захисту висловила занепокоєння тим, що суд не витребував матеріали та докази, на які посилається сторона обвинувачення для обґрунтування необхідності подальшого тримання Галущенка Г.В. під вартою. На думку захисників, без дослідження таких матеріалів перевірка доводів сторони обвинувачення щодо обґрунтованості підозри та наявності процесуальних ризиків є істотно ускладненою.
За результатами розгляду заявлених клопотань суд відмовив у витребуванні матеріалів НСРД та додатків до них, а також у допиті детектива НАБУ, зазначивши, що питання дослідження відповідних матеріалів підлягає вирішенню під час подальшого розгляду кримінального провадження по суті. Водночас клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою було задоволено частково: суд продовжив застосування до Галущенка Г.В. запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначивши альтернативу у вигляді застави в розмірі 150 млн грн та поклавши на підозрюваного відповідні процесуальні обов’язки.
Експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу, що під час розгляду питання про продовження строку тримання під вартою ключового значення набуває не лише формальна наявність ризиків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством, а й їх актуальність, конкретність та належне підтвердження на момент ухвалення судового рішення. Як випливає з перебігу судового засідання, сторони фактично представили дві взаємовиключні версії щодо існування таких ризиків: сторона обвинувачення посилалася на тяжкість інкримінованих діянь, характер імовірної злочинної діяльності та необхідність завершення слідчих дій, тоді як сторона захисту наголошувала на зміні фактичних обставин провадження, вилученні майна, припиненні діяльності ймовірної злочинної організації, втраті підозрюваним відповідних владних повноважень та відсутності нових даних, які б свідчили про збереження ризиків у тому самому обсязі.
На переконання експертів моніторингової місії IAC ISHR, за таких обставин особливого значення набуває обов’язок суду здійснити самостійну та поглиблену оцінку того, чи залишаються заявлені ризики достатніми для подальшого обмеження права особи на свободу. Практика ЄСПЛ послідовно виходить із того, що зі спливом часу саме існування обґрунтованої підозри перестає бути достатньою підставою для тримання особи під вартою, а органи влади повинні наводити додаткові, актуальні та індивідуалізовані підстави для продовження такого обмеження (Buzadji v. the Republic of Moldova [GC], п.п. 87–91; Ignatov v. Ukraine, п.п. 41–42; Orlovskiy v. Ukraine, п.п. 75-76; Borisenko v. Ukraine, п.п. 49-50). У цьому контексті особливого значення набуває перевірка того, чи не відбулося фактичне перенесення аргументації, сформованої на початкових етапах розслідування, на подальші рішення про продовження тримання під вартою без належної оцінки змін, які відбулися у провадженні.
Водночас під час судового засідання були порушені питання, які безпосередньо стосуються здатності сторони захисту ефективно оспорювати доводи сторони обвинувачення. Зокрема, захист наполягав на необхідності отримання доступу до матеріалів НСРД та перевірки підстав, на яких ґрунтуються окремі висновки сторони обвинувачення щодо належності Галущенку Г.В. певних псевдонімів та інших обставин, покладених в основу обґрунтованої підозри і процесуальних ризиків. При цьому під час судового засідання спостерігачами моніторингової місії IAC ISHR було зафіксовано ситуацію, коли після зауважень сторони захисту прокурор уточнив окремі формулювання під час викладення змісту матеріалів провадження, що додатково актуалізувало питання можливості перевірки первинних джерел інформації. На думку експертів моніторингової місії IAC ISHR, сама по собі необхідність нерозголошення окремих матеріалів досудового розслідування не звільняє суд від обов’язку забезпечити належні процесуальні гарантії для перевірки доводів сторони обвинувачення. У рішенні A. and Others v. the United Kingdom (п. 223) ЄСПЛ наголосив, що навіть за наявності обмежень у доступі до певних матеріалів особа не повинна бути позбавлена реальної можливості поставити під сумнів законність подальшого тримання під вартою та ефективно оспорити твердження, покладені в основу відповідного рішення.
Окремої уваги заслуговує питання визначення застави як альтернативи триманню під вартою. Попри зменшення її розміру зі 200 млн грн до 150 млн грн, вирішальне значення з точки зору стандартів Конвенції має не лише номінальна сума застави, а й оцінка її фактичної доступності для підозрюваного. Практика ЄСПЛ виходить із того, що застава не повинна встановлюватися на такому рівні, який фактично унеможливлює звільнення особи, оскільки у такому випадку альтернативний запобіжний захід втрачає свій практичний зміст (Bluks Savickis v. Latvia, п. 37; Istomina v. Ukraine, п. 25). За наявності доводів сторони захисту про арешт та вилучення майна підозрюваного питання співвідношення між визначеним розміром застави та його реальними фінансовими можливостями потребує особливо ретельної оцінки.
Також експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу на доводи сторони захисту щодо можливого формування у публічному просторі враження про винуватість Галущенка Г.В. до ухвалення обвинувального вироку суду. Незалежно від оцінки обґрунтованості таких тверджень, презумпція невинуватості вимагає від представників державних органів особливої обережності у публічних комунікаціях щодо кримінальних проваджень. Як наголошував ЄСПЛ у рішеннях по справах справі Arapi v. Albania (п. 86) та Haarde v. Iceland (п. 94), органи влади повинні утримуватися від заяв, які можуть створювати враження про доведеність вини особи до її встановлення судом у законному порядку.
З огляду на сукупність зафіксованих під час моніторингу обставин експерти моніторингової місії IAC ISHR дійшли висновку про наявність окремих ознак автоматичного підходу до продовження строку тримання під вартою. Під час судового засідання спостерігачами не було зафіксовано належного обґрунтування неможливості застосування альтернативних запобіжних заходів, не пов’язаних із позбавленням свободи, а також мотивів визначення застави спочатку у розмірі 200 млн грн, а в подальшому — 150 млн грн, без зрозумілого пояснення критеріїв, за якими суд дійшов висновку саме про такий її розмір. Крім того, відмова у витребуванні окремих матеріалів, на які посилалася сторона обвинувачення для обґрунтування підозри та ризиків, у поєднанні з обмеженими можливостями сторони захисту перевірити відповідні доводи, може свідчити про наявність окремих ознак порушення принципу рівності сторін та права на захист у розумінні статті 6 ЄКПЛ. У зв’язку з цим справа рекомендована до подальшого моніторингу.
